Глава 23

Наталія

 Наступні три дні пройшли зовсім не цікаво. Я цілими днями готувалася до наступних іспитів. Ігор також, тому ці дні ми провели разом. А сьогодні вже субота,  отже другий екзамен, так ще й математиці, я як і більшість учнів - ненавиджу цей предмет, але впринципі більш-менш його знаю, тому гадаю що здам. А для актриси він не дуже потрібен. Я не дуже хвилююся за цей предмет. 
- Ігор, ти йдеш? - крикнула я хлопцеві, він вже був зібраний, але все ніяк не міг знайти паспорт.
- А, знайшов, все йду! - відповів він і почав взуватися.
 Ми вийшли з будинку і направилися до школи, тієї самої, де складали попередні екзамени. 
- Моя королево, чи приймете ви від мене цю квітку? - жартома запитав Ігор і простягнув мені тюльпан. Я здивувалася,  бо не могла зрозуміти де він взяв цю квітку.
- Мій королю, матиму велику честь - відповіла я і взяла квітку, вдихнувши її запах, мені він дуже сподобався.
- А де ти її взяв? - вже серйозно запитала я, а Ігор зробив вигляд що не почув, тому я штурхнула його в бік.
- Я купив її - мовив хлопець.
- Ну гаразд, гаразд - підозріло сказала я, бо не дуже то й вірила в його слава, тому що ми були весь час разом, але я вирішила на у осу не зациклюватися, а краще згадати формули, правила і т.д.
 Ми прийшли і якраз вчасно, бо вже почали пропускати учнів до кабінету. Зайшовши, ми з Ігорем сіли, так щоб я попереду, а він позаду. Я чекала початку, як раптом до класу зайшов Міша. Він одразу подивився на мене і сів попереду, я шоковано дивилася на його спину. Він ж обрав інший кабінет для здачі.
- Агов, Міша! - покликала я його, він обернувся і посміхнувся мені.
- Привіт, радий тебе бачити - сказав він, а я закотила очі.
- Ти ж мав у іншому кабінеті складати екзамени, чому ти тут? - запитала я.
- В останній момент, який хлопець, котрий мав тут бути, відмовився йти, тому мене перевели сюди, а він пішов туди - пояснив Міша, - Але я тільки радий.
- Слухай, я тобі вже казала, що між нами нічого не може бути - прошипіла я, а хлопець ніяк на це не відреагував.
- Ну побачимо - тихо сказав він і відвернувся, бо до класу зайшла вчителька.
 Вона пояснила, що і як й ми почали писати. Ігор закінчив раніше, тому вийшов із кабінету, а я ще дописувала. Міша також вийшов. Я писала не швидко, бо мені потрібен час подумати. Коли я закінчила, то підійняла руку і змогла йти. Вийшовши в коридор, я почала шукати Ігоря і помітила його, але не одного. А з якоюсь дівчиною, коли та дівчина помітила мене то кинулася на шию Ігорю і почала до нього загравати. Я шоковано дивилася на них, а останньою краплею стало те, що вона поцілувала його в губи, а Ігор навіть не відпихнув її! Тому я зі сльозами на очах, вибігла з тієї школи. Мені стало так боляче. 
- Ну що? Побачила справжнього Ігоря? - сказав голос позаду мене, я обернулася і зустрілася з очима Міші.
- Хто вона така? - пошепки запитала я, а Михайло підійшов до мене.
- Я гадаю Ігор вже розповів тобі про його перше нещасне кохання, ту дівчину яку він любив дуже сильно? - запитав Міша, я кивнула і він продовжив, - Це вона. Думаю у нього ще є до неї почуття. Як-не-як перше кохання.
- Тобто...Це та сама дівчина? Але Ігор казав, що вже нічого не відчуває до неї - заперечила я, а Міша роздратовано закотила очі.
