8 (2)

Тіваш з'явився, коли Ромул вирішив відволіктися книгою від дурних, а часом і недостойних думок. Відволіктися все одно виходило не дуже, тому імператор спочатку подивився на тимчасового главу навіть з подякою, хоч і розумів, що нічого хорошого він йому не скаже.

Ну, Тіваш і не сказав.

— Думаю, вони збираються виманити вас із палацу, а там чи викрасти, чи вбити. А вимоги стали висувати для того, щоб вам захотілося поторгуватися і ви не подумали, що до вас підозріло добрі, — сказав він одразу після привітань, і Ромул навіть згадав, що хотів дізнатися, чому люди, які підіслали дівчину, схожу на Радду, ніяк себе не виявляють. І звелів Тівашу не з'являтися, поки з цього приводу не з'явиться розумних думок. — Причому, мене сильно бентежить та сама дівчина та її зовнішність. Можливо, це ті самі люди, які викрадали Радду. Точніше, ті, за наказом яких викрадали. Адже вони після тієї ідіотської історії ніяк себе не проявили. Впевнений. І впевнений, що це не хтось із радників, які постійно перебувають у палаці. А стрельнути в голови різним дивним людям могло багато чого, особливо якщо вони мріють династію заснувати…

Ромул тільки зітхнув.

А Тіваш вклонився і пішов, правда, насамкінець попросив подумати над роллю приманки. Тому що може виявитися, що це єдиний спосіб упіймати хоч когось із цих діячів.

Ромул погодився.

А коли Тіваш таки пішов, дістав з шухляди пляшку з настоянкою на сімох травах і налив два пальці в склянку, витягнуту звідти ж.

А потім подумав і налив півсклянки. І довго сидів у кріслі, ні про що не думаючи.

А ось навіщо він налив потім ще півсклянки і, мабуть, неодноразово, Ромул уже не пам'ятав. Натомість чудово пам'ятав, що стільки пити цієї настоянки не можна. І взагалі, зупинитися на перших двох пальцях було найрозумнішим варіантом. Але ж не зупинився. Хоча й особливої ​​причини для того, щоб напитися, начебто не було.

Прокинулася Радда від присутності. Причому присутність була не загрозливою і чомусь знайомою. Незважаючи на це, дівчина все одно схопилася за ніж, захований під подушку і, сідаючи на ліжку, виставила його перед собою.

— Дещо в цьому житті не змінюється. Приємно, — задумливо сказав не тверезий імператор, а потім широко й життєрадісно посміхнувся.

Радда поспішно підтягнула ковдру вище і подивилася з докором на чоловіка, який знову прийшов в дівочу спальню, причому без запрошення. Хоч і сумнівалася, що він зрозуміє.

Ромул хмикнув, подивився на зброю, яку дівчина, зітхнувши, поклала поряд із собою, озирнувся і кудись пішов.

Радда щиро сподівалася, що назад у потайний хід. Але виявилося, нетверезий чоловік вирішив підсунути до ліжка одне з крісел. Мабуть, утомився стояти.

На боротьбу з досить важкими меблями Радда дивилася з цікавістю та смутною надією, що Ромул схаменеться. Але він виявився завзятим і крісло таки пересунув. А потім практично впав у нього і знову посміхнувся.

— Вони вважають мене ідіотом. Наївним і нерозумним ідіотом, — сказав сумно, посміхаючись на своє задоволення.

Радда хмикнула.

— Так. Саме так, — додав чоловік. — Уявляєте, підіслали схожу на вас дівчину і зажадали замінити всіх магів палацу на своїх, в ім'я доброї волі та боротьби з нічними вовками. Ось чому хтось подумав, що я це проковтну? Та чому хтось взагалі міг подумати, що я, заради того, щоб позбавитися вовків, почну про щось там домовлятися з незрозуміло ким? Причому відразу ж почну їм поступатися. І… Загалом, мене вважають тим ще бовдуром.

Ромул сумно зітхнув, відкинувся на спинку крісла і заплющив очі.

— Ви спите? — спитала Радда, трохи зачекавши.

— Ні, я думаю, — порадував її імператор. — І ось до чого додумався. Знаєте, мені здається, вже пізно. Пізно піклуватися про вашу безпеку та намагатися не привернути до вас увагу. Я її вже привернув. І, гадаю, вас не чіпають просто тому, що залишили цю цікаву карту на потім. На випадок, якщо вона терміново знадобиться. Ну, ті, хто розумніший, залишили. А різні дурні підсилають схожих на вас дівчат.

Радда знову хмикнула. Чесно кажучи, її такі думки давно відвідували. Просто вона не була впевнена, що з цим треба щось робити. Ну, подумаєш, якась там дівиця симпатична імператорові. Це не означає, що вона настільки симпатична, що він заради неї життям і владою ризикуватиме. Та й со-Яруна йому не дозволить. І якщо намагатись впливати на Ромула, то почнуть, мабуть, саме з со-Яруни. Щоб позбавити Ромула людину, яка вміє думати та приймати рішення. Бо навряд хтось сильно вірить, що імператор здатний на це самостійно.

Ні, впоратися з чимось простим і невигадливим він зможе. У цьому важко засумніватися. Але розібратися зі складною інтригою… Хіба що здогадаються, чим займається Тіваш. А так, Ромула просто захищав палац. Від фізичних небезпек. І якщо не намагатися його вбити, то робити в тому палаці можна що завгодно. Такі думки напевно відвідували дуже багато голів.

— А ще я передумав, — заявив Ромул.

Радда здивовано подивилася на нього, підозрюючи, що думав він про її необережну пропозицію. Дурну пропозицію, якщо чесно. Вона тоді піддалася атмосфері, жалю, та й Ромул дуже симпатичний чоловік і… Загалом, усе було дуже безглуздо, і добре, що він не погодився.

— Так, розумієте, я до вас увагу вже привернув, пізно намагатися не привертати. Та й ви зовсім не беззахисна діва. І ваші вчителі-приятелі прибули, так що ви подвійно не беззахисна. Отже, боятися особливо нічого. І одружуватися з цими курчатами я не бажаю. Втім, на справжніх та розумних інтриганках не бажаю тим більше. І, так, я розумію, що поки що мені вигідно нікому нічого не обіцяти, одночасно натякаючи, що шанси є. Але не думаю, що воно триватиме довго. Скоро мені почнуть підсовувати дівчат в якості майбутніх дружин прямо і неприховано. І намагатися під цю справу про щось зі мною домовлятися. Впевнений. А я одружуватися з ними не хочу, а про щось домовлятися з їхніми батьками та іншими родичами — тим більше. Що вони можуть мені запропонувати такого, що зробить невигідним договір із Ловарі? Маю сумнів, що хоч у когось щось таке є. А ще сильно сумніваюся, що хоч комусь варто довіряти більше, ніж Ловарі з її вовками. Хоча і їм я сильно довіряти не можу.