розділ 3

Чутки, чудовиська, рішення та зустрічі

Чутки про те, чому не з'явився вогняний птах, були різноманітні.

Говорили й про те, що артефакт справді вкрали та підмінили.

І про те, чи то імператорський рід, а то й усі люди разом узяті розгнівали богів рівноваги і тому вони не послали птаха. Натякаючи, що настав час виправлятися.

І про те, що це присутній на церемонії посланець Золотих Туманів зробив щось, сподіваючись, що наївний імператор віддасть їм артефакт, нібито для досліджень. І ці чутки тільки зміцнилися після того, як принц повіз наречених милуватися морем, щоб повернути дівчатам спокій, а у палаці тим часом відбулася крадіжка.

Щоправда, що саме за крадіжка, думки розходилися, бо ніхто з палацової варти нічого не хотів розповідати, а челядь не дуже багато знала. Але те, як посланець Туманів майже бігом біг на свій корабель, і як швидко він відчалив, бачив багато хто.

А найменше чуток було про те, що нинішній імператор не є сином минулого і саме тому боги не захотіли підтверджувати договір. Щоправда, ходили ці чутки у найвищих колах, та й не серед усіх. А лише серед тих, хто достеменно знав, що Ромул Малену не син насправді. І турбувало їх зовсім не це, а те, що вони були впевнені — птах все одно з'явиться, адже церемонія покладання вінця буде справжнісінькою, так що й імператор теж справжній, незалежно від походження.

А птах узяв і не з'явився. І тепер у душі цих людей вселився сумнів, який вони хотіли б розв'язати. А деякі з них навіть вигадали як.

Хто як не попередній імператор зможе пояснити, чому не почули боги нинішнього?

— Точно з'явиться? — спитав чоловік у широких моряцьких штанях і, в контраст їм, дорогій куртці з найтоншої медово-коричневої замші.

Духоводець лише пересмикнув плечима, натякаючи, що заважати йому проводити ритуал не слід. Він тільки-но перестав малювати складний малюнок-схему. Через те складний, що у клієнта навіть самої завалящої речі покійника не знайшлося, не кажучи вже про волосся, або нігті. Ці йолопи не додумалися підкупити когось здатного непомітно пробратися до усипальниці, не кажучи вже про те, щоб обзавестися волоссям, або хоча б носовою хусткою, за життя імператора Малена.

Втім, чомусь саме таким людям найчастіше потрібно поговорити з духом.

Духоводець ще раз глянув на малюнок, переконуючись, що ніде не наплутано. Розставив по чотирьох кутках приміщення миски з водою, потім сів на килимок, заплющив очі і став плести поклик.

Якщо чесно, він не надто розраховував на те, що мертвий імператор відгукнеться і прийде. І тому, що особистої речі-якоря не було. І тому, що серед інших, в імператорській скарбниці міг завалятися артефакт, який захищає мертвих від призову.   І тому, що імператор Мален міг просто не захотіти прийти, а він був досить сильним магом щоб, не бажаючи, не робити. І тут навіть не в кваліфікації того, хто викликає справа. Захоче, прийде до призовця, який будує заклик, не випускаючи з рук довідника. Не захоче, навіть троє духівників його в сіть не затягнуть.

Але імператор відгукнувся легко та швидко. Немов сидів десь там і чекав поклику, бажаючи поговорити саме з цими людьми.

Що, втім, не обіцяло їм нічого доброго. Тому що вони не були його родичами чи друзями.

— А він точно нам не збреше? — поставив дурне запитання той самий чоловік.

Його приятель, що вирішив замаскуватися каптуром, натягнутим до кінчика носа, роздратовано хмикнув.

А третій спраглий зустрічі з духом, котрий не посоромився прийти в адміральському кітелі, похмуро сказав:

— Мертві не можуть брехати. Вони можуть прийти, а можуть не прийти, залежно від сили духу та сили духівника. Але збрехати, якщо прийшли, не можуть. Малюнок їх притягує, тримає і…

— І він їхня частина, поки вони тут. А серед його частин є символ «чистоти помислів та мовлення», — пояснив духоводець. Потім вклонився, повідомив, що дух уже йде і незабаром з'явиться. А значить, найманому фахівцеві час вийти і зайнятися своїми справами. Дізнаватись чужі таємниці він не збирався.

Трійця охочих поговорити з мертвим імператором залишилася чекати, переступаючи з ноги на ногу.

Дочекалися того моменту, коли лінії малюнка м'яко засвітилися, а потім над ними з'явився Мален. Він глянув на присутніх. Задумливо хмикнув і, склавши руки на грудях, повис над малюнком.

Чоловіки переглянулись.

— Вітаємо вас, імператоре… — зібравшись з думками, заговорив чоловік у каптурі.

— Берьєне, не ганьбися, зніми цю ганчірку, — невдоволено зажадав Мален. — Хоч якусь пошану продемонструй. Он Ковін навіть кітель натягнув, а ти... Втім, кому я це говорю? Зрадникам та аферистам, які вирішили ризикнути імперією, заради підробленої молодості, за яку треба платити чужими життями та власною сутністю, врученою демонам. На що ви ще там розраховували? На владу? Вам мало було? Так ось, демонопоклонники вам дали б її ще менше! Ідіоти.

— Заткнися, мрець! — велів чоловік у замшевій куртці.

— Так, а ти Ревін, ніколи не відзначався ні особливим розумом, ні вмінням вчасно змовчати і притримати свій характер, — пробурчав дух. — Тебе терпіли на згадку про твого батька, а ти, мабуть, уявив себе гідним чогось більшого, ніж мав, просто так, не доклавши зусиль. Швидше навіть усупереч.

— Замовкни, я вимагаю!

— Хм, — озвався імператор, але замовк, не забувши нагородити Ревіна таким поглядом, що він мимоволі відступив на крок.

— Наказую відповідати на мої запитання, — заговорив Бер'єн, таки стягнувши з голови каптур. — Перше із них: чому ритуал, що підтверджує договір із богами рівноваги, не був здійснений. Чому не прилетів птах?

Імператор Мален усміхнувся, широко й цілком задоволено.

— А ви думали, що він прилетить? — спитав глузливо. — Які неучі, я захоплений. Хто вам сказав, що договір з богами був укладений імператором, і що саме до імператора прилітає птах-посланець? Коли цей договір було укладено, перший імператор ще не був імператором. Неучі. Жодної поваги до історії, а туди ж, правити їм захотілося. Інтриганами себе уявили, бовдури.