- Звісно він так казав, бо по-перше вже давно не бачив її і почуття охололи, але тепер побачив і вони прокинулися, а по-друге як ти гадаєш, він тобі сказав би що досі кохає її? - перестав Міша. А й справді, схоже він має рацію.
- Так, ти правий, але...він ж казав що кохає мене...як він так міг? 
- Мені шкода - наче щиро сказав Міша і обійняв мене за плечі.
- Вибач, але я буду йти, бо зараз не хочу з ним зіткнутися - мовила я, Міша кивнув і відсторонився від мене.
- Гаразд, тоді бувай, якщо що дзвони - попередив він і я кивнувши, пішла в сторону будинка тата.
 Не хочу зараз бачити Ігоря, тому краще піду до тата, або у крайньому випадку до Єлени. Хоча до другої мені йти не хочеться. А Ігор...як він міг? Він ж наче кохав мене? Я йшла до будинку тата і мені було так боляче. Хоча можливо я себе лише накручую? Якби я не побачила, що Ігор не відхилився від поцілунку цієї дівчини, то подумала б, що він до неї нічого не відчуває, але через його вчинок, мені все більше віриться словам Міші. Я дійшла до будинку і постукала в двері. Мені довго ніхто не відчиняв, але нарешті я почула, як хтось іде до дверей. 
- Доню, привіт - радісно сказав тато і обійняв мене, але коли помітив сльози на очах, то мовчки повів мене на кухню.
- Привіт - тихо мовила я і сіла за стіл. Тато швидко зробив чай і поставив чашку переді мною.
- Що трапилося? - серйозно запитав він, а я відчула як сльоза скотилася по щоці.
- Ігор...він...- я не могла це вимовити, тому просто закрила обличчя руками.
- Ну все, тихо, не плач - турботливо обійняв мене тато. Батькова теплота додавала мені якогось відчуття, немов я в захисті і тато ніколи не дасть мене образити.
- Я тобі вже казав, що Ігор якийсь не вірний, тому перегляд думку про те аби рішуче поговорити з ним і усе з'ясувати - порадив тато, а я кивнула і трохи заспокоївшись, почала пити чай.
- Коли я написала екзамен, то вийшла в коридор. Ігор мав там чекати мене, але я побачила як він спочатку розмовляв з якоюсь дівчиною, а потім вона поцілувала його в губи, а він був не проти - розповіла я, тато уважно слухав, коли я завершила то невдоволено похитав головою.
- Чесно, Ігор наче хороший хлопець, але весь час потряпляє у якісь інтрижки з дівчатами - сказав тато. Я була з ним згодна, я неймовірно люблю Ігоря, він схоже мене теж, вже чомусь усі заважають нашому щастю.
- Тату, а де Люба? - поцікавилася я, бо за весь час  поки я тут у тата вдома, жінки ще не було і я не почула нічого на ознаку того, що в будинку є ще хтось.
- Вона...ми з нею подали заяву на розлучення - пояснив тато і опустив очі.
- Чому? Ви ж наче кохали один одного? - запитала я, а тато тяжко зітхнув.
- Після того як ти переїхала від нас, я почав пильніше до неї придивлятися, і помітив багато чого. Наприклад: вона мені зраджує, вона просто використовує мене, як чоловіка аби витрачати гроші, вона не кохає мене. Через це я остаточно прийняв рішення розлучитися - розповів тато, а мені справді стало його шкода.
 В нього були два шлюби і обоє неуспішні, але він ж заслуговує на щастя! Він найкращий тато у світі, але з коханням йому не щастить. 
- Тато, не сумуй, у тебе є я і якщо ти не проти, я переїду знову до тебе - запропонувала я, а у тата на обличчі з'явилася широка усмішка.
- Я буду лише радий, вона вже з'їхала від мене - відповів тато. 
 До мене раптом подзвонив телефон. На екрані було написано "Коханий " - тобто Ігор. Я скинула виклик і вимкнула телефон, не хочу зараз його чути. Тато помітив мої дії і трохи невпевнено подивився на мене.
