Глава 24

Наталія

 Я одягнула одяг який потрапив до рук. Швидко зробила високий хвіст і вийшла на зустріч з Ігорем. Так не звичайно знову йти цією стежкою, бо давно я тут не ходила. Ми часто на вихідних гуляли з татом, він обов'язково купував мені в теплі дні морозиво і собі теж. Я тоді ще ображалася, бо йому часто клали більше, ніж мені. Я прийшла на місце зустрічі і побачила Ігоря. Декілька разів вдихнувши, я підійшла до нього і трохи невпевнено почала розмову.
- Привіт - сказала я, а Ігор посміхнувся, але трохи боячись.
- Привіт, Нато, що трапилося? - одразу запитав він.
- Може підемо кудись? Давай у кав'ярню? - запропонувала я, Ігор терпляче кивнув і ми пішли в найближчі кав'ярні, по дорозі мовчали, між нами була напружена мовчанка. 
 Ми сіли за вільний столик і замовили латте, а також я попросила собі принести фісташкове морозиво. В останній час воно стало моїм улюбленим.
- Нато, давай поговоримо, будь ласка не мовчи - попросив Ігор.
- Поговоримо? Гаразд, хто та дівчина? - запитала я і пильно подивилася на Ігоря, а він вдав що не розуміє про кого я.
- Що ти маєш на увазі? - не тямлячи, перепитав Ігор, а я закотила очі.
- Ти прекрасно розумієш про що я кажу. Вчора після екзамену ти стояв біля якоїсь дівчини - пояснила йому я, а він почав нервово відводити погляд.
- Я...це та дівчина про яку я тобі розповідав. Моє перше кохання. Я не маю поняття звідки вона знайшла мене, я вже давно не бачив її і забув. Я вийшов і сів на дивани аби чекати тебе, але тут прийшла вона і почала загравати до мене. Я ніяк не реагував, а потім вона провела цілуватися, спочатку я стояв у шоці, а потім відпихнув її і сказав, що між нами нічого не може бути, вона пригрозила що зруйнує нам з тобою життя, але я лише попрощався з нею і пішов до себе в квартиру. Там я чекав тебе, але ти не прийшла, тому я дзвонив купу разів, але ти не брала слухавку - розповів Ігор.
- Ти ще щось відчуваєш до неї? - запитала я, це питання є найголовнішим зараз.
- Ні...коли я побачив її, то не відчував нічого, чесно - зізнався Ігор, я вдивлялася в його очі аби зрозуміти чи бреше він мені, але схоже що Ігор каже правду.
- Я вірю тобі - тихо сказала я, а Ігор миттєво подивився на мене.
- Справді? Нато, дякую, я такий радий що ти віриш мені - щиро мовив хлопець і взяв мене за руку.
- Але давай домовимося, що тепер між нами не буде ніяких секретів. Що б там не було, але ми будемо казати один одному правду.
- Добре, давай - посміхнувся Ігор і саме зараз я зрозуміла, що час розповісти йому про наші інтрижки з Олегом.
- Тоді, я маю тобі дещо розповісти - почала я, Ігор кивнув і міцніше взяв мене за руку, - Коли я ходила до Олега аби вибачитися, він поцілував мене і запропонував бути парою, я сказала що подумаю. Бо ти тоді охолонув до мене і я гадала, що вже не потрібна тобі. Ми ще декілька разів гуляли з ним, а потім ти почав повертатися. Той ти в якого я закохалася і я зрозуміла, що ти важливіше мені. Потім я знову пішла до Олега аби сказати, що обрала тебе. Він декілька разів намагався мене поцілувати, але я відштовхувала його і ми більше не бачилися - під час моєї розповіді у Ігоря купу разів змінювалися емоції: шок, біль, розуміння, розчарування.
- Я мав здогадки, що ти не просто так ходиш до нього, але й справді у цьому є моя винна, я вирішив що якщо ти моя дівчина, то я вже можу не бігати за тобою як раніше. Але потім я зрозумів, що ти важлива для мене і я боюся тебе втратити, тому почав "повертатися" до себе старого - пояснив Ігор, - А на кшталт твоєї "інтрижки" з Олегом, я розумію, тому не буду тебе звинувачувати і пробачаю.
- Дякую, ти найкращий - посміхнулася я і поцілувала Ігоря, якраз нам принесли морозиво і ми почали його їсти.
- То ти ночувала у тата? - перепитав Ігор, я кивнула і поклала до рота ложку морозива, воно почало танути, як сніг коли світить сонце.
- Так і я поки поживу в нього - сказала я, Ігор здивовано подивився на мене, тому мені довелося пояснити, - Люба розлучилася з ним і йому зараз самотньо. Я розумію його, бо в нього було дві дружини і вони обоє кинули його, це дуже боляче.
- Так, я розумію, звісно ти можеш там жити, я ж не буду тобі забороняти - посміхнувся куточком губ Ігор, - Але я буду сумувати.
- Я також, але це не надовго - запевнила я хлопця.
 Ми ще годинку посиділи, а потім пішли погуляли парком і Ігор допоміг мені завести деякі речі до тата додому. 
- Все, бувай - сказала я. Зараз вже пізня година і Ігор мусить їхати додому, ми стоїмо перед будинком тата і все ніяк не можемо попрощатися, бо не хочемо.
- Гаразд - мовив Ігор і пристрасно поцілував мене, а потім сів у автомобіль і поїхав. Я дивилася йому вслід, а потім пішла в дім.
Тато вже спав, бо сьогодні дуже втомився, тому мені нічого не лишалося, як піти в свою кімнату і лягти спати. Сон все ніяк не йшов, бо мене тривожити погані думки і не дарма. Приблизно об 23 годині мені написав невідомий номер.
