Розділ 8. Циганськи звістки

А в будинку Бейті, вкрай засмучена, сиділа за накритим столом Лінда. Ще сьогодні вранці вона буквально співала від насолоди, на кухні готуючись до приходу сестри. Накрила розкішний стіл, приготувала багато вишуканих страв для Джоанни. Яка так і не прийшла.

- Вона не могла забути, пам'ять її ніколи не підводила, - розмірковувала Лінда, доїдаючи ласощі, - не встигла? Можливо. Справ у неї напевно дуже багато. Але чому вона тоді не попередила? Хоча вона так неясно погодилася на цю вечерю ... Я ж разів три їй нагадала прийти о п'ятій годині! Моя маленька, Джонсі!

- Заспокойся, Ліні! Все з нею добре, не турбуйся, люба! - намагався заспокоїти дружину Альфред, вважаючи таке хвилювання безпричинним.

- Ні, ти її не знаєш! - Наполягала Лінда, - Може її викрали, або ще гірше ... - Тут вже дівчина не витримала і заплакала від хвилювання . Звичайно, Лінда знала, що Джоанна могла спокійно не з'явитися на зустріч із нею, адже так поспішно пішла тоді, коли вони говорили. І набрехала їй з три короби, Лінда відчувала це.

Все ж таки, м'ятний чай і шербет зробили свою справу, і Лінда заспокоїлася. Вона вийшла ввечері в сад, бажаючи подихати повітрям і подивитися посаджені нещодавно троянди.

- Фредді! - Покликала вона чоловіка, - ти тільки подивися, яка краса, ці вечори! Лікверзькі вечори заслуговують на те, щоб хтось їх намалював!

Альфред, по-хазяйськи, неквапливо вийшов у сад. Він підійшов до дружини ззаду і обійняв її. Вони обидва дивилися в обрій, де в проміжку поміж будинками виднілося вечірнє небо. З боку гір воно було ще рожеве, а на сході вже темно-синє. Перші зірки невпевненим блиском прикрашали гірський краєвид, надаючи йому загадковості та романтики.

Наступного дня, щоб підняти настрій дружині, Альфред взяв їм квитки до місцевого театру. Звичайно, театри тут були гіршими, ніж у столиці, де вони жили. Гроші на декорації навряд чи виділялися, актори працювали здебільшого з любові до мистецтва. А так як таке мистецтво в Лікверзі ніхто не любив - грали жахливо. Однак Ліні трохи відволіклася від думок про сестру і вже йшла вулицею посміхаючись. Після театру вони вирішили трохи прогулятись.

Проходячи повз головну площу додому, Містер Бейті звернув увагу своєї дружини на кибитку, що стояла у центрі.

- Ось! - з обуренням вказав він на дерев'яну, гарно розписану конструкцію, - це ж нікуди годиться! Як тільки приїду у відділення, розпоряджуся знести цей жах та заарештувати тих, хто це збудував.

Кибитка. Там Лінда спілкувалася з Джоанною в їхню першу зустріч!

- Любий, я хочу подивитися деякі прикраси в ювелірному неподалік, я нещодавно їх там бачила. Ти можеш іти додому, а я за п'ятнадцять хвилин повернуся, - поспіхом сказала дівчина, знову захоплена думками про свою сестру. І переконавши Альфреда, що той може не хвилюватися, із жаром озирнулася на «Лавку чудодійного та цілющого».

Як тільки її чоловік зник за поворотом однієї з вулиць, що відгалужувалися, вели до них додому, вона відразу рвонула до кибитки. Поспіхом підбігла до віконця, де були розвішані різні сувеніри, зілля та варива, та гукнула циганку.

- Ай, яка красуня прийшла в нашу скромну лавку, ка яв'ян ! - Тут же підскочила до вікна Шофранка. - Такій милій дамі і за пів ціни віддам! Що твоя душа бажає? Вибирай, люба моя! А хочеш, погадаю? Бачу, що хочеш!

- Ні-ні! – Замимрила Лінда, - я не хочу нічого купувати, просто тут живе моя сестра, я хотіла б бачити її.

Шофранка одразу змінила тон, зрозумівши, що це до Джо. Дівчина потемніла, насупилась і холодно відповіла:

- Тут крім мене та моєї матері ніхто не живе. І не жив. Провалюй, раз не збираєшся нічого купувати, - і віконце з тріском зачинилося.

- Але... - тільки й встигла заперечити Місіс Бейті.

Але вона не збиралася здаватися. Лінда набрала більше повітря і постукала у вікно ще раз.

- Так, - висунулась циганка, але побачивши знайоме вже обличчя відразу зачинила вікно з незадоволеним гмиком. Лінда була дуже лагідною дівчиною, але характер виявляти вміла. Ось і зараз, зібравши всю свою суворість, вона постукала втретє, і щойно стулки відкрилися, випалила, зриваючись на крик:

- Слухай сюди, брудна торговка! Мій чоловік начальник поліції, і якщо ти посмієш зі мною так розмовляти, твою убогу, злиденну лавочку закриють, а тебе з твоєю матір'ю викинуть як брудних собак! Тому вияви до мене стільки своєї циганської поваги, на скільки в тебе слів вистачить!

Шофранка оторопіла, але посил повідомлення зрозуміла відразу і посміхнувшись своєю наймилішою і привітною посмішкою защебетала, у своєму стилі.

- Ай, красуне, ай розумниця! Чого ж ти мені одразу не сказала? Заходь до нас у нашу печеру скарбів, не соромся! - Вона відчинила дверцята і дбайливо провела Місіс Бейті всередину.

- Дорога моя, сідай, де душі завгодно! Мій дім – твій дім. Розповідай, не таї, я допоможу! І погадаю, і вгадаю.

Шофранка була досвідченою людиною у справі клієнтів. Багато чого вона навчилася у матері. Бувало, що людина підходила до лави просто запитати де знаходиться те, чи інше місце, а йшла з парою пляшечок зілля та порожніми кишенями. Тому й тепер вона метнулася за картами, щоб ефектно погадати новій клієнтці, відволікти її та одурманити.

- Ні, - холодно відрізала Лінда, і навіть сама вразилася своєю різкістю, - я чудово знаю всі ці штучки і не треба запудрювати мені мізки! Я прийшла з ділом, і я заплачу, щоб ви допомогли мені з ним.

Гроші були головною метою циганки, і спосіб їхнього отримання її не хвилював. Тому вона враз опинилась перед гостею, готова вислухати її.

- Справа ось у чому, - почала Лінда, - нещодавно я переїхала в це місто і зустрілася зі своєю сестрою, Джоанною. Вона привела мене сюди, сказавши, що мешкає тут. Я тільки вдала, що повірила в це, я чудово знаю, що вона з дитинства не любить прохідні місця. Вона вічно тикалася по темних кутках. А, здається, це ви підійшли взяти плату за оренду цього місця? Я права? Так ось, сестра обіцяла прийти на обід до нас додому і так і не прийшла. Я не знаю, які таємниці вона зберігає, але моє серце відчуває, що щось не так. Що ви знаєте про неї?