Розділ 4

Коли я клялася собі, що не дозволю мамі знову перетворювати мене на Барбі, я була щиро переконана, що мені це вдасться. Але… я стою перед дзеркалом в чорній спідниці-олівці і кремовій шовковій майці, з макіяжем і накрученим волоссям. Отже, стою я така розгублена перед дзеркалом і намагаюся зрозуміти, звідки ці речі взагалі взялися в моїй шафі.

— Ти схожа на секретарку з…, — проходячи повз мою кімнату, зауважив Макс. — Мені продовжити?

— Не треба, — швидко його зупинила. 

Я й так прекрасно зрозуміла, що він мав на увазі. Цього разу мама перестаралася.

— Вау, ти просто шикарно виглядаєш! — до моєї кімнати увірвалася Соня. 

Її одяг виглядав куди скромніше, хоча декольте було доволі відверте.

—  Справді? Тому що твій чоловік порівняв мене з порноакторкою.

— Просто у когось обламався секс-вікенд, от він і дується, — зітхнула подруга, і я зрозуміла, що їй через це теж сумно.

— Звідки взагалі цей одяг у моїй шафі? – може, хоч подруга відкриє мені цю таємницю.

— Ми з мамою ходили на шопінг. Вона вирішила дещо і тобі прикупити. Тож ось це — не єдине, що ти знайдеш у своєму гардеробі. Там, до речі, і нова білизна з’явилася. Але не раджу тобі її поки діставати. Ти ще не готова до такого.

Ну чому? Чому, Всесвіте? Що я такого зробила, що зараз так страждаю? Я ж жила собі спокійно, нікого не чіпала, нікому не заважала. Як це розуміти? Мої предки що, так сильно накосячили в минулому, і от настав момент спокутувати гріхи? Але чому я? Є ще Макс, нехай і він мучиться.

— Соню, — у голові з’явилася геніальна ідея.

— Що? — поцікавилася подруга, поправляючи зачіску.

— Народи дитину, — виголосила я, дівчина аж повітрям удавилася. —  Мамі треба чимось зайнятися, а онук — саме те, що їй необхідно. А краще народи одразу двійню, щоб часу на мене в неї взагалі не було!

— Ти ідіотка? Хочеш використати племінника як захист від рідної матері? Вибач, але моя дитина з’явиться на світ тоді, коли для цього буде час, а не тоді, коли її божевільна тітка захоче позбавитися надмірної уваги матері.

Ех, навіть найкраща подруга проти мене. Цей план занадто ідеальний, щоб так легко здатися. Думаю, Макс мені не відмовить, тільки треба придумати інше формулювання.

Коли ми всі завантажилися у Максову машину, панувала цілковити тиша. Тато подумки оплакував футбольний матч, Макс тяжко зітхав, поглядаючи на Соню, тоді як дівчина сиділа в глибокій задумі, час від часу позираючи в мою сторону. Лише мама була радісною.

— Може б, ти все-таки зняла пірсинг? — на мене знову звернули увагу.

Але я рішуче відмовилася. Я і так пішла на великі жертви, одягаючись у це, тож пірсинг був  залишками моєї гідності.

Як тільки Макс зупинив машину біля великого й неймовірно вишуканого особняка, у мене чомусь з’явилося непереборне бажання кудись втекти. Мамі ледь не силою довелося випихати мене з машини, вона навіть ішла поруч зі мною, щоб я точно не втекла.

Двері нам відчинила жіночка пенсійного віку й запросила до будинку. Я не буду розповідати про будинок, бо мені слів не вистачить описати цю красу. Мені тільки стало цікаво, яку ж суму тітка Ніна відсудила у свого колишнього.

Коли ці дві жіночки — тобто мама і тітка Ніна — нарешті побачилися вживу, крику було стільки, що я аж вуха затулила. Мені одразу ж захотілося нагадати їм, що вони вже давно дамочки у віці, а не підлітки, яких відпустили на дискотеку.  Але тут Ніна кинулася обіймати тата, і я зрозуміла, що в цьому немає ніякого сенсу: ці люди давно не заглядали у свій паспорт.

— Алісо, ти просто чарівна! — от і до мене черга дійшла. Я сором’язливо подякувала, витираючи зі своєї щоки помаду. 

Для чого фарбувати губи, якщо ти збираєшся залишити їхній слід на обличчях своїх гостей?

Нас провели до їдальні, і я забула про все на світі. Там було стільки смакоти, що мені вже було все одно де я, просто хотілося все це скуштувати. Мушу визнати, у нас з братом була одна спільна риса — ми страшенно любили їсти. Соня часто порівнювала нас із цирковими тваринами, бо за смачну їжу ми були готові на все.

— Він зараз спуститься, — почула я і насторожилася. 

Я так зосередилася на стравах, що пропустила важливий діалог. А дарма, бо тоді у мене не було б такого дурнуватого вигляду, коли у дверях з’явився ВІН. Як там у фільмах часто кажуть: «скалка у дупі»? Я завмерла на місці. Навіть коли усі всілися на свої місця, я продовжувала стояти з роззявленим ротом. Соні довелося мене потягнути за руку, щоб я вмостила свою п’яту точку біля неї.

— Ти зараз на психопатку схожа, — прошепотіла подруга.

— Це він, — спромоглася відповісти я. — Влад.

— Придурок з твоєї роботи? — Соня швидко окинула хлопця прискіпливим оком і повернулася до мене. — Ти не казала, що він такий гарненький.

Усе застілля я майже нічого не їла. Я просто не могла — боялася, що вдавлюся. Владік, ця зараза, всівся навпроти мене, противно так усміхався і підморгував.

Я зраділа, коли всі нарешті наїлися. Але їм цього було мало — треба ж було ще й кави в саду попити! Почалися розмови про минуле, про дітей… кава вже закінчилася, а вони продовжували розмовляти.