Розділ 32.

Всі застигли, коли старий чоловік раптово почав змінюватися. Його тіло випрямилося, змарнілі риси набули різко окресленої сили, вени на обличчі і по всьому тілу стали чорними а очі спалахнули вогнем. Замість знесиленого подорожнього перед ними стояв сам Д’явол, у всій своїй моторошній величі. Його голос, глибокий і грізний, відлунював у кожному куточку площі.

— Ну що ж, — почав він, обвівши присутніх поглядом. — Досить ховатися. Я прийшов по свою доню.

Роксана, яка стояла серед інших, зробила крок назад. Її обличчя сповнилося жаху, але вона швидко зібралася з духом, намагаючись не видати страху.

— Тікай Роксана,- знову промовив Меріон.

Д’явол посміхнувся, і його посмішка була одночасно глузливою і загрозливою.

— Куди їй тікати, я знайду її скрізь, — сказав він, зробивши крок уперед. — Ти знаєш, хто ти. Знаєш, що твоє місце поряд зі мною. Ходімо моя Ліліт.

Нік, стоячи біля Роксани, різко крокнув уперед, ніби намагаючись стати між нею і Д’яволом.

— Не смій навіть наближатися до неї! — вигукнув він, готовий до будь-якої боротьби.

Д’явол повернув голову до Ніка і глузливо пирхнув.

— Я бачу, ти дуже сміливий, смертний. Але ти навіть не уявляєш, з ким розмовляєш.

Елла, Меріон і Аарон стояли мовчки, намагаючись оцінити ситуацію. Меріон, стиснувши кулаки, прошепотів:

— Ми не готові. Його неможливо перемогти зараз.

Д’явол тим часом продовжив:

— Зробіть розумний вибір. Я заберу її, і ніхто тут не постраждає. Ви навіть не помітите мого зникнення.

— Ні! — вигукнула Елла, її голос лунав твердо, але очі видавали страх. — Ти не отримаєш мою сестру.

Його посмішка зникла, а вираз обличчя став крижаним

Нік повернувся до Роксани.

— Роксана тобі потрібно сховатися — сказав він, не в змозі приховати тривогу.

— Я не можу! Ви не впораєтеся з ним! — вигукнула Роксана, не зводячи очей з Д’явола. — Він знайде мене де б я не заховалася

— Я даю вам останній шанс, — сказав Д’явол, підіймаючи руку. Повітря навколо нього загусло, наповнюючись гнітючою енергією. — Або ти підеш зі мною добровільно, або я заберу тебе силою, і тоді всі ці люди помруть.

Усі стояли мовчки, ніби паралізовані страхом. Нік зробив крок уперед і сказав:

— Цього не буде.

Д’явол примружив очі, і в ту ж мить від його руки пронісся потужний спалах енергії, що розлетівся навколо, збиваючи людей із ніг.
Всі впали на підлогу ніби їх звалила невідома сила.

Д’явол стояв у центрі хаосу, його темний силует виділявся на фоні спалахів енергії та звуків ударів. Нік, зціпивши зуби, намагався атакувати його знову і знову, але кожен його удар розчинявся у повітрі, наче натикалися на невидимий бар’єр. Інші, хоч і боролися з усіх сил, здавалися безпорадними перед нездоланною силою ворога.

Роксана стояла на відстані, нерухома, ніби кам’яна статуя. Її очі були повними болю, але вона не робила жодного кроку вперед.

— Роксано, допоможи! — закричав Дерек, ухиляючись від удару темної енергії, яка пройшла в кількох сантиметрах від нього. — Ми не зможемо без тебе!

Але Роксана лише злегка похитала головою.

— Ви не розумієте, — прошепотіла вона собі під ніс, хоч голос її тремтів. — Якщо я втручуся, це може бути ще гірше.

Д’явол, побачивши її нерішучість, засміявся гучним, зловісним сміхом.

— Так, Ліліт, дивись, як вони страждають через тебе! Хіба це не нагадує тобі, ким ти є насправді?

Нік, побачивши, що Роксана не реагує, різко обернувся до неї. В нього потрапила чорна енергія і він упав непритомний.

Це стало іскрою, яка розпалила вогонь у серці Роксани. Вона повільно підняла голову, її очі загорілися зеленим світлом.

