Розділ 9

На кухні ми просиділи майже до пізньої ночі. Коли всі страви були добре упаковані, а мама всоте перевірила, чи нічого не забула, нас з Сонею відпустили спати.

Усю ніч я не могла заснути, крутилася у ліжку через дурні думки, що лізли в голову. Коли заплющувала очі, зринали картинки з Владом — не знаю, чи це мої спогади намагалися повернутися, чи це моя уява знущалася наді мною. Я уже навіть намагалася слоників рахувати, вмикала музику, але все марно —  все одно не могла прогнати непрохані думки.

Зранку ледь розліпила очі. Заснула за кілька годин до світанку, організм сам відключився від перевтоми. А потім хтось знову впустив до моєї кімнати Сніжка. На кілька секунд я навіть подумала, що померти від лап кота — не така вже й погана смерть. Але інстинкт самозбереження переміг.

Холодний душ не допоміг зовсім: попри крижану воду, я і там дрімала. Коли виповзала з ванної, ледь не роздавила Сніжка, за що поплатилася роздряпаною ногою. На наші з котом крики збіглася вся сім’я.

— Алісо! — тато рідко підвищує голос, він узагалі старається сидіти тихенько з газетою у руках, щоб ніхто його не чіпав, але коли мова йде про Сніжка, він стає навіженою матусею, яка порве усіх на шматки. Так, кіт для тата важливіший за рідних дітей.

Не подумайте, тато у нас дуже класний і нас із Максом дуже любить, але ми з ним уже не діти, за нами не потрібно доглядати, з нами не потрібно гратися. А Сніжок, нахабна морда, користується добротою тата: він випрошує у нього все, що тільки може забажати котяча душа. Тому, коли хтось погано поводиться із цим пухнастим монстром, татові це не подобається, бо він же «безневинна істота, яка потребує любові й ласки». А ця безневинна істота мене ледь на шмаття щойно не порвала, а перед цим намагалася задушити.

— Це він розлігся перед ванною! — обурилася я, захищаючи свою честь. — Ти лише глянь, що він зробив з моєю ногою.

Кілька червоних подряпин, з яких уже виступила кров, зовсім не подіяли на тата. Він взяв Сніжка на руки і почав втішати КОТА, а не мене, яка стікала кров’ю.

— Вона не хотіла тебе налякати, бідненький мій, — шепотів тато котові, поки Макс із Сонеютихо реготали, підпираючи стіну. — Алісо, він же такий маленький, поглянь, як налякався.

Шерсть Сніжка уся дибом, а він розвалився у тата на руках і задоволено муркоче. Ага, наляканий — та він зараз тихо наді мною насміхається. Ну нічого, я знайду спосіб йому помститися.

— Що ви всі тут робите? — мама з’явилася дуже вчасно, бо в думках я вже придумувала план відплати, за що тато мене потім четвертував би.

— Аліса ледь не розчавила татового улюбленця, — відповів Макс, досі усміхаючись.

— Та цьому динозавру нічого не станеться, він сам кого хоч роздавить, — видала мама, на що тато важко зітхнув, шепнув Сніжку, які ми страшні люди, і пішов геть. — У вас п'ятнадцять хвилин на збори.

Блін, через цю перепалку з котом, я забула, що мене чекає попереду. Краще б Сніжок мене таки придушив.

Збиралася я на автоматі. На вулиці страшенна спека, я одягнула перші шорти і футболку, які попали під руку, але тут до кімнати залетіла мама і жбурнула у мене квітчастим сарафаном.

— Купальник одягни, там озеро, — додала вона, а коли я не почала сперечатися, зайшла до кімнати. — Що сталося?

— Ти про що? — запитала, шукаючи у шафі свій купальник.

— Ти не огризаєшся.

— А сенс? Ти все одно змусиш зробити те, що хочеш. Де мій купальник? — коли я не могла знайти щось у своїй шафі, це означало, що мама вже приклала руку до цього.

— Там, де й нова білизна. Твій старий я викинула, — чого і можна було очікувати. На щастя, кілька днів тому я робила ревізію у шафі і помітила, що мама вже встигла зробити її до мене.

Новий купальник ми вчора купили з Сонею, поки були у торговому центрі. Вона вибирала собі, а я не втрималася і купила теж. Ця мамина манія одягати мене як дівчинку нікуди не дінеться, я звикла, хоча часом це дуже дратує.

— А ти в халаті підеш? — перевела я розмову на неї. Часом мама буває дуже прозорливою, а в мене зараз немає сил придумувати відмовки.

З вигуком «ОЙ!» мама вибігла з кімнати, викрикуючи татові настанови одягнути нормальну сорочку.

Купальник, який обрала мама, як і очікувалося, був яскравим і прикривав дуже мало тіла. Той, що обрала я, теж дуже скромним не назвеш, але принаймні я впевнена, що з нього нічого не вивалиться. Хоч сарафан був пристойний, мені навіть сподобався.

Коли всі нарешті зібралися, розпочався процес запаковування машини. Мама наготувала стільки, що значну частину багажника зайняла саме їжа. Макс до останнього намагався придумати, як залишитися вдома, але коли мама щось вирішувала — уже не вирішував ніхто.

Пікнік вирішили влаштувати на озері за містом. Насправді це дуже красиве місце, ми з Сонею часто полюбляли туди їздити. Але у неділю там завжди повно людей. Тому втопитися у озері не вийде — хтось точно врятує. Блін, от до яких думок мене довів секс із Владом. Треба просто намагатися його уникати. Але й це не вийде, наші мами тоді щось запідозрять. Може, збрехати, що ми посварилися?

— Розслабся трохи, бо видається, наче ти збираєшся викинутися з машини, — прошепотіла мені Соня.