"Завтра в 15 біля входу в парк" - було там написано, я швидко прочитала повідомлення і не могла зрозуміти від кого воно може бути. Що це означає? 
Я заснула і прокинулася на ранок о 11 годині. Сонце сьогодні не яскраво світило, а навпаки, його було майже помітно. Переодягнувшись, я пішла зробила всі водні процедури і спустилася на кухню. Там вже сидів тато і їв сніданок.
- Доброго ранку - привіталася я і поцілувала тата в щічку.
- Доброго, як спалося? - поцікавився тато. Я почала робити собі чай, на столі вже тато зробив мені оладки.
- Добре, я вже скучила за своїм ліжком - посміхнулася я і сіла поряд з татом.
- Ти вчора пізно прийшла? Бо я заснув, а тебе ще й досі не було - поцікавився тато.
- Ну не дуже пізно, але до дванадцятої точно - відповіла я і надпила чаю.
- Щось трапилося? Ти якось нервово себе поводиш - зауважив тато, а я одразу швидко похитала головою.
- Ні, ні, все гаразд, я сьогодні піду з Ігорем погуляю, гаразд? - попередила я тата, а він кивнув.
- Звісно, у мене теж є сьогодні деякі справи на роботі, тому я через годинку буду йти - мовив тато.
 Поївши, я пішла в кімнату і почала одягатися. Стоп! А може це Ігор вирішив так познущатися? Хоча навіщо це йому? Так, потрібно збиратися. Я одягнула джинсову спідницю по коліна, білий топ, джинсову курточку і біді кросівки. Мені подобається. Волосся залишила розпущеним, а макіяж майже не робила, але губи обов'язково - рожевою помадою. Готово, тепер можна йти. Я взяла маленьку сумочку через плече і склала туди всі необхідні речі: серветки, телефон, гроші, ключі і т.д. Коли я зібралася на годиннику вже була майже 15, тому я вийшла з будинку і направилася до парку. Прийшовши, там ще нікого не було, тому я сіла на лавочку і стала чекати когось, постійно дивлячись на годинник. Хто це може запізнюватися? Явно не Ігор, він або вчасно приходить або раніше. Раптом до мене сіла якась дівчина, я не могла зрозуміти хто це.
- Вибачте, я тут чекаю когось, тому можете сісти в інше місце? - люб'язно попросила я, а дівчина розсміялася мені прямо в обличчя, через що я звела брову.
- Це я писала тобі смс - сказала вона після свого сміху, але попри це я всеодно не розуміла хто це.
- Ем, гаразд, а хто Ви і чому звали мене? - поцікавилася я, а дівчина закотила очі. Вона мені не подобається, якась надто пихата.
- Вчора я цілувала Ігоря, це я та його перша любов - мовила вона, а я ледве рота від здивування не відкрила. Як Ігор міг кохати таку...пихату і надто самозакохану дівчину. Вона дістала якийсь блиск для губ і нанесла декілька слоїв.
- Що ти від мене хочеш? - вже більш грубо запитала я, а вона вдало що поки не може відповісти, бо надто зайнята нанесенням блиску для губ, тому я почекала поки вона завершить свою "дуже важливу" справу.
- Ну як ти знаєш, я відмовила Ігорю і ми більше не бачилися. Але через певні справи я повернулася і першою справою захотіла його знайти, бо по його фотографіям у Інстаграм можна зрозуміти, що він став справжнім красунчиком, але разом з цим я бачила багато фото в його профілі з тобою, тому мені довелося використати всі чари аби знову закохати його в себе - пояснювала ця дівчина, - Але він вчора поводив себе неначе ніколи мене не кохав! Це справді обурливо! Тому я прийшла поговорити з тобою аби ти від нього відчепилася...
- По-перше він мій хлопець і я його люблю, тому не збираюся покидати його через якусь дівку, а по-друге звідки в тебе мій номер? - перебила я її, а вона через це знову закотила очі. Це починає дратувати, як і те що вона знову почала намазувати свої губи, але вже не блиском, а якоюсь гігієнічною помадою.
- Мій друг дружить з тобою. Міша його звати, о хлопець коли побачив мене знову, то просто таки почав фліртувати. Ти не мусиш розходитися з Ігорем, але я хочу знову стати популярною у школі, як і раніше. Я на рік молодше нього, тому зараз лише в 10-у класі, а для того аби бути популярною треба мати популярного хлопця. Тому я мушу позичити Ігоря - пояснила вона, а я шоковано дивилася на неї, вона обернулася до мене і емоційно додала, - Боже, що ти за помаду використовуєш? Краще візьми щось інше, хоча тебе вже нічого не врятує.
- Дивися за собою - сухо відповіла я їй я, а потім додала, - І Ігор не річ аби нею користуватися, тому ти відчепився від нас і більше не будеш ні його ні мене чіпати! 
- Або що? Що ти мені зробиш? - запитала вона і...о Боже! Скільки можна? Знову дістала щось для губ. Це вже надто бісить.
- Тобі краще не знати, тому краще їдь звідки, звідки приїхала - порадила їй я і пішла геть з того місця.
 Як же вона мене бісить! Якась надто зациклена на собі і не помічає інших. Мене страшенно обурює те, як вона говорить про Ігоря, немов він якась річ! Дуже сподіваюся, що вона від нього відчепиться і я вже ніколи не побачу її. У мене таке відчуття, що коли я побачу якийсь блиск для губ - буду згадувати її! Все, тепер ніколи не буду користуватися блисками для губ!