7 (3)

Острів Яйце насправді був зовсім маленьким, зарослим деревами і з залишками скелі, що давно розвалилася. Люди там не селилися – сенсу не було. Зате були камені, що стирчали з усіх боків з-під води. І ніхто туди не прагнув, крім шкодливих хлопчаків, які випробовують свою хоробрість і вміння проходити між цими каменями на невеликих легких човнах. А ще цей острів був неподалік Головного. Через що Мірак його вибрав для переговорів.

Коли люди до острова Яйце дісталися, день давно перевалив за половину і їм у першу мить здалося, що дивний гість їх не дочекався. А потім один із каменів, що лежали біля самих дерев, заворушився, голова на довгій шиї підвелася і дракон протрубив:

— Вітаю.

Мірак тихо лайнувся і почав поспішно творити полог тиші, а то на це репетування обов'язково хтось допитливий припливе.

Ловарі задерла голову і відповіла на привітання. А потім безстрашно пішла до рептилії.

Переговори із драконом були дивні. Всім доводилося кричати і старанно думати, намагаючись зрозуміти, що він має на увазі.

— Мстити на пастці. За те, що не треба. Чи не робити. Покарання. Мститися, — доводив дракон.

— Ви хочете комусь помститися? — перепитував Мірак, який навчився завдяки учням терпляче переносити будь-яку нісенітницю, котру хтось говорить.

— Так, мстити. Діти не можна.

— Мститися за дітей? – уточнював Мірак.

— Нам? — питала Кадмія і озиралася, розуміючи, що якщо мститися дракон почне прямо зараз, тікати нікуди.

— Так! Ні! — Дракон від обурення замахав крилами, збивши з ніг переговорників. — Діти не можна. Чи не ви. Чи не зачепити. Наслідки без вибору. Один врятувати, інший не вміти. Я зрозумів. Мстити тим, хто чіпає!

— Так, — сказав Мірак, насупившись. — Якщо я щось розумію, вони хочуть помститися Золотим Туманам за те, що ті ловили драконів і привозили їх до нас.

Дракон від радості за таку кмітливість навіть підстрибнув.

— Помстити. Пастка. На туди не можна, туди демон. Складно та погано рівновагу. Пастка краща. Пастка привезуть інших дітей, упевненість. Місце вибору. І договір на пастку.

— Ага, — нарешті зрозуміла Кадмія. — Ви хочете, щоб ми допомогли влаштувати пастку, заманили черговий флот Туманів, який, напевно, привезе з собою ваших спійманих дітей.

Дракон знову підстрибнув, а потім дрібно закивав, явно наслідуючи людей.

— Хм, нам треба подумати, де її влаштовувати. І причину, через яку вони туди влізуть, вигадати треба.

— Причину ми думати, — порадував усіх присутніх дракон і навіть ступив уперед. Бідолашні нічні вовки, що супроводжували начальство, ледь утрималися від того, щоб відскочити якнайдалі. — Гадати готове. Артефакт імператора. Птаха кликати. Виплюне та поставити там. Пастка. Нехай ідуть, ми чекаємо.

— Якщо цей артефакт спливе у безлюдному місці, останній ідіот може запідозрити, що з цим місцем щось не так, — розумно сказав один із нічних вовків.

— А якщо в людному, то там, напевно, будуть шпигуни Туманів, — додала Ловарі і спохмурніла. — Не помітити драконів неможливо. А якщо він спливе в нас, боюся, сюди прийде сам король зі своїм демоном на повідку. Та й захист…

— А я знаю місце, де шпигунів немає, — заявив той самий нічний вовк.

Кадмія обернулася до нього.

Молодий чоловік широко посміхнувся і сказав:

— Острови Ір'єни, там всі закляті.

— Хм, — задумливо відповіла Ловарі. — І дракони живуть недалеко. Цікава думка.

Нічний вовк розквіт, а дракон від повноти почуттів знову підстрибнув.

— Але з цим маразматиком я ніяких переговорів не вестиму, — додала Кадмія. — Попросимо дозволу у Ір'єни, вона набагато адекватніша за татка. Зрозуміє, що ці нещасні ловці драконів навіть з кораблів зійти не встигнуть, а швидше за все, навіть підійти надто близько до острова. Так, непогана ідея. І помста для драконів. І нам допомога. Думаю, флот і маги короля знову сильно прорідяться.

Дракон ще раз підстрибнув і заявив:

— Образити не можна. Діти не можна. Зрозуміти.

Кадмія кивнула, хоч і дуже сумнівалася, що король Золотих Туманів після такого ляпаса відразу візьме і зрозуміє, в чому він неправий. Втім, це його проблеми, хай спробує, у свою чергу, помститися драконам, а вона із задоволенням поспостерігає за цією кампанією.

— І так, артефакт із собою заберете, — сказала Ловарі задумливо. — Він поки що не потрібний, а у ваших скелях його можна сховати дуже надійно.

Дракон знову дрібно закивав, а потім від задоволення заревів і заявив, що «летіти радувати». І людям ледь удалося до нього докричатися, щоб уточнити дату появи драконів. Тому що навіть закляте на послух населення острова до появи таких гостей слід було підготувати. Та й татка Ір'єни поставити перед фактом. Щоб не дуже дивувався.