— Не смій чіпати тих кого я люблю, — звернулася вона до Д’явола. Її голос був спокійним, але в ньому звучала непохитна рішучість. 

Роксана зробила крок уперед, і земля під її ногами затремтіла. Зелене світло почало випромінюватися з її тіла, огортаючи всіх навколо. Д’явол миттєво відчув зміну і відступив на крок.

— Що ти робиш? — запитав він, його голос наповнився недовірою.

— Я не дозволяю тобі нищити те що я люблю, — відповіла Роксана. — Моя сила належить мені, і я використаю її, щоб захистити тих, кого люблю.

Вона простягнула руки, і яскравий спалах світла заповнив весь простір. Д’явол закричав, коли його тіньова оболонка почала тріщати. Люди навколо впали на землю, закриваючи очі від сліпучого зеленого світла.

Коли світло зникло, на полі бою запанувала тиша. Д’явол зник. Лише Роксана стояла в центрі, виснажена, але непохитна. Її погляд зупинився на Нікові, що лежав на підлозі. Вона підійшла до нього, присіла поруч. Як тільки він прийшов до тями їх погляди зустрілися.

— Як ти?, — сказала вона, ледь стримуючи сльози. 
— Все добре. Ти ж впорядку.- Нік підвівся на ноги.

- Ти знищила Д'явола!?!!, - Дерек був переповнений емоціями.
- Нажаль його не так легко знищити,- без сумніву сказав Меріон
- Я тільки прогнала його, щоб знищити цього мало,- відповіла Роксана тримаючи Ніка за руку, ніби це весь її світ

У темній, зловісній фортеці д’явола, що височіла серед пустки, царювала гнітюча атмосфера. Полум’я вогнища кидало примарні тіні на стіни, освітлюючи масивний трон, на якому сидів він сам. Його очі палали червоним вогнем, а обличчя було спотворене люттю.

Перед ним стояла висока фігура в темному плащі, її обличчя приховане глибоким каптуром. Її присутність була такою ж зловісною, як і самого д’явола.

— Вона сильніша, ніж я думав, — промовив д’явол, його голос лився, наче гаряча лава. — Її сила прокидається і зовсім скоро вона стане ще могутнішою ніж раніше. Але я знаю її слабкість.

— І що це? — запитала постать у плащі, нахилившись уперед.

Д’явол ухмильнувся, в його очах засвітилася хитра іскра.

— Її сила виходить із любові, до нього — промовив він, піднімаючи руку, що засвітилася червоним світлом. — Від її відданості й страху втратити тих, кого вона любить. Особливо його — Ніка.

Фігура у плащі мовчки слухала, але в її напруженій поставі відчувалася цікавість.

— Якщо він помре, — продовжив д’явол, його голос перейшов у зловісний шепіт, — її воля зламається. Вона втратить рівновагу, а разом із нею і контроль над своєю силою. Вона стане вразливою.

Фігура в плащі зробила крок уперед, її каптур трохи посунувся, відкривши хижий блиск очей.

— І як ми це зробимо? Він безсмертний — запитала постать

— Так, моя дурна донька віддала йому безсмертя, яке захищає його від усього, крім нього самого, — відповів д’явол, його усмішка розширилася. — Нік готовий віддати життя за неї. Але що, як я переконаю його, що це він є загрозою для її існування? Що, рятуючи її, він має зникнути сам?

Постать у плащі вдоволено кивнула.

— Цей план хитрий і... жорстокий.

— Саме такий, як мені потрібно, — відповів д’явол, підвівшись зі свого трону. Його постать здавалася ще більшою й загрозливою.

Він підняв руку, і вогонь у вогнищі спалахнув сильніше, освітлюючи карту, що висіла на стіні.

— Готуй усе до виконання, — наказав він. — Нік повинен стати моїм інструментом. Його смерть буде її падінням.

Фігура в плащі зникла в тіні, залишивши д’явола одного. Він підійшов до карти й провів пальцями по позначеному на ній табору, де перебувала Роксана.

— Скоро, Ліліт, — прошепотів він, — ти побачиш, що навіть найсильніші не можуть уникнути своїх слабкостей.