Розділ 33.

Роксана стояла у ванній кімнаті, спираючись обома руками на край умивальника. Її дихання було важким і уривчастим, ніби повітря стало важким, а легені відмовлялися його приймати. В дзеркалі перед нею відображалася не звична красива жінка, а щось інше, майже потойбічне. Її очі поступово наповнювалися густою чорнотою, наче бездонний океан, а по шкірі обличчя й шиї почали проступати темні вени, які пульсували, неначе живі.

— Ні... ні... — прошепотіла вона, хапаючи себе за обличчя, ніби намагаючись стерти цю зміну. Її руки тремтіли, а тіло здригалося від хвиль темної енергії, що заповнювала її.

Вода з крану продовжувала текти, але Роксана не звертала на це уваги. Вона схилилася нижче, притискаючи долоні до обличчя, намагаючись повернути контроль над собою.

— Зупинись... — видихнула вона, закриваючи очі. Але темрява не слухалася. Вона розросталася, заповнюючи її зсередини.

Двері ванної раптово розчинилися, і на порозі з’явилася Елла. Її очі округлилися від побаченого.

— Роксана! — вигукнула вона і швидко підійшла до сестри. Вона спробувала взяти її за плечі, але Роксана відмахнулася.

— Не підходь! — закричала Роксана, намагаючись тримати темряву під контролем. — Я... я не можу це зупинити!

Елла обережно, але наполегливо взяла її за руки.

— Роксана, слухай мене, — сказала вона твердо, але м’яко. — Ти сильна. Ти контролюєш це, не воно тебе. Просто дихай.

Але нічого не допомагало. Темні вени розповзалися далі, а очі Роксани повністю потемніли. Вона виглядала майже як д’явол, що ховався всередині неї.

У відчаї Роксана схопила ніж, що лежав на полиці, і різко встромила його в свою ногу. Біль був різким, пробираючись хвилею крізь усе тіло. Вона зойкнула, але в той самий момент темрява почала відступати. Її очі поступово повернули собі звичний колір, а вени зникли, наче їх ніколи й не було.

Елла скрикнула від шоку й швидко нахилилася до Роксани.

— Що ти наробила?! — вигукнула вона, намагаючись зупинити кровотечу.

Роксана подивилася на неї, ледве дихаючи, але вже в ясному стані.

— Це був... єдиний спосіб, — прошепотіла вона. Її руки тремтіли, а в очах була суміш болю та страху.- Тільки так, я можу зупинити темряву, коли роблю собі боляче.

Елла швидко витягла ножа, і рана Роксани почала затягуватися. Аж поки не зникла зовсім.

— Ми мусимо знайти інший спосіб, Роксана, — сказала вона, її голос зривався. — Це не може продовжуватися.

Роксана кивнула, але її погляд залишався порожнім. Вона відчула, як темрява все ще ховається всередині, готова в будь-який момент знову захопити її.

В кімнаті для нарад панував хаос.

Круглий дерев'яний стіл, за яким зазвичай ухвалювали зважені рішення, тепер став центром палкої суперечки. Люди стояли, жестикулювали, перекрикували одне одного. Повітря було наповнене напругою, як перед бурею.

— Ми не можемо просто сидіти склавши руки! — голосно сказав Аарон, стукаючи кулаком по столу. — Книга вічного падіння може містити відповідь! Нам потрібно її відкрити і знайти спосіб зупинити д'явола, перш ніж він повернеться!

Нік, який стояв напроти, схрестивши руки на грудях, різко заперечив:

— Це неможливо! Ти сам знаєш, що книга небезпечна. Вона була створена не для того, щоб допомагати нам, а щоб знищити все. Якщо ми її відкриємо знову, наслідки можуть бути катастрофічними.

Хейлі, яка сиділа ближче до кінця столу, раптом підвелася. Її очі блищали від гніву.

— Усе це через Роксану!Як тільки вона з'явилася в нашому житті, проблеми стали переслідувати нас одна за одною! Вона—ключ до його сили, і ми всі це знаємо!

— Досить! — рішуче сказав Меріон, підводячись зі свого місця. Його голос був низьким і спокійним, але сповненим напруження. — Звинуваченнями ми нічого не доб'ємося.

— Меріон, ти не можеш заперечувати очевидного, — не вгамовувалася Хейлі. — Роксана—дочка д'явола, і зараз він тут через неї!

Аарон повернувся до неї, злісно кивнувши:

— І що ти пропонуєш, Хейлі? Позбутися її? Як же! Ти бачила, вона однією силою заставила д'явола зникнути. А ми... Це навіть не обговорюється!

— А чому ні? — гаряче відповіла вона. — Якщо це врятує всіх нас, то, можливо, варто розглянути цей варіант. Її не повинно тут бути.

