9 (3)

Прорив із нижніх меж над столицею з'явився ввечері. Спочатку це була прозора смужка на вечірньому небі. Потім вона почала розширюватися, колихатися, наче дихала, густіти і ставати білою. Люди, що спочатку дивилися на неї не відриваючи погляду, швидко втратили інтерес, вирішивши, що це якийсь маг-погодник щось наплутав і створив таку дивну хмару.

Дивна хмара, тим часом, продовжувала рости, яскраво біліючи на заході сонця. А в якийсь момент спалахнула, завирувала, і звідти вивалилася темна маса, звалившись величезною безформною ляпкою на захист міста, що розкрився куполом. І ось після цього люди занепокоїлися. Складно не турбуватися, коли щось величезне б'ється об магічний щит, а той на кожен удар реагує яскравим райдужним спалахом, прогинається і тонко дзвенить у такій тональності, що у городян починають боліти голови.

Досить швидко звідкись полізли пророки. І цього разу їхні пророцтва були дуже схожі — всі зійшлися на тому, що настане кінець світу, що світ скоро пожеруть темні боги, а врятуються тільки ті, в кому є світло.

— Напевно, через те, що вже ніч, — філософськи сказав новоявлений блазень імператора Межен Камула, дивлячись на одного з цих пророків. Потім махнув рукою і не ставши далі слухати нісенітницю про воїнство скелетів і чорних вовків, подався до палацу, розповідати про свої спостереження за веселими міськими жителями.

Очевидно химерна ляпка над головою його не дуже турбувала. Чомусь він був упевнений, що захист міста витримає, недаремно стільки поколінь імператорської сім'ї жили саме в ньому. А коли Камула майже піднявся сходами, що ведуть до палацового комплексу, з прориву впав ще один демон, додавши панічних криків і надихнувши пророків.

***

У палаці особливої ​​паніки не було.

Теперішні імператорські наречені веселою зграйкою сиділи в спільній дівочій вітальні і обговорювали достоїнства офіцера, який надавав знаки уваги одній з них. Не брали участь в обговоренні тільки Радда, що дивилася у вікно на темну ляпку, котра намагалася пролізти крізь щит над містом, і Віяна бол-Маржа, дівчина розважлива і досить розумна для того, щоб розуміти: знаки уваги зовсім не означають, що офіцер має намір одружитися. Швидше навпаки. А вже мрії про те, що ось завтра молодий, симпатичний і неодружений імператор візьме і роздивиться які милі, невинні і прекрасні діви сидять без діла в нього під боком, її тільки смішили, через що на неї ображалися.

Втім, у милих і невинних дівах вона не помилилася, розмова дуже швидко перескочила з офіцера на неодруженого імператора.

— Якщо комусь із вас сильно пощастить, візьме у фаворитки, — припечатала Віяна, коли подружки забралися в дивні нетрі, на кшталт того, що імператор падатиме на коліна, урочисто ридатиме і рватиме на собі волосся через те, що не може вибрати найкращу з найкращих. — Ну, чи коханки, що за статусом гірше, зате менше шансів, що хтось отруїть.

На Віяну невдоволено замахали руками, обізвавши її песимісткою і звинувативши у відсутності жіночності, і повернулися до перерваної розмови.

Вона ж, зітхнувши, підійшла до вікна і подивилася на щит, що блищав усіма кольорами веселки.

— Їх там уже чотири, — тихо й стурбовано промовила Радда.

Віяна тільки знизала плечима. Зробити вона все одно нічого не могла, тільки дивитись на небо і чекати, що хтось інший зробить до того, як чудовиська прорвуть захист. Адже вона навчалася в школі магії і на відміну від невинних і милих дівчат розуміла, що будь-який захист можна продавити, головне докласти зусиль.

***

Про те, що щит рано чи пізно продавлять, навіть якщо він створений кимось древнім і великим, окрім Віяни знали й інші люди. Насамперед новий головний придворний маг, хоч був молодий, недосвідчений і призначений на посаду за те, що був племінником адмірала Будіві, який зумів зібрати під свою руку найкращі кораблі імперії. Ну, він так думав.

Щоправда, що з цим знанням робити, молодий придворний маг не уявляв, І не придумав нічого кращого, ніж піти з ним до дядька, що безвилазно сидів у палаці й обростав новими зв'язками, замість тих, що обірвалися через раптові смерті.

Дядько, вислухавши стурбованого племінника, подивився у вікно і, зрозумів, що не хоче на власній шкурі перевіряти, що робитимуть чудовиська, прорвавшись крізь щит, велів племіннику піти і порадитися зі старшими колегами. А на белькотіння про те, що з колегами в палаці вже радився і всі зійшлися на тому, що щось міг знати тільки колишній головний придворний маг, бо мав безліч дивних книг, не звернув жодної уваги.

Довелося бідному Пелету вночі йти в місто і намагатися радитись там. Але, як і підозрював, це нічого не дало. Маги досі навіть не вірили в існування якихось демонів, через котрих острови добровільно йшли під руку до першого імператора. Власне, вони навіть не знали про існування такого міцного захисту у столиці і не припускали, що він може розвернутися, відреагувавши на невідому потвору.

Збагатившись цим великим знанням, Пелет пішов до дядька. Але, мабуть, так би нічого не домігся від нього, більше стурбованого тим, з ким завтра вести переговори, і чомусь впевненого, що чудовиськи як прийшли, так і підуть, якби ближче до півдня наступного дня одній з шести клякс не набридло битися об щит. Вона зібралася в кулю, потім відростила собі лапи та страхолюдну голову, ставши схожою на карикатурного пса, і в такому вигляді зістрибнула в порт, не захищений куполом.

І адмірал Будіві нарешті зацікавився тим, що відбувається, відірвавшись від дами, яку намагався умовити вплинути на впертого чоловіка, який не бажав іти під руку адмірала. Складно не зацікавитися, коли десять кращих кораблів твого флоту, що стояли так, щоб можна було ними милуватися з вікна вітальні, миттєво перетворюються на тріски, перемішані з темною масою. Маса судорожно сіпалася, ніби намагаючись заковтнути людей і дерев'яні уламки разом, але давлячись, і вимушено вивергаючи їх назад, щоб зробити наступну спробу.