Розділ 35.

Аарон, Лея та Хейлі зібралися пізно вночі, коли табір занурився у тишу. Усе було продумано: вони вибрали занедбане приміщення біля краю табору, щоб ніхто не почув і не побачив їхніх дій. Хейлі принесла книгу, загорнуту в темний шматок тканини, а Лея тримала в руках амулети для захисту, які вона потай узяла з арсеналу Аарона.

— Ми точно готові до цього? — запитала Лея, злегка нервуючи, коли вони запалювали свічки навколо.

— Ми повинні, — сказав Аарон твердо. — Д'явол стає сильнішим, а ми стоїмо на місці. Якщо книга містить хоч найменший шанс знайти слабке місце д'явола, ми маємо це використати.

Хейлі поставила книгу на старий стіл, який тріщав від її ваги.

— Роксана не хоче відкривати цієї книги, — промовила вона. — Але я не вірю, що це через  нас. Вона щось приховує. Можливо, у книзі є щось, що зможе вивести її на чисту воду.

Лея кинула на неї несхвальний погляд, але промовчала.

Аарон узяв глибокий вдих і зняв тканину з книги. Вона виглядала як завжди — стара, зі зношеною обкладинкою й золотими літерами, які ніби мерехтіли у світлі свічок.

— Тримайтеся, — сказав він, обережно відкриваючи її застосувавши свій пристрій.

Всі троє напружено вдивлялися, очікуючи, що з книги знову вирвуться темні сили. Але цього разу нічого не сталося.

— Це... дивно, — промовила Лея, дивлячись на спокійні сторінки.

Аарон почав повільно гортати сторінки, поки вони не дійшли до тексту, який починався яскраво-червоним написом: "Тінь і світло завжди існують разом. Щоб знищити одне, потрібно пожертвувати іншим."

— Що це означає? — спитала Хейлі, нахиляючись ближче.

— Почекай, тут є ще, — сказав Аарон, читаючи далі.

Текст пояснював, що сила д'явола живиться не лише зламаними душами, але й балансом між тінню й світлом. Щоб повністю знищити д'явола, необхідно порушити цей баланс, пожертвувавши чистою душею, яка має велику силу.

— Це... це про Роксану, чи не так? — прошепотіла Лея.

Хейлі стиснула кулаки.

— Звичайно, це про неї. Вона — єдина, хто може знищити його. Але вона відмовляється це зробити, бо боїться за себе.

Аарон продовжував читати, поки не знайшов ще одну ключову деталь: "Той, хто відкриє свою душу книзі й зречеться своєї природи, зможе взяти під контроль сили, які зміцнюють д'явола."

— Це ризиковано, — сказав він, закриваючи книгу. — Але якщо хтось із нас спробує використати ці сили проти нього, це може спрацювати.

Лея злякано подивилася на нього.

— Ти хочеш сказати, що хтось із нас повинен стати таким, як він?

— Якщо це допоможе врятувати всіх, то так, — відповів він, твердо дивлячись їй у вічі.

— Це божевілля! — вигукнула Лея, але Хейлі її зупинила.

— Ми прийняли рішення, — сказала вона. — Ми повинні використати кожну можливість, щоб виграти цю війну. І якщо книга може дати нам цю силу, то я готова ризикнути.

Хейлі підійшла до книги ближче та прочитала декілька рядків з книги. Після чого зі сторінок книги з'явився чорний дим, який проник в усі органи чуття Хейлі. Вона зробила глибокий вдих і її очі стали чорними мов смола.

Роксана прокинулася посеред ночі, важко дихаючи, ніби її щойно витягли з глибокої води. Її серце билося так швидко, що здавалося, ось-ось вистрибне з грудей. У кімнаті було темно, лише слабкий промінь місячного світла пробивався крізь вікно, кидаючи тіні на стіни.

Вона сіла на ліжку, закривши обличчя руками, намагаючись зупинити тремтіння. Їй знову наснився той жахливий сон. Сон, у якому вона стояла серед руїн, що залишилися від табору, усе навколо було спустошено вогнем, а люди, яких вона любила, лежали бездиханними. І в центрі всього цього хаосу вона стояла сама, її очі чорні, а руки були повністю в крові.

Поруч на ліжку поворухнувся Нік. Він прокинувся від її рухів, але нічого не сказав. За останні дні він звик до її неспокійного сну, до раптових пробуджень і мовчазної боротьби зі страхом, який вона не могла розділити навіть з ним.

Він мовчки потягнувся до неї, обережно обійнявши її за плечі. Його руки були теплими, сильними, і це відчуття трохи знімало її напругу.

— Все добре, Роксано, — прошепотів він, притискаючи її до себе.

Роксана спочатку завмерла, але потім дозволила собі розслабитися в його обіймах. Їй так хотілося розповісти йому про сон, поділитися своїм страхом, але вона знала, що не може. Як вона могла сказати йому, що боялася не д'явола, а себе? Що її найбільший страх полягав у тому, що одного дня вона стане тим монстром, якого всі бояться

Нік, здається, відчував її вагання, але не став наполягати.

— Я поруч, це був лише сон, — сказав він тихо, але твердо.
Вона притулилася до його плеча.

Нік гладив її волосся, його присутність була єдиним, що зараз тримало її в реальності.

— Я кохаю тебе., — додав він.

Він не питав, що їй снилося, не вимагав пояснень. Він просто був поруч, і цього було достатньо.

Роксана повільно підняла голову, дивлячись на Ніка. Її обличчя знову набуло спокою, а в очах заграла іскра вдячності. Вона обережно торкнулася його щоки, провела пальцями по його вилицях, ніби намагаючись запам'ятати кожну деталь. Нік схилився ближче, їхні обличчя розділяло всього кілька сантиметрів.

Її губи торкнулися його у ніжному, але сповненому пристрасті поцілунку. Нік відповів, і цей момент став для них обох втечею від реальності. Всі проблеми, страхи та хаос ніби розчинилися в їхньому дотику.

Кімната наповнилася атмосферою тепла й близькості. Їхні рухи стали більш рішучими, поцілунки – глибшими. Роксана притягнула Ніка ближче, відчуваючи, як його руки огортають її, ніби захищаючи від усього світу. Їхні серця билися в унісон, а в очах читалося лише кохання.

Але ця ідилія тривала недовго. Раптом зовні почулися крики та звук розбитого скла. Гучний удар, схожий на вибух, змусив їх обох застигнути.

Роксана та Нік миттєво підхопилися. Їхні очі зустрілися, і Роксана побачила в його погляді те ж саме, що відчувала сама – тривогу та рішучість.

— Що це було? — прошепотіла вона, уже натягуючи кардиган.

— Невідомо, але це не схоже на звичайний шум, — відповів Нік.

Вони вискочили на двір і застигли від побаченого. Табір охопив хаос. Будівлі горіли, люди бігали, намагаючись врятуватися, а в центрі цього жаху стояла Хейлі.

Її очі були чорними, а по венах текла темна магія, яка пульсувала, як жива істота. Її руки світилися енергією, яку вона випускала навколо себе, руйнуючи все на своєму шляху.

— Хейлі! — крикнув Нік, намагаючись привернути її увагу.

Але це вже була не Хейлі. Вона була під контролем зла, яке перетворило її на зброю. Вона різко обернулася, побачивши їх, і в її погляді не було нічого людського.

— Роксана, — голос Хейлі був низьким і зловісним. — Батько хоче тебе. І я не зупинюся, поки не виконаю його волю.

Роксана з жахом усвідомила, що це напад не випадковий. Хейлі стала пішаком у грі д'явола, і тепер вона – його інструмент для знищення табору.