17 (2)

***

Після прибуття до палацу дівчат швидко вишикували, переодягли та повели представляти кандидатам у женихи та іншим зацікавленим.

Зацікавлених зібралося безліч, вони набилися в зал і виглядали строкатою шумною юрбою, розшукати в якій окрему людину було б дуже складно. Дівчат завели на невелику сцену, заграла урочиста музика, вийшла одна з компаньйонок імператриці та по черзі представила дівчат, назвавши їх квітково-пташиними тимчасовими іменами. Дівчата робили крок уперед, схиляли голови і відразу відступали назад. Натовп схвально гудів, і Ліїн здавалося, що зараз над головами скинеться рука і чийсь дзвінкий голос запропонує робити ставки на те, хто саме відвезе до своєї оселі прекрасну Фіалку або не менш прекрасну Чайку.

Кандидатів у женихи у натовпі видивитися було неможливо, їх чомусь дівчатам не показали. Напевно, передбачалося, що вони самі повинні розібратися, якщо не хочуть помилково стати дружиною когось, хто зовсім не підходить.

Вдосталь одні одними налюбувавшись, нареченої та зацікавлені розійшлися в різні боки. Дівчата вирушили приміряти сукні та їсти, решта танцювати у Весняному залі і грати в якусь незнайому Ліїн гру в оранжереї. Вона навіть запідозрила, що так загадково назвали звичайні хованки.

Щоб дівчата не гаяли час між примірками, їм вручили списки заходів із описанням, хто і що на цих заходах має робити. І якщо Сойці та Фіалці пропонували відкривати бали, то Ліїн та Мелані треба було годувати якогось коня яблуками та ходити в оранжерею зрізати голівки троянд, якими потім треба було в когось жбурлятися.

— Нас не злюбили, — з гордістю прошепотіла Мелана. — Але троянди — це добре.

Щоправда, чому добре, вона не пояснила.

***

А далі часу на роздуми майже не лишилося. Свята взагалі виявилися вельми стомлюючим заняттям для дівчат у статусі «наречених», навіть для Ліїн, яку молоді та не дуже чоловіки майже не чіпали. Що вже говорити про Сойку, яка одного разу навіть за фіранку ховалася від набридливого залицяльника, який вирішив, будь-що-будь, нагодувати її тістечком. Або про Фіалку, чутки про яку ходили найнеймовірніші, починаючи від того, що вона позашлюбна дочка імператора, і закінчуючи ніким не врахованою спадкоємицею величезного статку та непоганого прізвища. Навіть перший бал, на якому Ліїн танцювала суцільно з немолодими офіцерами, запам'ятався лише тим, що двоє вельми представницьких чоловіків вийшли на балкон і там просто і невигадливо набили один одному фізіономії, налякавши Качечку, яку вони навіть не помітили. Побилися вони, як виявилося, за право принести Фіалці яблучного соку, який вона попросила дуже млосним голосом.

Фіалку подія повеселила. Льонок дивилася на неї із заздрістю. А потім взагалі прийшла імператриця і суворо нагадала, що скандали не схвалює.

Закінчився бал тим, що перед Сойкою урочисто впав на коліна якийсь не надто тверезий тип і почав волати про свої почуття. Типа витягла варта, а дівчата пішли слідом за немолодою жінкою, що на ходу шипіла про остаточно знахабнілих мисливців за статком.

***

Наступного дня у графіку була прогулянка Імператорським парком. Гуляли дівчата поважно і благородно, притримуючи капелюшки, які норовив зірвати вітер, боячись розкрити парасольки і плескаючи по спідницях, що намагалися задертися.

Ні, шторм острів обійшов, як і обіцяли маги, але вітер був сильний. А по деревах сиділи хлопчаки з горішками, всі лавки зайняли різновікові дівчата, а на кожній стежці прогулювалися натовпи молодих людей, які розступалися перед нареченими і проводили зацікавленими поглядами.

Навіщо ці прогулянки були потрібні, так і лишилося загадкою. Мелана стверджувала, що раніше на балу різні дивакуваті чоловіки призначали дівчатам зустрічі в цьому парку, щоб «випадково» зіткнутися і погуляти. А потім з'явилося дуже багато глядачів, котрі бажали побачити наречених, які принесуть імперії щастя та достаток цього року. І стало не до «випадкових» побачень.

Нагулявшись, дівчата вирушили до бібліотеки читати книги. Туди ж незабаром просочилися кандидати в женихи з тих, хто мав перепустку. Дівчатам носили книги і шепотіли щось на вушко, водячи пальцем по рядках. Навколо Сойки, Качечки та Фіалки тут же утворилися цілі натовпи охочих допомогти, принести, прочитати та пояснити. Фіалка обрала любовний роман, відкрила його на якійсь сторінці і розгублено попросила пояснити це. Один із чоловіків навіть подивився, що саме, і чомусь відразу послався на термінову справу.

Сойка своїх залицяльників ігнорувала, а потім і зовсім сіла поруч із рудою Волошкою, і вони почали читати щось дуже веселе.

Навколо нещасної Качечки залицяльники кружляли найдовше, поки її не врятував представницький чоловік, судячи з накопичувача, що відкрито висів на грудях, маг, причому настільки хороший, що не побоюється, що цей накопичувач зірвуть. Це для нього скоріше символ статусу. Молоді люди, які зібралися в бібліотеці, мага чомусь побоювалися й поспішили переключити увагу на дівчат, у приналежності котрим земель та багатств впевненості не було.

— Це другий радник імператора, — сказала Ліїн Мелана, відігнавши поглядом якогось усміхненого юнака з величезною книгою. Льонок, що сиділа поруч із Ліїн, з цікавістю на мага подивилася. — Він старший придворний маг. Не дивись, що він такий молодий. Зате він майже геній, і один із найсильніших магів, що я знаю. А ще він не одружений.

— Качечці пощастило, — сказала Ліїн, маг якраз слухав дівчину з великим інтересом.

— Можливо. Я б і сама за нього заміж пішла, але не кличе, — сказала Мелана і задерикувато усміхнулася.

Льонок задумливо насупилась, але на це ніхто не звернув уваги. А маг клацнув пальцями, до нього одразу підбіг молодик, який не дуже успішно намагався виростити борідку, вислухав і кудись втік, ледве не зіткнувшись із чоловіком, котрий встиг десь узяти квіти і ніс їх комусь із наречених. Повернувся молодик зі стопкою книг, дбайливо поклав їх на стіл, вклонився і поспішив зникнути.