Розділ 25.

Нік стояв біля вікна, спостерігаючи, як перші промені світанку повільно розганяють нічну темряву.
Він не спав.
Вже другу ніч поспіль.
Занадто багато думок.
Занадто багато запитань.
Позаду нього, загорнувшись у ковдру, мирно спала Роксана. Після всього, що сталося, вона нарешті змогла відпочити.
Нік озирнувся.
На мить його суворий погляд став м'якшим.
Він підійшов до ліжка, обережно прибрав пасмо волосся з її обличчя і легко поцілував у лоб.
— Спи, Рокс, — тихо прошепотів він.
Потім одягнув куртку й вийшов із кімнати.
За кілька хвилин він увійшов до зали для нарад.
Там уже чекали Дерек, Меріон і Арон.
На великому столі лежали старі карти, книги та кілька пожовклих сувоїв.
Усі виглядали втомленими.
— Нарешті, — сказав Дерек. — Ми вже почали думати без тебе.
Нік сів за стіл.
— Є щось нове?
— Нічого, — відповів Арон. — І це мене лякає найбільше.

— Він занадто спокійний, — сказав Нік. — Якби хотів напасти, давно б це зробив.
— А якщо він збирає сили? — припустив Меріон.
— Йому не потрібно їх збирати, — похмуро відповів Дерек. — Ви бачили, що він зробив. Він може нас убити і так.
Ніхто не став сперечатися
Морвейн був сильнішим за будь-кого з них.
Нарешті Арон розгорнув старий сувій.
— Я дещо знайшов цієї ночі.
Усі нахилилися ближче.
— Коли створювали книгу вічного падіння, темні сили знали що ця книга може знищити Всесвіт і їх в тому числі.
— Іііі— перепитав Нік.
— Є сила. Створена для знищення найсильнішого зла у всесвіті. Ця сила настільки могутня що навіть д'явол боявся її вивільнити. 
Дерек насупився.
— Що за сила?
—  В прадавніх письменах її називають Чорна зоря. Меріон ти щось чув про неї.- Арон підняв очі на Меріона.
— Так. Я чув про цю силу. Але ніхто не знає її точне місце знаходження. Говорили що Чорна зоря має силу знищити цілі світи. Все зло яке існує на планеті. Але той хто її використає теж помре.
- Тільки не говоріть мені зараз, що цю силу може взяти лише Ліліт????,- процідив Нік крізь зуби.
Арон повільно опустив очі.

У кімнаті запанувала тиша.
Кожен із присутніх зрозумів значення його слів.
Чорна зоря могла знищити Морвейна.
Але разом із ним загине і той, хто її використає. А саме Роксана.
— Чудово, — похмуро сказав Дерек. — Просто чудово. Знайшли єдину зброю проти нашого ворога, а вона вбиває власника.
— Не обов'язково, — раптом промовив Меріон.
Усі подивилися на нього.
— Що означає "не обов'язково"?
Меріон провів рукою по бороді.
— Старі легенди часто перебільшують. Можливо, смерть не буквальна.
— А можливо буквальна, — відповів Нік. — І я не збираюся перевіряти це на Роксані. Господи,- Нік потер рукою чоло,- я вже зрозумів що моя кохана це ключ буквально до всього. Але ж можна хоч раз її не впутувати....
Арон хотів щось сказати, але в цей момент двері до зали відчинилися.
На порозі стояла Роксана.
— Ви говорите про мене без мене?
Нік одразу підвівся.
— Тобі треба було відпочивати.
— Зі мною все добре. Голосів не чую. Вбивати нікого не хочу.
Вона сіла поруч із ним.
— То що я пропустила?
Ніхто не поспішав відповідати.
І це одразу насторожило її.
— Що сталося?
Арон важко зітхнув.
— Ми знайшли спосіб знищити Морвейна.
— І?
— Є одна проблема.
Роксана перевела погляд з одного обличчя на інше і засміялась. Це був істеричний сміх.
— Наскільки велика?
— Дуже велика.
Коли Арон закінчив пояснювати про Чорну зорю, Роксана кілька секунд мовчала. Вона опустила очі. І здалося що навіть зблідла.
— Хто б сумнівався. Це все?
— Все? — мало не задихнувся Дерек. — Роксано, йдеться про смерть!
— Я почула.
— Тоді чому ти така спокійна?
Її усмішка зникла.
— Я не спокійна... Чорну зорю не можна застосовувати.
Нік узяв її за руку.
— Ми знайдемо інший вихід.
— Так. Напевно...
Вона подивилася на нього.
В її очах була втома, яка наче з'їдала її зсередини.
Раптом повітря в кімнаті здригнулося.
Свічки згасли.
Карти на столі почали ворушитися самі по собі.
— Що це, — тихо промовив Меріон.
У центрі столу з'явилася чорна тріщина.
Із неї вирвалися сотні чорних сторінок.
Вони кружляли по кімнаті, утворюючи людський силует.
Нік миттєво встав між Роксаною та вихором.
Дерек вихопив зброю.
За кілька секунд постать завершилася.
Морвейн стояв просто посеред зали.
Його довге чорне волосся розвівало невидимим вітром.
Темні очі світилися фіолетовим.
А на губах грала спокійна усмішка.
Наче він прийшов у гості до старих друзів.
— Як неввічливо, — промовив він. — Ви шукаєте спосіб мене вбити, а мене навіть не запросили до обговорення.
Його погляд зупинився на Роксані.
Усмішка стала м'якшою.
— Доброго ранку, Ліліт.
Роксана підвелася.
— Чого тобі треба?
— Тебе.
Нік одразу напружився.
— Навіть не мрій.
Морвейн перевів погляд на нього.
В його очах з'явилося щось схоже на роздратування.
— Ти досі стоїш між нами. Ти мені набрид.
— І стоятиму далі.
На кілька секунд у кімнаті запанувала небезпечна тиша.
А потім Морвейн несподівано засміявся.
— Як цікаво.
— Що саме?
— Ви всі думаєте, що полюєте на Чорну зорю.
Усмішка зникла з його обличчя.
— Але ви навіть не уявляєте, хто вже знайшов її.
І в ту ж мить його погляд знову зупинився на Роксані.

