Наталія
Минув тиждень
За цей період часу я добре здружилися з Софією, вона виявилася хорошою подругою і я досі не можу зрозуміти, як Аня могла так з нею вчинити. Ми вже майже досняли фільм! Залишилося ще 1-2 зйомки і фільм почнуть редагувати і він з'явиться на екранах. Я дуже хвилююся, але мені неймовірно хочеться аби вже скоріше його опублікували.
Я так хвилююся! Вже завтра мають відбутися мої перші екзамени в 11-у класі. А саме ЗНО по українській мові і літературі. Я так нервуюся!
Але зараз не про це, а про те що вчора я побачила на вулиці свого не рідного брата Олега, він ще й досі на мене ображається і я його розумію. Вчора він ішов кудись по вулиці і зізнатися чесно - він був неймовірно сумний. Тому я подзвонила до іншого брата і розпитала його про поведінку Олега за останні два тижні. Він сказав, що хлопець взагалі рідко виходить з кімнати, лише в школу і на футбол, ходить весь час сумний і майже не їсть. Я розумію свою провину і коли я згадую, що це через мене, то мені так соромно і шкода його. Саме через це я хочу сьогодні піти до хлопця і поговорити. Так, я знаю що завтра перше ЗНО, але це важливіше. Тим паче я добре до нього готувалася, а ввечері ще повторю і все буде добре.
Одягнувши картату червоно-чорну спідницю до колін, білу футболку з англійським надписом і білі кросівки, я вийшла на двір і попрямувала до будинку Єлени. Олег сказав, що мій інший брат, не рідний, ще дві години мінімум буде вдома, тому я можу спокійно прийти, але через хвилювання, що нічого не вийде - дійти спокійно погано вдається. Я неймовірно через це переймаюся, бо по-перше його майже депресія через мене, по-друге він мій брат, хоч і не рідний. Дійшовши, двері мені відчинив рідний брат і сказав, що Олег у своїй кімнаті.
- А де його кімната? - поцікавилася я, знімаючи взуття.
- На другому поверсі другі двері справа - відповів брат.
Я пішла на другий поверх...Так, другі двері справа? Я постукала, але ніхто не відповів, тому я вирішила сама спробувати відчинити двері, натиснувши на ручку, я спокійно змогла їх відчинити. Зайшовши в кімнату, я побачила як Олег сидів на балконі і грав на гітарі. Спершись об стіну, я слухала. Не могла навіть подумати, що Олег вміє так гарно грати на гітарі. Це так класно! Я заплющила очі і стала насолоджуватися музикою, але з думок мене вивів голос хлопця.
- Нато? Що ти тут робиш? - запитав Олег, я одразу ж розплющила очі, хлопець стояв і дивився на мене дуже здивовано.
- Я прийшла поговорити, але коли побачила що ти граєш на гітарі, то не втрималася і стала слухати. В тебе талант! - відповіла я і посміхнулася куточком губ, але Олег навіть на цей комплімент ніяк не відреагував.
- Дякую - сухо сказав він і пройшов повз мене в кімнату, я обернулася до нього.
- Олег, давай поговоримо - попросила я.
- Про що? Ти мені вже сказала - огризнувся хлопець, а я сіла на краєчок його ліжка, ну а брат на крісло навпроти мене.
- Я справді не хотіла тоді ображати тебе, але ж ти сам подумай - ти мій брат, а я твоя сестра.
- Не рідний брат - виправив хлопець, а я закотила очі.
- Не важливо який, все одно ж брат. Мені стає так сумно, коли ти сумуєш - зізналася я.
- Нато, що ти хочеш почути? Що я тебе пробачаю і буду радісним? Тепер це наврядчи трапиться - голосно сказав Олег, а я відчула таку біль, бо це через мене. Навіщо я взагалі прийшла сюди?
- Олег, я прийшла поговорити з тобою, як з другом, а ти так зі мною чиниш. Ти не уявляєш як мені боляче дивитися на тебе, як боляче чути що ти вже більше двох тижнів не посміхаєшся і майже не їси. Я прийшла все налагодити, а ти так...- майже кричала я і договоривши, встала і вже хотіла йти, але Олег взяв мене легенько за зап'ястя і змусив подивитися йому в очі.
- Нато, ти знаєш що я кохаю тебе і це не можна виправити - тихо сказав Олег і подивився на мої губи, - Нато...
Наступного моменту наші губи вже втретє злилися в поцілунку, цього разу хлопець дуже ніжно і повільно цілував, немов боявся зробити щось не так. Що робити? Можливо якщо я відповім, то Олег заспокоїться? Саме через це, я відповіла йому на поцілунок. Так само ніжно, як він, але хлопець так цілував мене, що я ледве трималася на ногах. Це було так ніжно, добре що Олег тримав мене за талію і не давав впасти. Коли нам забракло повітря ми відсторонилися одне від одного, але все одно дивилися в очі.
- Нато, я ж відчуваю, що ти теж до мене не байдужа - прошепотів хлопець, а я просто сіла на ліжко, Олег сів поряд і обійняв мене за плечі.
- Олег, я заплуталася...в мене є хлопець, а я тут цілуюся з тобою - мовила я і закрила обличчя руками аби не розплакатися.
- Твій хлопець мені не подобається - тихо сказав Олег.
- Ти його навіть не бачив - обурилася я і подивилася на Олега, а він...вийшло! Він посміхається.
- Ну то й що? Я бачу що він не дуже то й хороший - відповів Олег.
- З чого ти це взяв? - поцікавилася я.
