Розділ 5.

Табір знову ожив. У той момент, коли команда повернулася, здавалось, усі почули полегшення. Незрозуміло, як їм вдалося вибратися з фортеці д'явола — ніби якась невидима сила допомагала їм, виводячи з хаосу, де кожен крок міг бути останнім.

Роксана лежала в одній із кімнат медичного пункту. Її обличчя було спокійним, але надто блідим, ніби з неї висмоктали життя. Поруч із нею схилився Кел — високий, світловолосий лікар із проникливими блакитними очима. Його пальці обережно торкалися її зап'ястя, перевіряючи пульс, а очі уважно оглядали кожну деталь її стану.

Нік сидів неподалік, нервово стискаючи руки. Його погляд не відривався від дружини.

— Ну що? — нарешті запитав він, не витримавши тиші.

Кел випростався, знявши стетоскоп.

— Її пульс стабільний. Організм виснажений, але не критично. Вона дихала повільно, але рівно. Внутрішніх ушкоджень немає. Це майже диво, враховуючи обставини, в яких ти її знайшов.

— То що з нею? — наполягав Нік, його голос тремтів. — Чому вона непритомна?

Кел зітхнув і провів рукою по волоссю.

— Нік, я не знаю, що з нею було ці два місяці. Це немов вона перебувала у стані анабіозу. Її тіло функціонувало, але дуже повільно.  Таке відчуття, ніби щось чи хтось тримав її у стані між життям і смертю. Але зараз вона тут, і це головне. Вона прийде до тями, можливо, навіть скоро.

Нік кивнув, його серце трохи заспокоїлось.

— Гаразд. Ти впевнений, що вона буде в порядку?

— Фізично вона вже майже в нормі, — сказав Кел. — Але я не знаю, що вона бачила чи пережила. Коли прокинеться, все стане зрозуміліше.

Кел поклав руку Ніку на плече.

— Їй потрібен твій спокій. Відпочивай сам, бо твоя стійкість зараз ключова.

Нік лише кивнув, а Кел, перевіривши ще раз пульс Роксани, вийшов із кімнати.

У головній залі табору зібралися всі. Елла, Девід, Меріон, Аарон і Лея сиділи за великим столом, очікуючи на новини. Кел зайшов, витерши руки рушником.

— Вона жива, — сказав він просто, і полегшення промайнуло на обличчях усіх присутніх.

— Що з нею? — запитала Елла, нахиляючись уперед.

— Стан стабільний, але незрозумілий. Невідомо, що відбувалося з нею ці два місяці. Ніяких явних слідів фізичного насильства немає.

— Як вона могла вижити у фортеці д'явола? — задумався Аарон, перехрещуючи руки.

— Ми з’ясуємо це, коли вона прокинеться, — твердо сказав Девід

Тиша в залі перервалася, коли двері відчинилися, і до кімнати зайшов Нік. Його обличчя було напруженим, але погляд залишався сповненим рішучості. Він швидко обвів присутніх поглядом.

— Ви вже спробували? — запитав він, прямуючи до столу, на якому лежала чорна книга.

Елла, яка сиділа найближче до книги, підняла голову.

— Так, — відповіла вона, обережно торкаючись її обкладинки. — Але це не спрацювало.

— Що значить «не спрацювало»? — запитав Нік, насупивши брови.

Меріон, який стояв позаду, схрестив руки на грудях.

— Ми вставили ключ у замок, але книга не відкривається. Вона не реагує.

Нік глянув на важкий чорний том із золотими рунами на обкладинці. Замок, що тримав сторінки книги закритими, виглядав так само, як і раніше — нерухомим і невблаганним.

— Це неможливо, — сказав Нік, стискаючи щелепи. — Ми пройшли через усе це, щоб дістати цей ключ, і він не працює?

— Ми теж у замішанні, — тихо сказала Лея. — Ніби чогось не вистачає.

— Можливо, ключ — лише частина головоломки, — припустив Аарон, оглядаючи руни на книзі. — Можливо, є ще якийсь механізм, який ми повинні знайти.

— Або щось, що повинно активувати цей ключ, — додала Елла.

Кел, який до цього мовчки слухав, нахилився до книги.

— Книга — це магічний артефакт, — сказав він, торкаючись обкладинки. — Вона може бути підключена до сили, яку потрібно пробудити. І якщо вона не реагує, можливо, проблема не в ключі, а в нас.

— Що ти маєш на увазі? — запитав Девід, схилившись уперед.

— Ми можемо бути недостатньо сильними, — пояснив Кел. — Або ж потрібна певна енергія, яка відсутня тут.

Меріон задумливо нахмурився.

— Що тепер? — запитав Нік.

Елла подивилася на нього, її очі блищали серйозністю.

— Ми шукаємо далі. Якщо ключ не спрацював, ми знайдемо, чому. Можливо, відповідь знаходиться не тут, а в тому, хто чи що створило цю книгу.

— Або в тому, що вона приховує, — додав Девід.

Усі замовкли, усвідомлюючи, що їхній шлях щойно став ще небезпечнішим і заплутанішим.