Усі подивилися на Роксану.
Особливо Нік.
В його очах змішалися здивування, нерозуміння і тривога.
— Ти знаєш, де ця сила? — тихо запитав він.
Морвейн стояв біля столу, схрестивши руки на грудях.
Його усмішка ставала все ширшою.
— Вона знає.
Роксана опустила очі.
— Роксано... — голос Ніка став жорсткішим.
Кілька секунд вона мовчала.
Потім повільно видихнула.
— Це правда. Я знаю де Чорна зоря.
У кімнаті стало тихо.
Настільки тихо, що було чути тріск свічок.
— Вона у мене. Вона завжди була у мене.— сказала вона, не піднімаючи погляду.
Дерек різко випростався.
— Що?!
— Для чого?
— Щоб захищати...
Арон закотив очі.
— Захищати наймогутнішу силу? 
Роксана кивнула.
— Так.
— Нащо її захищати? Адже тільки ти можеш нею скористатися? Чи ні......- запитав Нік.
Його голос боляче різонув її.
— Це не важливо....
— Що значить не важливо....,- Нік зірвався на крик.
Роксана мовчала.
І тоді Морвейн засміявся.
Майже задоволено.
— Скажи їм, дівчинко.
Його голос звучав надто спокійно.
І саме тому був таким моторошним.
— Розкажи все.
Роксана повільно підняла голову.
— Чорна зоря справді може знищити все. Але натомість знищить, того хто нею користується і себе саму. Коли її задача буде виконана ця сила зникне ніби ніколи не існувала.
Дерек насупився.
— Ти захищала Чорну зорю, боялась що вона зникне.?- Дерек перепитав не розуміючи що відбувається.
Роксана  подивилася на нього.
— Можна і так сказати.... Для мене важлива ..... Ця сила......
Морвейн продовжував усміхатися.
— А тепер найцікавіше.
Нік повернувся до нього.
— Замовкни.
— Але ж вони мають знати.
Морвейн зробив крок вперед.
— Розкажи їм правду.
Нік повернувся до Роксани
— Що він меле. Яку ще правду ти повинна росказати.
Роксана підняла очі і подивилась на нього.
— Чорна зоря.... це ..... ти, Нік.
Ніка ніби вдарили кувалдою по голові. Він зблід.
— Це неможливо... Я.....
— Бінго — викрикнув Морвейн.
Його голос став серйозним.
— Чорна зоря ніколи не була предметом.
Усі дивилися на нього.
— Вона була душею.
Його погляд зупинився на Роксані.
— Правда дівчинко
Нік миттєво став перед нею.
— Відійди від неї.
— Тепер розумієш? — Морвейн навіть не звернув уваги на погрозу. — Якщо використати Печатку, помремо ми всі. І ти теж,- сказав він дивлячись на Ніка
Нік стиснув кулаки.