розділ 8

Дуже грандіозні плани

З Ір'єною виявилося легко договоритися. Вона була розсудливою дівчиною і вміла співчувати, навіть драконам. Вислухавши чогось від неї хочуть, явно здивувалася, причому тому, що хтось вирішив попросити дозволу, знизала плечима і тихо сказала:

— Добре.

Після чого кілька сильних вогняних магів, під покровом ночі та в «страшній таємниці», сіли на корабель та відбули до її островів.

Не забувши на причалі про це поговорити і вдаючи, що не помічають тонку мережу, вплетену в дошки, яку знайшли ще кілька місяців тому. Мережа була шпигунська і призначалася для підслуховування. А те, що була вплетена в причал, біля якого на той час стояла баркентина Юміла, явно давало зрозуміти, що підслуховувати збиралися зовсім не розмови вантажників, які завантажували товари на кораблі купців. Та й не змогли б пірати заплатити за роботу мага, здатного таку сіточку створити, а потім ще замаскувати так, що помітили її тільки завдяки вогню, від якого ховати не здогадалися.

Загалом, мережа належала або комусь працюючому на Золоті Тумани, або комусь, хто сподівається вибитися в імператори. В обох випадках влаштувати цим шпигунам зустріч із розсердженими драконами було б не зайвим. Хоча натякати королеві на те, де знаходиться артефакт, збиралися зовсім іншим способом. А то мало, може, шпигуть його конкуренти.

***

Ромулу, тим часом, група людей теж вирішила трохи понатякати. І ні, зовсім не на майбутні нещастя, як це траплялося досі. Ці люди були щиро впевнені, що збираються його порадувати, що він перейметься, загориться подякою і надалі буде їсти з їхніх рук.

Загалом, Ромула вони вважали не дуже розумним, але були впевнені, що йому хочеться вирватися з-під влади коханки батька, просто через характер. Підкорятися якійсь коханці взагалі прикро, а якщо вона ще й править з-за спини, то й поготів.

Головне вибрати правильний момент, щоб про привабливу пропозицію не дізнався змій со-Яруна, який, напевно, теж не бажає втрачати впливу над нерозумним хлопчиськом. А ще, на перші переговори послати когось такого, кого точно не запідозрять. Наприклад, милу дівчину, яка вміє безглуздо посміхатися і самозабутньо кокетувати.

Дівчину ці люди обирали ретельно. Дізналися, що молодому імператору чимось сподобалася гордячка Радда та знайшли схожу на неї. Щоправда, довелося красуні перефарбувати волосся та змінити гардероб на більш стриманий. І приїхала ця мила дівиця під виглядом чергової дебютантки на черговий бал. І на очі Ромулу траплялася так часто і старанно, що він її не тільки помітив і здивувався схожості, але й зрозумів, що це співпадіння.

Порадившись з Тивашем, котрий тут же розсадив по деревах нічних вовків, вирушив прогулюватися в сад, де, як і очікувалося, дівчина практично відразу зустрілася на одній із стежок, картинно підвернула ногу і попросила довести її до он тієї альтанки.

Поки Ромул її неспішно вів, вовки, що спустилися з дерев, встигли перевірити альтанку на все погане, що там могло виявитися, а не виявивши, розосередилися навколо неї.

Дівчина, стогнучи про свою незграбність і запевняючи, що їй просто треба посидіти, абияк дошкандибала. Піднялася по сходах, гарно вмостилася, озирнулася з підозрою, а потім нахилилася до Ромула і почала йому розповідати дивовижні речі.

Мовляв, є люди, котрі палають і горять від обурення, бачачи, що владу в імперії майже захопили мерзенні вовки. У яких ні честі, ні совісті ніколи не було. І змій со-Яруна, котрий явно працює не на користь цієї самої імперії, а скоріше дбає про своє сімейство.

Ромул стурбовано покивав, але вголос погоджуватися не став, його чомусь розбирав недоречний сміх.

Горючим і палаючим людям такий стан справ дуже не подобався і Ромулу вони дуже співчували, тому пропонували свою допомогу. Причому, як виявилося, у цих людей і флот був, і навчені воїни, і підгодовані маги, загалом, справжня знахідка для нещасного імператора. І якщо він бажає цю знахідку отримати, йому лише треба підписати кілька документів і продемонструвати добру волю.

Ромул, почувши про волю, приготувався до привабливої ​​пропозиції руки і серця племінниці, а то й дочки. А натомість почув, що добрим людям потрібно, щоб усіх магів у палаці поступово замінили на підгодованими ними. І що Ромула це має радувати та надихати. Тому що магічного захисту він дуже потребує.

Як Ромул після цього не прибив нещасну дівчину, він і сам не знав. Але те, що такі привабливі пропозиції не варто залишати поза увагою, зрозумів чудово. Залишиш і завтра збереться Велика Рада, яка зуміла нарешті до чогось домовитися. І вже радники доводитимуть, що змінити магів, варту і прислугу в палаці на тих, хто потрібен цій Раді, імператору дуже вигідно і навіть життєво необхідно. Тому що нічні вовки – саме зло. А Рада у повному складі відповідно – добро.

Розповівши Межену і Тівашу про привабливу пропозицію і почувши, що все просто чудово, адже можна повернути частину тихо відведених під шумок кораблів, Ромул махнув рукою і дозволив планувати будь-що. А потім ще й лист написав, вручивши його прямо на балу дівчині і з цікавістю поспостерігав за тим, як вона його сполошно ховає в корсажі, подумки проклинаючи на всі лади тугодума-імператора, який не розуміє, що такі речі слід передавати наодинці. У листі Ромул натхненно поскаржився на життя, на нічних вовків, на недоумків, яких вічно висувають на посаду головного мага, а потім виявляється, що їх умінь для такої посади не вистачає, і особисто на Ловарі, допомогу якої довелося прийняти. Тому що цвіт аристократії замість того, щоб допомагати своєму імператору, займається якоюсь дурнею, намагається його вбити і воює за якесь болото. І наприкінці всього двома рядками підтвердив, що згоден поговорити, а особливо вислухати.

Дівчина наступного дня поїхала, пославшись на загадкову хворобу, чи то матінки, чи свою власну.

Ромул знову почав користуватися потайними переходами, ніж коридорами. Тому що, як і Тіваш, був упевнений, що дівчина була не одна, і зараз за пересуваннями і тим, коли і з ким імператор розмовляє, стежитимуть особливо уважно.