Розділ 14.

В залі нарад панувала напружена атмосфера. Всі присутні, крім Елли, Ніка та Роксани, сиділи за великим столом, обговорюючи останні події, що потрясли їхній табір. Мертве тіло Девіда все ще було свіжою раною для всіх, і кожен з них намагався зрозуміти, хто міг бути за це відповідальний. Думки про Ліліт, яка, ймовірно, стояла за цією трагедією, не залишали їх.

— Тільки не скажіть мені, що це може бути хтось інший, — сказав Аарон, його обличчя було напруженим. — Це точно не випадковість. Це робота Ліліт, я впевнений.

— Але чому? Чому Девід? — спитала Лея, погляд її був сповнений тривоги. — Чому вона не знищила нас всіх?

— Це не просто так. Я думаю, що це якийсь план, можливо вона хоче знищити всіх нас по черзі — промовив Аарон, обводячи поглядом всіх присутніх. 

— Не думаю — мовив Дерек, злегка похитуючи головою. — Якщо те що я довідався про неї це правда. То вона одним поглядом могла стерти всіх нас з землі.

Хейлі, яка тільки-но увірвалася в кімнату, буквально вибухнувши емоціями.

— Це вона! Це все через неї! Вона, напевно, винна в смерті Девіда! — кричала Хейлі, її обличчя було спотворене гнівом.

Всі перезирнулися, а Дерек різко встав із місця, щоб заспокоїти ситуацію.

— Хейлі, про кого ти говориш— сказав він спокійно, але з твердим поглядом.

— Роксана, це вона вбила Девіда — різко сказала Хейлі. 

— Що ти несеш. Я добре знаю Роксану. Вона і мухи не образить.
— Що сталося з вовком? — перервав Аарон, змінивши тему розмови. — Це те, що ми маємо врахувати. Вовк, який приходив до Роксани, щось передав їй. Це точно не випадковість. 

Лея подумала на мить, а потім звернулася до всіх:

— Роксана сказала, що вовк передав їй щось важливе. Але вона не хоче говорити про це. Тому потрібно з'ясувати, що саме було в її руці.

Лея підійшла ближче і подивилася на всіх присутніх з сумнівом.

— Якщо вона хоче залишитися в таборі то повинна бути відкритою з нами

— Ми повинні з'ясувати правду, — сказав Аарон, не відводячи погляду від дверей. — Інакше ми не будемо знати, з чим маємо справу.

У цей момент до кімнати зайшли Нік та Елла, і тиша, що запанувала, була ще глибшою.

Елла тихо поглянула на Хейлі, а потім на всіх присутніх. 

— Що тут відбувається, — запитала вона спокійно.

Хейлі, не втримавшися, одразу відповіла, що в голові у неї вже давно назрівало це питання.

— Це Роксана! — сказала вона, майже кричачи. — Вона вбила Девіда! Вона повинна пояснити, чому її поведінка така дивна. Що передав їй той вовк.

— Що ти говориш,- Нік вибухнув злістю, було відчуття ніби він зараз нападе на Хейлі. Та Елла вчасно стала між ними, намагаючись заспокоїти його.

Але Хейлі була непохитною.

— Вона повинна пояснити! Це наша безпека! Не можна ігнорувати те, що відбувається — вона продовжувала тиск, вказуючи на те, що її переживання і страхи — це не лише про Роксану, а й про всіх їх.

Дерек та Меріон обмінялися поглядами, розуміючи, що ситуація стає напруженою.

— Може, вона дійсно потребує допомоги, — сказав Меріон, — але ми не можемо просто залишити все на самоплив. Якщо Роксана не розповідає нам, що з нею відбувається, можливо, якщо вона розповість ми разом зможемо їй допомогти.

Дерек приєднався до нього.

— Роксана ніколи б нікому не завдала шкоди, це просто неможливо.

Після кількох хвилин мовчання, Хейлі, зрозумівши, що Елла і решта не згодні з її підходом, трохи заспокоїлася, але продовжила наполягати:

— Я все одно вважаю, що Роксана повинна пояснити свою поведінку. Якщо вона дійсно не винна, хай це покаже нам. Інакше, ми не можемо залишити її без відповіді. Що передав їй той звір. Чому вона не показує?

Елла, зітхнувши, подивилася на всіх.

— Добре. Давайте спробуємо поговорити з Роксаною і зрозуміти, що відбувається. Але ми повинні це зробити з розумінням і терпінням. Без тиску.

Після довгої паузи всі погодилися. Між ними залишалося лише одне питання: чи буде Роксана готова розповісти правду про те, що з нею сталося за останні два місяці, чи її мовчання приховує щось набагато темніше і небезпечніше.

Роксана сиділа, мовчки дивлячись через бар'єр, її погляд був зосереджений, але в очах можна було побачити якусь тугу. Кожен рух, кожен подих здавалося, йшов проти її волі. Коли до неї підійшла Ебі, Роксана навіть не повернула голови, поки та не сіла поруч. Ебі поставила чашку кави поруч і тихо промовила:

— Ось, твоя улюблена. Я пам'ятаю, як ти завжди просила більше цукру.

Роксана взяла чашку, але не одразу її підняла до губ. Тільки коли аромат наповнив її ніздрі, вона зробила ковток. І в цей момент все стало на свої місця. Смак кави, що вона пила так часто раніше, був знайомим і розслаблюючим, і на мить здавалося, що весь світ повернувся до нормального стану.

Ебі уважно спостерігала за її реакцією і не могла не запитати:

— Роксана, що з тобою? Ти змінилася. Я бачу, ти не така, якою була раніше. Що сталося?

Роксана мовчала кілька секунд, обираючи слова. Вона не могла пояснити все, що відбувалося з нею. Не могла зрозуміти навіть сама.

— Я... я не знаю, — нарешті сказала вона, знову поглядаючи на бар'єр. — Здається, я просто... втрачаю себе. Все стало іншим. Мені здається, що я вже не та людина, якою була раніше.

Ебі нахмурилася, помітивши, як болісно Роксана говорить про себе.

— Але ж ти не одна. Ми всі тут, ми тебе підтримуємо, — сказала вона, вкладаючи всю свою турботу в ці слова. — Ти можеш розповісти, що тебе турбує? Що сталося з тобою за ці два місяці? Ми всі помітили зміни, але тебе ми не розуміємо.

Роксана затремтіла і опустила погляд на чашку, немов сподіваючись, що це допоможе їй знайти сили відповісти.

— Я не можу сказати, — знову промовила вона, це було більше для себе, ніж для сестри.

— Ми все ще тебе любимо. І, якщо ти готова, я буду поруч, щоб допомогти знайти відповідь на ці питання. Але ти повинна довіряти нам.

Роксана кивнула, хоч і не зовсім була впевнена, що може довірити комусь своє болюче мовчання. Все, що відбувалося з нею, залишалося в тіні, і навіть близьким не хотіла це показувати.

— Дякую, — тихо сказала вона, відчуваючи, що, можливо, сестра таки може бути тим, кому вона зможе відкритися.