- Знаєш, я дуже шкодую що коли ми були разом з твоєю справжньою мамою, я рідко казав їй що люблю її, а коли вона пішла, то зрозумів що сильно кохав її. І зараз я думаю, що через мене вона пішла. Вона єдина кого я справді кохав усім серцем - сказав тато, а потім тихіше додав: - Окрім тебе звісно. 
- До чого ти ведеш? - запитала я.
- До того, що тобі варто поговорити з Ігорем і все з'ясувати. Бо кожного разу коли ви ось так сваритесь, може бути востаннє коли ви бачите один одного - пояснив тато. Він казав правду.
- Так, я розумію, але уж точно не зараз. Зараз мені не хочеться з ним говорити. - сказала я, а тато лише кивнув.
 Ми з ним ще посиділи годину за переглядом якоїсь комедії. Тато щиро сміявся з деяких моментів, тому я посміхалася. Як же давно я не була в компанії тата, він найголовніша людина в моєму житті, але з того часу коли я подорослішала, припинила так часто спілкуватися з ним. Через це мені соромно, але я намагатимуся надолужити втрачений час. 
 Після фільму, ми з татом були виснажені, бо годинник показував далеко за 22. Тому я пішла в свою кімнату. Зайшовши, я справді здивувалася, бо вже давно тут не була і в мене з'явилося відчуття якогось дитинства, часів коли ми з татом часто тут сиділи і він читав мені книжку, чи розповідав свої історії з дитинства. Я мимоволі посміхнулася, а потім почала шукати якийсь одяг. Я багато чого перевезла в квартиру Ігоря, тому тут мало печей, але знайшовши якусь футболку і штани. Я переодягнулася й лягла спати. Сон одразу накрив мене, бо через усі ці переживання, екзамени і спогади, я дуже втомилася і хотіла спати.
 Наступного ранку я прокинулася від яскравого сонячного проміння. В цій кімнаті, мене часто зранку будила сонце, бо воно одразу заглядала в вікно, а я не люблю усіляких штори, тому вона світить до самого вечору. Я швидко зробила водні процедури, переодягнулася в домашній одяг, який тут знайшла і спустилася на кухню. Виявилося, що тато ще спить, тому я вирішила приготувати сніданок. Тато любить на сніданок їсти панкейки, тому я й почала їх готувати. Поки я їх смажила, вирішила увімкнути телефон. Мені одразу почали приходити смс від Ігоря. Я все таки зібралася і вирішила йому зателефонувати. Він майже одразу взяв слухавку.
- Алло - трохи невпевнено сказав він.
- Ти щось хотів? - запитала я.
- Так, Нато, що трапилося? Де ти? Все гаразд? Куди ти поділася після екзамену? - почав розпитувати Ігор, а я закотила очі. Невже не зрозуміло де і чому я?
- Я в тата, давай через дві години зістрінемося біля входу до парку? - запропонувала я.
- Давай, звісно - погодився миттєво Ігор.
- Добре, тоді бувай - попрощалася я і поклала слухавку.  
- Доню, ти вже давно тут? - почула я за спиною голос тата.
- Ні, я недавно, ось вирішила приготувати твої улюблені панкейки - посміхнулася я і почала гарно розкладати їжу на тарілці, заодно готуючи чай.
- Тобі допомогти? - запитав тато, але я швидко похитала головою.
- Ні, дякую, я вже майже закінчила - відповіла я і поклала на тарілку різні фрукти, а потім поставила перед татом.
- Пам'ятаю раніше ти часто готувала мені цей сніданок, але з кожним разом подача ставала все яскравіше і смачніше - згадав тато, а я посміхнулася куточком губ.
 Ми сіли снідати і розмовляли про різне: мої успіхи в школі, чи змінилися мої вподобання і т.д. Потім я сказала татові, що збираюся поговорити з Ігорем, він кивнув і сказав, що я правильно зробила. Тому поснідавши, я пішла збиратися...