Вступ

Що було в попередній книзі:

Орден багато століть веде боротьбу з магами, чаклунами та всіма, хто таємно практикує заборонені науки. Монастир древньої організації знаходиться в Мірійському нагір’ї та живе самостійним життям далеко від інших поселень.

В стінах Ордену знайшли собі прихисток чоловіки і жінки, молоді хлопці та дівчата, що ще вчора були сиротами без минулого. Вихованці Ордену виконують волю Господа, винищуючи будь-які сліди магії у світі.

Флоріан — посланець. Роками він доносив смертельні послання до чаклунів, вистежуючи їх та забираючи життя. Він пройшов довгий шлях тихого убивці, і тепер має намір піти у відставку, щоб спокійно доживати свій вік в стінах рідного монастиря.

В особистій бесіді один з майстрів Ордену, старий Джереом, просить посланця допомогти йому з делікатною справою. А саме — віднайти його давно втрачену дочку Констанцію. Є інформація, що зараз дівчина перебуває в теплій країні Джизз-Ілар, у Місті Тіней.

Багато років тому Констанція втекла з дому та пов’язала життя з дуже сумнівними особами. Джереом намагався навернути рідну дочку, але все дарма — вона не слухалась та продовжувала займатися незрозуміло чим. А ще недавно свідчення з’явились, буцімто тепер Констанція практикує магію…

Це кінцево розбило серце старому батькові та засмутило його. Джереом просить посланця віднайти Констанцію і вбити її, щоб закінчився цей сором, щоб перервався його рід. Майстер дає посланцю детальний опис дівчини та розповідає все, що знає та пам’ятає про дочку. Особисте прохання Джереома повинно залишитися тільки між ним і посланцем.

Флоріан відправляється до Джизз-Ілару. Не без пригод він все ж дістається до Міста Тіней та починає розшукувати дочку майстра Джереома.

Досліджуючи місто, посланець випадково зустрічається лицем до лиця з небезпечною людиною зі свого минулого — могутнім чаклуном Дієро Канітаром. Орден повинен був знищити його багато років тому, однак чомусь чаклун живий та щось робить у Джизз-Іларі. Питання в тому — що саме? З ким і для чого?

Флоріан вирішує як можна швидше виконати прохання майстра і повертатися до монастиря, щоб розповісти про цю зустріч. Він упевнений, що чаклун теж його впізнав, тому часу обмаль. А ще посланця почала турбувати тривога і погане передчуття.

Зрештою збіг обставин зводить разом в одному темному провулку посланця, його ціль Констанцію та мага Дієро Канітара. Відбувається сутичка. Річ у тім, що Дієро Канітар раніше намагався завербувати Констанцію до своєї групи. Вона відмовила йому, і тепер чаклун прагне покарати молоду провидицю.

Чаклун намагається допитати посланця, тому що розуміє, що це — людина Ордену. Але Констанція рятує Флоріана, поки не здогадуючись про його наміри. Вона допомагає йому прийти до тями після зіткнення з чарівником.

Посланцеві вдається обманути дівчину: він переконує її, що старий Джереом має велике бажання її віднайти і переконатися в тому, що рідна дочка в порядку. Мовляв, старий хвилюється, болить батьківське серце. Відчуває старість, тому й хотів би налагодити стосунки з дитиною.

В Місті Тіней Констанція займається тим, що допомагає людям, використовуючи магічні здібності. Певний час вона перебувала серед диких степових племен, навіть була дружиною вождя. А тут вона проживає в районі степовиків, супроводжують її Ратшат і Тхарсі — охоронці й близькі друзі покійного чоловіка. Також вона тепер називає себе Кеїшою, а не Констанцією.

Посланець зовсім без сил — він не зміг би зараз виконати своє завдання при всьому бажанні. До того ж тепер його увага прикута до старого ворога Ордену — Дієро Канітара. Дівчина ж відійшла на другий план. Чаклун неодмінно шукатиме і його, і провидицю, щоб помститися. Тому ослаблений Флоріан разом з Кеїшою приймають рішення вдарити першими.

Молода провидиця, її охоронці та посланець вистежують місце, де проживає група Канітара. Рано-вранці вони вриваються до будинку. Під час бою гинуть Тхарсі і Ратшат, а посланцеві вдається знищити усіх послідовників Канітара. Самого чаклуна він важко ранить клинком. Флоріан теж зазнає поранень від магічного кинджала, яким орудував чаклун. Зброя не проста, посланець відчуває, що життєві сили швидко покидають його.

Ледь не гине від знесилення Констанція, тому що магічне протистояння виявилося для неї надто важким. Посланець все ж залишається на ногах та рятує їй життя. Він виносить дівчину з будинку на свіже повітря. Флоріан плутається у власних почуттях відносно дівчини, приймає свідоме рішення не вбивати її, а навпаки — врятувати.

Посланець розповідає Кеїші про справжній намір її батька та свою місію. Він просить провидицю покинути місто, аби залягти на дно. А сам повертається назад до будинку, щоб пересвідчитись у смерті Дієро Канітара. Перед цим він зрізає пасмо волосся дівчини, щоб представити це її батькові як доказ виконаного прохання.

Якимось чином чаклун зміг вижити. Він скористався таємним ходом у стіні підвалу, залишивши за собою тільки кривавий слід і магічний клинок. Посланець розуміє, що часу обмаль, тому що сил все менше, а до будинку ймовірно можуть повернутися й інші учні Канітара.

Флоріан проводить невеликий обшук в оселі, забирає книгу, яку писав чаклун, його магічний клинок та ще деякі речі. І повертається назад, до монастиря. Книга наповнена різними записами, нотатками, а ще у ній зустрічаються дивні символи…

Шлях додому виявився непростим, адже слідом за посланцем дійсно йшов один з останніх учнів старого чарівника — Іман. Колишній солдат та ветеран війни хоче помсти за смерть свого вчителя, і тепер переслідує посланця в джунглях. Врешті — доганяє його.

В запеклому бою під проливним дощем перемагає Флоріан, але зазнає ще декількох серйозних поранень. Обличчя його обпечене, а зі старих та нових ран невпинно тече кров.