Розділ 9

На кухні ми просиділи майже до ночі. Коли всі страви були добре упаковані, мама в сотий раз перевірила чи нічого не забула, нам з Сонею дозволи піти спати.

Усю ніч я не могла заснути, крутилася у ліжку через дурні думки, що лізли до голови. Коли заплющувала очі, зринали картинки з Владом, не знаю чи це мої спогади намагалися повернутися, чи це моя уява знущалася наді мною. Я уже навіть намагалася слоників рахувати, включила музику, але все марно, я не могла викинути ці думки з голови.

Зранку, ледь розліпила очі. Заснула за кілька годин до світанку, просто організм сам відключився від перевтоми. А потім хтось знову впустив до моєї кімнати Сніжка. На кілька секунд я навіть подумала, що померти від лап кота, не така уже й погана думка. Але інстинкт самозбереження переміг.

Холодний душ не допоміг зовсім, попри крижану воду, я ледь і там не заснула. Коли виповзала з ванни ледь не роздушила Сніжка, за що поплатилася роздряпаною ногою. На наші з котом крики збіглася ледь не вся сім’я.

• Алісо! – наш тато рідко підвищує голос, він узагалі старається сидіти тихенько з газетою у руках, щоб ніхто його не чіпав, але коли мова йде про Сніжка, він стає навіженою матусею, яка розірве усіх на шматки. Так, кіт для тата, важливіший за рідних дітей.

Не подумайте, тато у нас дуже класний і нас з Максом дуже любить, але ми з ним уже не діти, за нами не потрібно доглядати, з нами не потрібно гратися. А Сніжок, нагла морда, користується добротою тата, він випрошує у нього все що тільки може забажати котяча душа. Тому, коли хтось погано поводиться із цим пухнастим монстром, татові це не подобається, бо він же ж «безневинна істота, яка потребує любові і ласки». А ця безневинна істота, мене ледь на шмаття щойно не порвала, а перед цим намагалася задушити.

• Це він розлігся перед ванною, - огризнулася я, - подивися, що він зробив з моєю ногою.

Кілька червоних подряпин з яких уже виступила кров, зовсім не подіяли на тата. Він взяв Сніжка на руки і почав втішати. КОТА, а не мене, спливаючу кров’ю.

• Вона не хотіла тебе налякати, бідненький мій, - шепотів тато котові, Макс з Сонею просто реготали, підпираючи стіну. – Алісо, він же ж такий маленький, поглянь як налякався.

Шерсть Сніжка, уся дибом, а він розвалився у тата на руках і задоволено муркоче. Ага, наляканий, та він зараз тихо наді мною насміхається, ну нічого, я знайду спосіб йому помститися.

• Що ви тут усі робите? – мама з’явилася дуже вчасно, бо у думках я уже придумувала план відплати, за що б тато мене зараз четвертував.
• Аліса, ледь не розчавила татового улюбленця, - відповів Макс, досі посміхаючись.
• Та цьому динозавру нічого не станеться, він сам кого хоч роздавить, - видала мама, на що тато важко зітхнув, шепнув Сніжку, що ми всі дуже страшні люди і пішов геть. – У вас п'ятнадцять хвилин на збори.

Блін, через цю перепалку з котом, я забула, що мене чекає попереду. Краще б Сніжок мене таки придушив.

Збиралася я на автоматі. На вулиці була спека, я одягнула перші шорти і футболку, які попали під руку, але тут до кімнати залетіла мама і жбурнула у мене квітчастим сарафаном.

• Купальник одягни, там озеро, - додала вона, а коли я не стала сперечатися, зайшла до кімнати. – Що сталося?
• Ти про що? – запитала, шукаючи у шафі свій купальник.
• Ти не огризаєшся.
• А є сенс? Ти ж все одно змусиш зробити те, що хочеш. Де мій купальник? – якщо я не могла щось знайти у своїй шафі, значить, мама приклала до цього руку.
• Там де нова білизна. Твій старий, я викинула, - чого і можна було очікувати. На щастя, кілька днів тому я робила ревізію у шафі і помітила, що мама вже встигла зробити її до мене.

Новий купальник ми вчора купили з Сонею, поки були у торговому центрі, вона купувала собі, я не втрималася і купила теж. Ця мамина манія, одягати мене як дівчинку, нікуди не дінеться, я звикла, хоча часом це дуже дратує.

• А ти в халаті підеш? – перевела розмову на неї. Часом мама буває дуже проникливою, а в мене зараз немає сил придумувати відмовки.

З вигуком «ОЙ!» мама вибігла з кімнати, на ходу вказуючи татові одягнути нормальну сорочку.

Мамин купальник, як і очікувалося, був яскравим і прикривав дуже мало тіла. Той що обрала я, теж дуже скромним не назвеш, але принаймні я впевнена, що з нього нічого не вивалиться. Хоч сарафан був пристойний, мені навіть сподобався.

Коли всі були готові, почався процес запаковування машини. Мама наготувала дуже багато, більшу частину багажника зайняла саме їжа. Макс до останнього намагався придумати, як залишитися в дома, але коли мама щось вирішувала, уже не вирішував ніхто.

Пікнік вирішили влаштувати на озері, за містом. Насправді, це дуже красиве місце, ми з Сонею часто полюбляли туди їздити. Але у неділю там завжди повно людей. Тому втопитися у озері не вийде, хтось точно врятує. Блін, от до яких думок мене довів секс із Владом. Треба просто намагатися його уникати. Але і це не вийде, наші мами тоді щось запідозрять. Може сказати, що ми посварилися?

• Розслабся трохи, а то таке враження, що ти хочеш викинутися з машини, - прошепотіла мені Соня.
• Так і є, - прошепотіла у відповідь. Подруга лише засміялася.