Лікувати серцем, коли світло рентгена показує душу
Уривок з дитинства героя
Наш двір завжди був повний дітей. Ми гралися в «квач», стрибали через мотузку, іноді змагалися, хто вище вилізе на грушу. Я мала друзів, з якими було весело, але навіть серед сміху й криків я завжди насторожено дивилася на тих, хто приходив «не з нашої компанії».
Одного разу кілька старших хлопців притягли худеньке руде кошеня. Воно жалібно нявкало, намагаючись вирватися з грубих рук. Діти сміялися, хтось штовхнув його ногою, а інший підняв за хвіст. У мене в животі все стиснулося від злості й страху.
— Відпустіть його! — крикнула я, навіть не думаючи, що вони вдвічі більші за мене.
— А що, твій? — засміявся один, кидаючи кошеня в пилюку.
Я кинулася вперед, підняла тремтячу грудочку й притисла до себе. Тваринка вся дрижала, серце калатало так, що я відчувала його крізь сорочку. Хлопці ще щось гукали, але мої друзі стали поруч, і знущальники відійшли.
Тоді я вперше відчула: не можу спокійно дивитися, коли хтось ображає тварину. Я готова була сваритися, битися, аби тільки їх не чіпали. І, тримаючи того рудого котика, я пообіцяла собі — колись я стану тією, хто зможе їх захищати по-справжньому.
#33 в Не художня література
#340 в Різне
Відредаговано: 21.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
