Глава 22

Наталія

 Наступного ранку я вирішила, що час. Час розповісти Олегу про моє рішення, тому я прокинулася о 10 годині і одразу пішла робити Ігорю сніданок, щоб коли він встане, то їжа

 вже буде готова. Я швидко приготувала оладки і пішла одягатися. На вулиці сьогодні спекотно, тому я дістала свою легеньку зелену сукню в квіточки і зелені балетки. Волосся заплела в тугий хвіст і зробила мінімальний макіяж. Взявши сумочку, я вийшла з квартири і попрямувала до Олега додому. Щось мені чесно не по собі, але я вже надто довго з цим тягну, тому потрібно сказати йому аби не мучати хлопця.
 Я прийшла до будинку і подзвонила в двері. Мені довго ніхто не відчиняв. Дивно, вже майже день. Я ще раз подзвонила і тоді мені відчинив двері Олег.
- Прив... - я не договорила, бо хлопець одразу поцілував мене в губи, спочатку я стояла шоковано, але саме в той момент коли я хотіла відхилитися, ми з Олегом почули голос його мами.
- Хто там? - голосно запитала вона, тоді ми з Олегом відсторонилися і хлопець пропустив мене першою пройти всередину.
 Я пішла в вітальню, а Олег швидко зачинив двері і став поряд зі мною.
- Це Ната - голосно відповів Олег.
- Так, я прийшла поговорити з Олегом - підтвердила я.
- Добре - сказала Єлена і ми з Олегом пішли в його кімнату.
Одразу зайшовши, хлопець знову почав мене цілувати, але перед цим закрив двері. Він прижав мене до стінки і цілував, але цього разу він не був таким "повільним", а одразу поклав руки мені на талію і спускав їх все нижче і нижче, а я відпихнула його.
- Олег, що ти робиш? Я прийшла поговорити - промовила я, але Олега це не зупинило, він все одно підійшов до мене і почав накручувати пасмо мого волосся собі на палець.
- Ну то кажи швидше, бо боюся я не стримаюся - сказав він і закусив нижню губу, оглянувши мене з ніг до голови. Що на нього сьогодні найшло? Чому він так поводить себе?
- Давай сядемо? - попросила я, Олег закотив очі, але все-таки сів на ліжко, я сіла теж на ліжко, але подалі від нього. Олег все одно підсунувся ближче, тому я просто змирилася. 
- Олег... - почала я, але не могла підібрати правильних слів, мені було неймовірно казати йому цю новину, особливо коли він дивився на мене з широкою посмішкою.
- Що? Нато, кажи вже! - просив хлопець і тут я все-таки вирішила сказати, буде що буде.
- Я обрала... - але мені не дозволила договорити Єлена, яка прямо таки вірвалася в кімнату Олега.
- Я приготувала пиріг, ходімте скуштуєте - повідомила вона.
- Так, мам, ми зараз спустимося - відповів їй хлопець і жінка пішла. Олег встав і подав мені руку, я прийняла його допомогу і встала, так вийшло що я опинилася надто близько до нього. Відчуваючи його дихання на собі. 
 Але цього разу у мене не було тих відчутів, ні метеликів у животі, ні якогось тремтіння. Мабуть минулого разу все було не так, мабуть я ніколи не любила Олега, як хлопця, скоріше, як брата. Ми з Олегом спустилися на кухню , де Єлена вже розклала по тарілках пиріг. 
- Сідайте - сказала жінка і ми з Олегом сіли за вільні місця, хлопець опинився навпроти мене, тому весь час посміхався.
 Мені було не звично сиділи в їхній компанії, особливо в компанії Єлени, бо розуміння того що вона покинула мене з татом у скрутний момент, мене сильно зачепило. Саме тому, я вважаю що ще не скоро зможу її пробачити. 
- Нато, як там твої екзамени? Куди ти хочеш далі іти? - поцікавилася Єлена, а я одразу підняла очі, Олег дивився на мене зацікавлено, як і жінка. 
- Ну три дні тому я здала українську мову і літературу, результати мають бути скоро, а вже в цю суботу у мене екзамен з математики. Наступної суботи з історії, а потім з англійської мови. Я планую вступати на актрису, точніше вже подала заявку, результат буде на настурному тижні або трохи пізніше - відповіла я.
- Молодець! Пам'ятаю коли я була маленька, то мріяла поступити на актрису, але тоді в моєї мами була маленька зарплата, як і в тата, тому я вступила на медичний факультет, бо там було безкоштовно для початківців, а далі я почала добре вчитися і мені дозволили провчитися безкоштовно - розповіла Єлена, а я здивувалася. Отже, мої захоплення актриси є не лише в мене, а й в моєї мами. Так не звично називати їх мамою.
- Нато, а ти будеш у цьому місті поступати в університет? - запитав Олег, а помітно напружилася.
- Так, тут їхати десь півгодини чи трохи більше, але в Ігоря є авто, і він теж у той університет поступає, тому мені не тяжко дуже туди добиратися - сказала я, а у Олега зникла посмішка.
- Ігор...Це отой твій хлопець? Гарний, гарний... - похвалила Єлена, а я посміхнулася їй.
- Дякую, вибачте, але я вже буду йти, бо ще хотіла до тата зайти - мовила я і встала з-за столу, Олег зробив те ж саме.
- Я проведу - сказав він і ми пішли в коридор. Між нами запала напружена мовчанка, а я розуміла що вас настав.
- Олег, я гадаю ти зрозумів все, але пробач, я кохаю Ігоря і нічого не можу з цим подіяти - сказала я на одному диханні і немов камінь з плечей впав.