Слова Хейлі зависли в повітрі, немов ядучий дим. Навіть ті, хто не погоджувався з нею, не знали, як відповісти.

Нік зробив крок уперед, його погляд був холодним і твердим.

— Слухай мене, Хейлі, — його голос був тихим, але сповненим загрози. — Якщо ти хоч раз зачепиш Роксану, навіть поглядом, тобі доведеться мати справу зі мною.

Хейлі зустріла його погляд, але промовчала.

Меріон, відчуваючи, що ситуація виходить з-під контролю, підняв руку, закликаючи до тиші:

— Усі заспокоїлися! У нас немає часу на чвари. Нам потрібно вирішити, що робити далі. Д'явол проникнув сюди, і це означає, що наш бар'єр слабшає.

Всі замовкли, але напруга все ще залишалася у повітрі.

— Меріоне, — обережно почала Лея, яка весь цей час мовчала, — Ми не можемо ризикувати, але й діяти потрібно швидко. Я згодна з Аароном, нам варто відкрити книгу.

Меріон кивнув.

— Згоден. Але приймати рішення будемо разом. А тепер заспокойтеся.

Усі обмінялися напруженими поглядами, але, зрештою, повернулися на свої місця, готові продовжити обговорення.

Кімната для нарад заледве вміщала емоції, які вирували серед присутніх. Напружена атмосфера була настільки густою, що здавалося, її можна було різати ножем. За великим круглим столом зібралися всі: Нік, Хейлі, Аарон, Меріон, Дерек, Лея та Кел. Всі чекали, коли нарешті ухвалять рішення, яке може змінити їхнє майбутнє.

Двері раптово розчинилися, і до кімнати зайшли Елла та Роксана. Елла була рішуче налаштована, а Роксана, хоч і виглядала спокійною, не могла приховати гнітючого відчуття всередині. Її погляд одразу впав на Ніка, який мовчки дивився на неї, ніби намагаючись прочитати її думки.

— Ви нас кликали? — сухо запитала Елла, перетинаючи кімнату й займаючи місце поруч із Роксаною.

Меріон підвівся і, дивлячись на присутніх, сказав:

— Ми обговорювали це досить довго. Прийнято рішення: ми відкриємо книгу вічного падіння.

Ці слова пролунали як удар грому. Елла різко підвелася, схрестивши руки на грудях.

— Ви з глузду з’їхали? — обурено вигукнула вона. — Ви ж самі знаєте, що книга — це джерело зла. Ми й так на межі краху. Забули що було минулого разу. Відкрити її — це самогубство!

Дерек, який сидів неподалік, нахилився вперед і промовив:

— У нас немає іншого вибору. Ми не знаємо, що він планує, і книга може містити відповідь. Крім того, якщо щось піде не так, Роксана зможе все зупинити. Вона може закрити книгу.

Всі погляди звернулися до Роксани. Вона повільно зітхнула, її очі затрималися на Дереку.

— Ти справді думаєш, що я зможу це зупинити? — тихо, але твердо запитала вона. — Ви багато хочете від мене. Я не всесильна.

— Серйозно? Ми бачили на що ти здатна— кинув Дерек, підвищуючи голос.


— Я розумію, ви хочете знищити д'явола, але не так — почала вона. — Саме через цю книгу наш бар'єр слабшає. Саме завдяки книзі д'явол зміг проникнути всередину табору. Вона створює розриви між вимірами, і кожного разу, коли ви її торкаєтеся, ви даєте йому силу.

У кімнаті запала тиша. Навіть Хейлі, яка зазвичай знаходилася на протилежній стороні від Роксани, виглядала спантеличеною.

— Якщо ми відкриємо книгу, ми не знайдемо відповідей, — продовжила Роксана. — Ми лише наблизимо його до перемоги. Ви хочете це допустити?

Аарон підвівся, стискаючи руки в кулаки:

— А якщо вона містить ключ до знищення д'явола? Якщо це наш єдиний шанс?

— Це не шанс, — різко відповіла Роксана. — Це пастка. І якщо ви відкриєте її, я не зможу зупинити те, що станеться.

Елла обернулася до Меріона, її голос звучав спокійніше, але впевненіше:

— Ви не можете ухвалювати такі рішення, не вислухавши всі сторони. Якщо Роксана каже, що книга небезпечна, ми маємо це врахувати.

Меріон виглядав розгубленим, його погляд ковзнув від Роксани до Аарона, а потім до інших.

— Нам потрібен час, щоб зважити всі ризики, — сказав він нарешті.
Роксана глянула на всіх присутніх, її очі випромінювали сум і силу водночас:

— Книгу не можна відкривати.

- Без неї нам не знищити д'явола?- сказав Аарон

- Д'явола можу знищити тільки я. Немає сенсу шукати щось у книзі. Я його смерть.,- різко відповіла Роксана