36. Несподіване полонення

Було пізно вечора. Майстерня вже порожня, лише Ден і Еля прибирали останні вази та стрічки після успішного першого дня. Вулиці міста були тихими, ліхтарі відкидали довгі тіні на тротуари.

Раптом з темряви до них під’їхала чорна вантажівка без номерів. Двері швидко відчинилися, і двоє людей у масках вискочили на тротуар.

— Стояти! — пролунало суворо, і Еля відчула, як її серце підскочило.

Ден миттєво схопив її руку, намагаючись прикрити.

— Відпустіть її! — закричав він, але один із викрадачів схопив Елю з руки Дена.

— Тихо! — шепотів другий, — і не рухайся, або вона постраждає.

Еля відчула страх, але намагалася зберегти холодний розум. Вона швидко оцінювала ситуацію: двоє проти одного — шанс втекти майже нульовий. Вантажівка була поруч. Один із викрадачів потягнув її всередину, другий закрив двері, і мотор заглух.

Ден залишився на тротуарі, серце калатало шалено. Він бачив, як вони від’їжджають, і миттєво дістав телефон, щоб викликати поліцію, але розумів: час працює проти нього.

Хто і чому

Пізніше стане зрозуміло, що викрадачі були найняті не випадково. Замовлення походило від колишнього конкурента Денової родини у бізнесі — багатого колекціонера, який давно спостерігав за талантом Елі. Йому потрібна була Еля, щоб створити унікальну серію букетів і інсталяцій для приватної виставки, і він не бажав чекати. Його мотивація — отримати мистецтво «для себе» та підняти власний статус серед колекціонерів.

— Еля — ключ, — пояснив замовник пізніше, через посередника. — Вона творить щось особливе, що ніхто інший не може повторити. І я хочу це швидко.

Викрадачі діяли холодно, але професійно: план був спланований так, щоб не лишити слідів, швидко захопити і доставити до підготовленого складу за межами міста.

Перші дії Елі

Всередині вантажівки було темно, лише маленька лампа на стелі давала світло. Один із викрадачів слідкував за нею, інший сидів за кермом.

— Тихо, або станеш проблемою для себе, — суворо сказав один.

Але Еля не панікувала. Вона пам’ятала все, що навчила її життя і Ден: зберігати холодний розум, навіть у небезпеці. Вона запам’ятовувала деталі: маски, голоси, маленькі прикмети вантажівки. Коли настане шанс — вона знатиме, куди рухатися.

Ден дізнається

Коли поліція прибула, Ден вже знав: викрадачі діяли за планом. Він не став чекати: за допомогою друзів і знайомих із міста, він почав відстежувати маршрут вантажівки за камерами спостереження. Його мета була проста: знайти Елю живою і цілою.

— Я знайду її, — прошепотів він сам до себе. — І ніхто не стане на заваді.