- Але...тоді коли ти приходила, ти відповіла мені на поцілунки і я відчував, що це було взаємно! - заперечив Олег і почав підходити до мене, а я відступала назад.
- Олег, я теж так гадала, але з Ігорем у мене якісь відчуття інші, метелики в животі, а з тобою я нічого не відчуваю, пробач - попросила я і з надією подивилася на Олега.
- Гаразд, це твій вибір, я розумію - якось сумно сказав він, але намагався не показувати сумного виразу обличчя.
- Пробач і мені справді треба йти - промовила я вийшла з будинку, Олег нічого не сказав, а просто кивнув і закрив двері.
 Я відчула, що з одного боку мені стало легче, бо я нарешті змогла зізнатися Олегу, але з іншого мені шкода хлопця, хоча в будь-якому разі, це означає що я не та особлива дівчина, яка має бути його долею. Він ще обов'язково знайде ту, яка буде його єдина. Я йшла додому, про тата я збрехала, бо мені було тяжко тримати те рішення при собі. Тому я швидко пішла звідти. Але до тата я теж зараз не дуже хочу йти, можливо завтра чи колись ще. 
 Прийшовши в квартиру Ігоря, я одразу пішла в ванну кімнату і вмилася. Холодна водичка освіжила мене і я вже почувалася не так похмуро, тому в мене був достатньо хороший настрій і я замовила піцу. Ну а що? Мені подобається піца і Ігор я гадаю, буде не проти. До речі, його зараз немає вдома, бо він пішов до свого автомобіля. Я замовила одну велику піцу і одну середню, й щоб було що попити я взяла дві кока-коли. Поки я чекала їжу і Ігоря, зайшла в інтернет. Там нічого нового і цікавого не було, окрім того, що вже написали результати з ЗНО по українській мові і літературі. У мене найвищі бали! У Ігоря теж! Ура!!! От і буде що відсвяткувати! Я дуже рада, бо мені здається що ці предмети і англійська мова - найважливіші. 
- Я вдома! - почула я голос Ігоря з коридору, тому побігла і міцно обійняла його, після чого поцілувала.
- Агов! Що трапилося? - поцікавився хлопець, хоча відповів мені на поцілунок з більшим натиском.
- Ми склали ЗНО на вищі бали! - радісно повідомила я, а Ігор почав крутити мене в своїх обіймах, від чого я щиро сміялася.
- Треба відсвяткувати! - сказав Ігор, а я широко посміхнулася.
- Я про це вже подбала - загадково мовила я і саме в цей момент у двері подзвонили, тому я пішла відчиняти.
- Ваше замовлення - сказав кур'єр і віддав мені піцу з напоями, я подякувала і дала кошти.
- Ти замовила піцу? - радісно запитав Ігор і допоміг мені донести її на кухню, а потім знову поцілував, - Я дуже радий, що ти в мене є.
- А я ще більше рада - відповіла я і поцілувавши хлопця в щічку, почала їсти піцу.
- То ти поговорила з Олегом? - поцікавився Ігор і відкусив шматок піци.
- Так, він наче нормально сприйняв цю новину, але я хвилююся за нього - зізналася я і дала Ігорю свою пляшку з напоєм, аби він допоміг відкрити її.
- Чому ти так переймаєшся через нього? - запитав Ігор і відкрив напій спочатку мій, а потім свій.
- Ну не знаю...я відчуваю що я винна, бо це ж не взаємне кохання і фредзона*(1), а це справді боляче, мені знайомо - пояснила я і взяла другий шматок піци.
- Тобто знайомо? - перепитав Ігор, а я закотила очі.
- В красі 7-8 я любила одного хлопця, який жив по сусідству зі мною. Він кожного ранку, коли я йшла до школи, теж ішов, але в іншу школу. Спочатку наші шляхи сходилися, але потім ми розминулися. Ми ходили разом і спілкувалися, але він постійно вважав мене другом. Потім я побачила його з якоюсь дівчиною і не витримала, розповіла про свої почуття. Він сказав, що я надто не гарна, скромна і не популярна, тому відшив мене і ми більше не спілкувалися. Так, як я вперше закохалася, а ще й рак не вдало, мені було дуже боляче, я часто плакала і не виходила з кімнати, але з часом змирилася - розповіла я і посміхнулася краєчком губ, згадуючи минуле. 
- Не можу повірити, що він так сказав! Ти звісно вибач, але він справжній телепень! - обурився Ігор і взяв мене за руку, - Але я люблю тебе такою, яка ти є.
- Я теж тебе люблю, а в тебе ще був хтось до мене? - поцікавилася я і зацікавлено подивилася на Ігоря, він відвів погляд.
- Ну так... Була дівчина в 7-у класі, спочатку вона мені подобалася і ми навіть почали зустрічатися, але з часом я помічав, що вона якось дивно себе поводить. Постійно відмовляється зустрітися, бо нібито зайнята. Потім мені почали друзі присилати фото, на якому вона з іншими, це було боляче, але я зрозумів, що не кохаю її. Саме під час "стосунків" з тією дівчиною, я любив тебе, але гадав що ти навіть не подивишся на мене, а вона постійно до мене чіплялися і сподобалася, але це було не довго. А от ти мені давно подобаєшся і я досі теле не розюбив і впевнений, не розлюблю ніколи - посміхнувся Ігор і поцілував мене.  
- Я теж в цьому впевнена - тихо сказала я, бо Ігор почав пристрасніше цілувати мене.
Тоді він поклав руку мені на коліно і почав підійматися все вишче, і вишче. Опісля, ми лягли спати і я заснула з посмішкою на обличчі...