- Досить вже про нього говорити! - закотив хлопець очі і взяв мене за руку, - Ти така гарна. Я вже вкотре дивуюся, що в цьому світі є такий промінчик сонця, як ти.
- Дякую - сором'язливо відповіла я.
- А твої очі, це щось неймовірне! В їхній красі можна потонути.
- Ігор мені такого не каже - прошепотіла я, сподіваючись що Олег не почув, але він все-таки почув.
- От бачиш! Він тобі навіть компліменти не каже, а ти заслуговуєш на них - сказав Олег, я поклала свою голову йому на плечі.
Що ж мене тепер робити? Я люблю Ігоря, але Олег...він такий уважний, турботливий і романтичний. Мені з ним так легко і просто. Невже він починає мені подобатись? Про те що він мій не рідний брат, можна забути, бо якщо не рідний - то впринципі можна бути разом, але...я не можу. Я не знаю що робити. З ким бути? Як бути?
- Нато, давай колись підемо погуляємо? - запропонував Олег і заклав пасмо волосся мені за вухо, при цьому дивився мені в очі, а головне він посміхався.
- Не знаю, можливо - відповіла я, Олег поцілував мене в щічку.
- От і чудово, я напишу коли.
- Гаразд, я вже буду йти, бо ще маю до ЗНО підготуватися - сумно сказала я і встала з ліжка, Олег зробив теж саме.
- В тебе вже завтра перший екзамен? - поцікавився хлопець, я кивнула, а він взяв мене за обидві руки і змусив подивитися йому в очі, я це зробила, а в очах помітила іскри турботи і ніжності, - В тебе все вийде! Ти в мене розумниця.
- Дякую, я дуже на це сподіваюся - зізналася я і ми з хлопцем вийшли на подвір'я.
- Може тебе провести? - запропонував Олег, але я похитала головою.
- Я була б дуже рада, але там Ігор - сказала я, при згадці Ігоря, Олег одразу посерйознішав.
- Нато, то кого ти обрала? Мене чи його? - рішуче запитав хлопець, а я знизила плечима.
- Я ще поки не знаю, але я впевнена, що вже скоро знатиму відповідь, бувай - попрощалася я, Олег поцілував мене в губи і я пішла.
Боже! На кого я стала схожа? Маю хлопця, а поза його спиною кручу роман із іншим хлопцем. Але з іншого боку...я ж не кручу роман з іншим. Так? Я просто намагаюся зрозуміти з ким я хочу бути. Бо поки моє серце ще не обрало. Коли я поряд із Олегом, воно б'ється в два рази сильніше, так і біля Ігоря. Але в останній час Ігор похолоднішав до мене, може я йому вже не подобаюся? Що ж робити?
Я прийшла до Ігоря додому і одразу зайшовши в квартиру мені прийшло повідомлення від Олега. "Ти вже вдома? Коли ти пішла я вже одразу почав сумувати за тобою", я посміхнулася і одразу почала друкувати повідомлення у відповідь: "Так, вже тут. Я теж сумую)))". Вимкнувши телефон, я пішла на кухню аби приготувати вечерю. Паралельно з цим я увімкнула на телефоні відео, де розповідали головні правила для здачі екзаменів по українській мові і літературі. До речі, Ігоря ще не має вдома, я поняття не маю де він, але гадаю що або з друзями або пішов до батьків. Дивно, адже в нього завтра теж екзамени, а він навіть книжки вчора до рук не брав.
- Нато, я вдома - почула я голос Ігоря з коридору.
- Привіт - крикнула у відповідь я і почала перемішувати салат.
- Що робиш? - запитав Ігор і обійняв мене за талію.
- Ігор! Ну я готую - обурилася я, щоб хлопець відчепився я поцілувала його в щічку і продовжила готувати.
- Ти поговорила з Олегом? - поцікавився Ігор, він пішов у кімнату, але я добре його чула. При згадці Олега в животі з'явилося приємне відчуття і я посміхнулася.
- Так, вже все добре - запевнила я хлопця і "закинула" до духовки курку.
- Ти до нього тепер ходити не будеш? - продовжував запитувати Ігор, а я закотила очі, бо розуміла що він чекає негативної відповіді.
- Звісно ж буду! Він мій брат - відповіла я.
- Щось ти з ним надто часто спілкуєшся - підозріло сказав Ігор, а я але починала злитися на нього.
- Досить! Ми зараз знову посваримося через твої ревнощі - роздратовано мовила я і поставила тарілку з салатом на стіл.
- Гаразд - коротко відповів Ігор.
- Ти думаєш до екзаменів готуватися? - поцікавилася я і почала розставляти тарілки з їжею.
- Звісно, зараз почну.
Ми повечеряли і пішли займатися навчанням. Хочу виділити, те що Ігор занадто багато говорить про Олега і що той не такий хороший, яким видається. Мені вже починало сильно дратувати його слова про хлопця, але я спокійно сиділа і вдавала, що надто зайнята поїданням їжі. До речі, я сьогодні смачно приготувала курку, хоча востанній раз готувала її десь місяць чи навіть більше тому. Це стало для мене прогресом і приємним сюрпризом.
Вечорі, коли я вже лягла в ліжко і була готова до сну, мені прийшло повідомлення від Олег, прочитавши його я посміхнулася до екрана, він написав: "Солодких снів" ну, а я відповіла: "Тобі також". І з приємними думками лягла спати...
#473 в Молодіжна проза
#3913 в Любовні романи
#1854 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 02.04.2020