38. Підказка у темряві

Еля сиділа на лавці вантажівки, прислухаючись до кожного звуку. Наручники трохи терли шкіру, але це не зупиняло її думок. Вона знала: шанс з’явиться лише один, і він повинен бути точним.

Першим завданням було дати Дену знак, що вона жива і де приблизно знаходиться. У сумці викрадачів вона помітила невеликий блокнот, який випадково залишив один із них під час перевірки документів. Обережно, щоб не видавати рухів, вона витягнула його і почала писати маленькі цифри і літери: координати, схожі на назву однієї з вулиць, через які вони проїхали.

— Якщо Ден розшифрує — знайде мене, — шепотіла вона.

Далі була спроба перевірити двері: замок, який вона помітила раніше, був старий і трішки розхитувався, якщо натискати його певним чином. Вона акуратно підштовхнула металеву частину пальцями, запам’ятовуючи точний кут і силу натиску.

— Це має спрацювати, — подумала вона.

Вантажівка знову зупинилася. Викрадачі вийшли, залишивши двері трохи приплющеними на ланцюзі. Серце Елі калатало шалено, але вона знала: це її шанс. Обережно вставши на коліна, вона підсунула руку під двері і залишила там записку з маленьким схематичним маршрутом та натяком на місцеву орієнтирну будівлю, яку Ден знає з їхніх прогулянок.

— Будь розумним, — подумала вона, — і ти знайдеш мене.

Викрадачі повернулися швидко, але Еля вже повернулася на лавку і виглядала спокійно, ховаючи записку. Вони навіть не помітили нічого підозрілого.

Поки вантажівка рушила далі, вона ретельно запам’ятовувала кожен звук, кожну деталь, плануючи момент, коли можна буде розхитати замок і відкрити двері, щойно вони заїдуть у темну і безлюдну місцевість.

— Тримайся, Ден, — тихо сказала вона, — я не здамся. І ти знайдеш мене.

Темрява навколо ставала її союзником. Вона вже відчувала, як страх зміщується на планування, як розум працює чітко, як холоднокровна підготовка перемагає паніку. Кожен звук вантажівки — сигнал, кожен крок викрадача — підказка.

І тоді вона зрозуміла: її перша підказка для Дена залишена. Наступний крок — випробувати замок, і якщо пощастить, трохи розтягнути ланцюг наручників.