Вони під’їхали до торгово-розважального центру. Щойно вийшли, син побачив знайомих хлопців і побіг з ними грати в ігри на верхній поверх.
- От і добре, а ми прогуляємося. «Росинка» - гарна назва. – сказав Льєн.
- Так, є розмова. – Ганна так серйозно глянула на нього, що обличчя Льєна стало рожевого кольору.
- Що?
- Ти точно шкоди нам не завдаси?
- Нє-е-е! Так, я трохи вередливий! Але я тебе у всьому слухатиму! Можу щось порадити і виконати будь-яке твоє прохання. Але я не втерплю нещирість, хитрість і підступність. От такий я!
- Добре. І як же жити з тобою? Ти що скрізь з нами будеш?
- Ні, я буду в домі. Але можеш мене з собою кудись покликати, або з кимось іншим сказати піти! Ще я нещодавно відкрив для себе Інтернет і бачив в малого ноутбук. Так що, якщо я не потрібен, залюбки буду в Мережі – я люблю все нове, а там багато інформації.
- І як мені про тебе дочці та чоловікові розказати? Вони скоро приїдуть? І що, як Юрко кому скаже?
- Не скаже. До речі, Ганнусю – він нахилився до неї і сказав їй на вухо – ти певно забулася, що мене бачиш тільки ти, а решта людей тут бачать молоду жінку, яка сама з собою розмовляє.
- Ох йо!
Ганна витягла з карману навушник і вставила його собі в вухо.
- Що то в тебе? Безпровідний навушник? Круто. Я такі тільки на картинках бачив, в Інтернеті! Будеш робити вигляд, що по телефону розмовляєш? Молодець!
- Так, так що?
- Що? Ой, там магазин електроніки, ходімо!
- Мені треба деякі продукти купити, спочатку в супермаркет. Ато я забула список продуктів, можу забути, що потрібно.
В супермаркеті Льєнові не було цікаво і він постійно питав, чи скоро вони звідти вийдуть. Раптом від задивився кудись, змінився в обличчі і схватив Ганну за руку.
- Ганно, та бабця! Бабця!
- Що та бабця?
- Вона вкрала яйця!
- Що? Та ну її, хай робить, що хоче. – сказала Ганна, насипаючи в пакет крупу з контейнера.
Обличчя чоловічка побагряніло.
-Ганно! – крикнув Льєн і вибив з її руки ковшик. Частина крупи розсипалася на підлогу. – Так не можна!
- Та хай з тими яйцями робить що хоче. Хоч кидається ними.
- Чудово! – сказав чоловічок.
Тут почалося! Бабуся, яка вже дійшла до черги на касу, почала діставати з-за своєї пазухи яйця і кидати ними по полицях з товаром. Бабуся виглядала трішки переляканою. Почалася паніка серед покупців.
- Льєн, припини! Це ти таке наробив?
Тут Ганна побачила, що в неї летить яйце і присіла під корзину з капустою.
- Та все, все! Припинив. Там всього п'ятнадцять патронів було! – засміявся той.
- Як? П’ятнадцять? Куди вона їх собі скільки напхала?
- Ні, ну вкрала вона три, то я ще підкинув їй.
Ганна піднялася і побачила, як бабусю під руки виводить з супермаркету охорона.
- Ти! Швидко ходімо звідси!
- В магазин електроніки, так?
- Так! Горе ти моє!
- А зате ні одна полиця, ні одна людина не постраждала! Тільки підлога! Я спостерігав! А бабуся більше не крастиме! А людям буде про що поговорити.
В магазині електроніки Льєн передивлявся майже кожен товар та його характеристики.
- Ти трохи дивний, наче з лісу вийшов!
- А ти як думала? Я телевізор наживо побачив тільки два місяці тому!
- Правда?
- Я ж у Оришки жив, а вона зовсім не сучасна була! Телебачення в неї не було, техніки також ніякої. Тільки газети та радіо!
- А чому бабуся тебе мені заповіла? Ти вибач, що я про тебе, як про річ якусь кажу!
- Не заповідала вона мене тобі! Та вона про тебе й не згадувала!
- Тобто?
- А ти у Люби спитай! Спитай-спитай!
Чоловічок говорив спокійно, при цьому з цікавістю розглядав каво машину.
- Тобто? Вона мені казала, що бабуся про мене згадувала і залишила спадок мені. Чи ти такий в бабуні не один був? Що там в неї ще жило?
- Один я в неї такий! Я взагалі такий один! А бабуся мене до Любки відправляла. А Любка до тебе!
Ганна дістала з сумки телефон і набрала номер Люби. Апарат абонента був вимкнений!
- Що, не відповідає? І не відповість! Я в неї два місяці побув. А потім ми не зійшлися характерами. Ти в неї десята за списком була, кому вона мене намагалася передати.
Ганна трохи була роздратована і хотіла вийти з магазину, але почула за спиною голос.
- Ой! Ганнусю! Доброго дня! Що, хочете каво машину прикупити?
Ганна повернула голову і побачила знайомого чоловіка років сорока.