Розділ 36.

Роксана вбігла в кімнату, її серце шалено калатало в грудях. Вона відразу помітила на підлозі свою матір—Ірем лежала нерухомо, її дихання було ледь помітним. Але Мері та Кеті… їх не було. Порожня кімната стискала їй груди страхом.
— Мамо! — голос Роксани зривався від паніки, коли вона впала на коліна перед Ірем і поклала долоні на її груди.
За кілька секунд її руки осяяло ніжне золоте світло. Тепло розлилося по тілу матері, змушуючи її повіки здригнутися. Ірем судомно вдихнула повітря і різко відкрила очі. Вона спробувала піднятися, але її тіло було надто слабким.
— Дівчатка… він забрав їх… — прошепотіла вона ледве чутно, хапаючи Роксану за руку.
— Хто?! — Роксана стиснула пальці в кулаки, намагаючись стримати сльози.
До кімнати вбігли Нік, Меріон, Дерек, Лея, Аарон та інші. Вони зупинилися на порозі, охоплені жахом.
— Роксана, що сталося? — запитав Нік, важко дихаючи після бігу.
— Вони забрали моїх доньок… — її голос зірвався, і вона відчула, як темрява всередині знову починає підніматися, роздираючи її зсередини.
— Хто? — Меріон нахилився над Ірем, намагаючись допомогти їй піднятися.
Жінка важко ковтнула.
— Темний… Чоловік у плащі… Він з’явився з нізвідки, він був занадто сильним… Я не змогла…
Роксана стиснула зуби. В її очах палав гнів.
- Де книга?
Тиша заповнила кімнату. Всі обмінялися тривожними поглядами.
— Рокс, ми… — прошепотіла Лея.
— Я ж просила, я говорила що книгу чіпати не можна, я говорила що вона знищить всіх! — очі Роксани знову спалахнули чорним відтінком, але вона силою волі змусила себе заспокоїтися.
— Добре заспокойся, ми їх повернемо— твердо сказав Нік, підходячи до неї ближче.
— Я стомилася від ваших ідіотських випадів. Ви або слухаєте мене, або не заважайте, — її голос був твердий, мов криця.
— Пробач, ми хотіли як краще, — промовив Аарон, обіймаючи Лею за плечі.
Меріон кивнув.
— Ми зрозуміли тебе. Тобі варто заспокоїтися.
Ірем повільно сіла, ще трохи оговтуючись.
— Це не просто демон чи звичайна нечисть. Я незнаю хто був цей чоловік, та він дуже сильний.
— Я знаю хто це був, - сказала Роксана 
— Знаєш?,- запитав Нік
Роксана підвелася, кулаки її тремтіли.
— Я знайду своїх дітей. Але спершу мені потрібно поговорити з Хейлі 
Всі мовчки переглянулися

Хейлі звивалася, намагаючись вирватися, але магічний бар'єр Елли тримав її міцно. Її очі горіли темною люттю, шкіра була блідою, а губи розтяглися в зловісній усмішці. Вона вже не була собою — темрява, що охопила її розум, змінила її назавжди.

Роксана підійшла ближче, серце шалено калатало. Вона намагалася придушити  лють всередині себе.

— Де вони, Хейлі? Де мої діти? — її голос звучав спокійно, але всередині все палало.

Хейлі спочатку мовчала, лише дивилася на неї, немов розважаючись. А потім посміхнулася.

— Вони там, де їм судилося бути, — прошепотіла вона, її голос бринів отруйним задоволенням.

Роксана стиснула кулаки.

— Нащо вони йому?!

Хейлі засміялася, закинувши голову назад.

— Ти ж знаєш, Роксано. Ти сама це відчуваєш, чи не так? Вони в нього. І він хоче щоб ти прийшла.

Роксана похитнулася, наче отримала удар.

— Вони в його фортеці…

— О, так… — Хейлі нахилила голову, її очі блиснули. — Вони в обіймах твого батька. І знаєш, що найцікавіше? Ти сама підеш туди, хочеш чи ні. У нього для тебе сюрприз.

— Ти знаєш?!— Хейлі схилила голову набік, насолоджуючись її реакцією. — Так не цікаво, а я думала що це для тебе буде сюрпризом

Роксана затримала дихання. 

— Що ти несеш, що вона меле?! — Нік здавалося готовий був розірвати Хейлі на шматки.

— Ніку, — Хейлі посміхнулася. — Я завжди тебе кохала, але ти обрав її, і тепер помреш.

Роксана стиснула зуби, її дихання стало важким.

— Що? — Нік не повірив її словам 

Роксана стиснула кулаки, її магія почала пульсувати навколо неї, створюючи легке світіння.

— Досить, — втрутилася Елла, посиливши бар’єр. — Рокс про що вона — розкажи, щоб ми теж знали 

Хейлі на мить завмерла. Її обличчя скривилося, неначе вона боролася сама з собою.

— Вибір, наша Рокс повинна зробити вибір —  голос Хейлі був хрипким.

Роксана вдихнула різко, її серце стиснулося. 

— Немає ніякого вибору, я заберу своїх дітей, і все... — її голос звучав, як наказ.


Раптом навколо здійнявся вітер, а Хейлі закричала, вигинаючись у повітрі. Темна сила виходила з неї, вириваючись потужним потоком. Елла відлетіла назад, вдарившись об стіну.
Хейлі ще раз закричала, а потім її тіло різко обм’якло і впало на землю.

Роксана стояла над Хейлі, яка лежала нерухомо, здавалося, позбавлена темної сили, що роздирала її зсередини. Повітря було важким, насиченим магічними залишками.
— Вона… все… — прошепотіла Елла, піднімаючись з кров’ю на губах. — Бар'єр більше не тримається. Захист зник.
Нік різко обернувся до Роксани, хапаючи її за руки:
— Ти не підеш туди сама, чуєш?! Це пастка. Він чекає на тебе. Саме тебе!
— Це мої діти, Ніку! — її голос був, мов удар грому. — Я відчуваю їх, вони бояться… вони кличуть мене.
— Це і мої діти. Тому я піду з тобою, — його голос був спокійний, але очі горіли — не злістю, а відчаєм. — Я не дозволю тобі стати наживкою і не дозволю щоб з ними щось сталося.
— Якщо ти підеш — він використає тебе проти мене, — Роксана прошепотіла йому майже на вухо. — Він знає мої слабкості. Я вже втрачала занадто багато…
— Бар'єр зник, — Елла повторила знову, цього разу голосно. — Ми відкриті. Всі відкриті…
І в цю мить земля затремтіла. Десь неподалік пролунало виття, низьке, спотворене, як із самого черева пекла.
— У нас немає часу, — Роксана підняла очі на Еллу. — Де книга? Книга Вічного Падіння?
— Я незнаю — Елла відповіла, бліднучи. 
Нік обернувся до неї:
— Ми розділимось. Ти йдеш за дітьми. Я з Еллою — за книгою.
— Ні! — Роксана знову стиснула кулаки. — Якщо книга потрапить до нього, у нього буде все — і сила, і діти, і я.
— Тоді йдемо всі разом, — твердо сказав Нік. — Ми розділені — ми слабкі. Разом — ми шанс.
Вона глянула на нього довго й мовчки. У її очах ще жевріло полум’я сумнівів, але… Роксана кивнула.
— Гаразд. Але як тільки ми знайдемо книгу — я йду в його фортецю. 
— Ми підемо з тобою, — прошепотіла Елла. — І ми не дамо тобі впасти.
А десь у далечині, в темному замку, очі Д'явола спалахнули червоним вогнем. Він відчув її. Вона прийде. І він буде готовий.