Олена

друзі, книжки, спорт 

Як задалеко зможе зайти людина у гонитві за щастям? Чи є якийсь проміжок часу? Ліміт? Обмеження? Чи зможе людина все життя гнатися за чимось примарним? Люди часто дають нам надію, кажуть слова, що глибоко засідають всередині нас, ми настільки хапаємося за ці слова, що починаємо ними жити. Чи для них, чи завдяки ним. Ті, люди, що просто сказали те, що їм спало на думку, навіть не здогадуються наскільки стали для нас важливими. Саме тому важливо фільтрувати свій базар. В твоїх словах хтось чує надію, безпеку, щастя. А ти й далі думаєш, що нічого не вартий. Та чи взагалі, існує те щастя?  

Зустрілися усі як і домовлялися. Щоправда Марʼяна і Оксана мали не надто бадьорий вигляд. Компанія чекала на Катю перед входом до університету. 

- Ви в курсі, що якщо нас побачить якийсь викладач, то нам буде не дуже весело. Може б ми хоч відійшли на задній двір, а не стояли перед парадним входом? - вирішила порушити тишу Олена. 

- Краще все ж відійти. Бо якщо нас побачить викладач і прийдеться втікати, то боюся, Олена і Марʼяна далеко не втечуть.  Потім їх затримають, вони нас здадуть, їх відправлять до відділку за наркоту, а з нами буде розбиратися адміністрація університету. 

- Ха. Ха. Ха. Який ти смішний, Назаре. Сьогодні щось тебе прям розриває. Не думав піти в стендап? Для чого тобі цей ПНУ? 

- Думав. Але як же ж ви тут будете без мене? Ви ж помрете від нудьги. Піднімайтеся алкоголічки, відійдемо хоч до гуртожитку, щоб не так палівно. Там зараз має Діна йти, попрошу нас прикрити.  

- Опаа. Діну? Ти? У вас якісь особливі стосунки? А як же Соня? - Марʼяна наче ожила. Тема стосунків Назара та Софії завжди була гострою і номер 1. Особливо тоді, коли завдяки їй можна було маніпулювати Назаром. 

- Я ж просив залишити цю тему. У нас з Сонею все прекрасно. Я не винен, що вам в житті попадаються одні мудаки. Якщо у вас не виходить, це не означає, що й в інших повинні бути погані стосунки. 

- Це ти зараз на щось натякаєш? - у Марʼяни аж засвітилися очі. Вона обожнювала з кимось сратися. Здавалося, що вона навіть отримувала від цього кайф. 

- Кажи прямо в очі, ми зрозуміємо. - підігравала Оксана. Для дівчат стосунки завжди були важкою темою. В обох постійно було багато кавалерів, але всі вони не підходили для довгих тривалих стосунків, тільки так, на одну ніч. 

Олена не вірила в Бога, але саме тоді вона почала молитися, аби зараз прийшла Катя. Якщо вони почнуть й надалі розганяти цю тему, то всім прийдеться розійтися по домам. Назар уникав конфліктів, він розумів, що цим дівчатам потрібні ці негативні емоції, вони ними живляться, наповнюються, а йому це було ні до чого. Якби це була компанія хлопців, він би давно їм вмазав, а так… Дівчат ж не бʼють. А дійсно дійти до спільної згоди вони не хотіли, тільки розізлити одне одного і виплюнути побільше лайливих слів. 

- Я ледь вас знайшла. Не думали попередити, що відійшли? Я знайшла нам вільну аудиторію, надіюсь проблем не буде. Ходіть бігом і намагайтеся не світитися. 

- Як ти це зробила? Без дозволу викладача ж не можна? - Олена була близькою подружкою Каті, але ніколи не могла зрозуміти, чому вона завжди так підставляється через групу. Вони ж не заслуговують на це. Та ще й невдячні. 

- Я ж староста. Мені можна все. 

Аудиторія була просторою. Катя була задоволена. Все розгорталося, як у фільмах. Великий круглий стіл. Настільні лампи. Вона завжди вмикала тільки їх. Для більшої таємничості. І велика дошка, де вони могли малювати карту чи вішати фото. Першою вирішила почати Катя. 

- Отже. У нас маленький спільний проєкт. Я гадаю, ми швидко його закінчимо і більше не будемо турбувати одне одного своєю присутністю. Я думаю, ви вже всоте впевнилися, що нам не стати близькими друзями, але нам треба дещо зʼясувати. 

- Можна без цих довгих прелюдій? Ближче до теми. - перервала її Марʼяна. 

Катя звикла до її характеру, тому не подала вигляду, хоча звісно, що це її трохи зачепило. 

- Так, звичайно. Тиждень тому, коли ми разом їхали у гори з ночівлею, Діані щось підсипали. Я гадаю, наркотики. У неї слабке серце. Напевне, вони погано подіяли з її таблетками, які вона регулярно приймає і вона загриміла у лікарню. Дякувати Богу, що її врятували. Ніяку заяву вона писати не буде, тому кримінальної справи не відкриють. Знову ж таки, дякувати Богу. Але я вважаю, що це було навмисне. Ми повинні знайти цю людину, не знаю, що з нею зробити, але дізнатися хто це був. Це не круто, коли людина з нашої групи ледь не вбила когось із нас. 

- Ми навіть не знали. Нас з Марʼяною не було. До чого тут ми?

- Так, я знаю. Тому я й попросила вас прийти. Вас не було, тому ви точно нічого не підсипали, а Олені і Назару я довіряю і впевнена в них. Вони не мають ні мотиву, ні можливості, оскільки самі не вживають. А ви знаєте більше, що діється в групі і однозначно знаєте більше про наркоту, хто її може продати і хто з наших таким бавиться. Ну як? Допоможете?

- Те, що сталося з Діаною звісно погано, але…

- Ми в темі. - перервала Оксану Марʼяна. З її погляду було зрозуміло, що вона вирішила за двох і не приймає відмов. Катя зрозуміла, що Марʼяна, напевне, бачить в цьому якусь вигоду для себе, але поки не розуміла яку. Вона добре знала, що грається з вогнем, але іншого виходу у неї не було. Прості, занадто правильні смертні, з цим не впораються. 

- Гаразд. 

- Нам потрібен весь список тих, хто з вами був того вечора. - ентузіазм завжди подобався Каті, бо вона не могла похвалитися такою якістю в собі, а ось від Марʼяни він аж випирав. 

- Назаре? - завжди мріяла так сказати. Катя увійшла в азарт, вона обожнювала детективи, а коли їй довелося вести мінірозслідування в житті, раділа, наче мала дитина.