Глава 17

Наталія

 Наступного ранку я прокинулася,  бо було чутно крики у вітальні. Я сонно потерла очі і спустилася до низу. Хто це так рано вже кричить? Це явно був тато і якийсь хлопець іще, бо голос чоловічий. Хто так рано прийшов і навіщо? Спустившись, я заціпеніла від шоку, це був Ігор і тато.
- Чому ти сюди прийшов? Ти вчора вже все зробив! - кричав тато. Вчора, коли я прийшла сюди мені потрібно було виговоритися, тому я про ту ситуацію з Ігорем розповідає татові, він сказав щоб я не хвилювалася і забула про нього.
- Ви все не так зрозуміли! - виправдовувався Ігор.
- Стоп! Досить кричати! - зупинила я їх, ставши між ними.
- Нато, можна поговорити? - вже тихіше запитав Ігор, я боролася зі своїми думками, але все-таки вирішила все обговорити. 
- Гаразд, тату почекаєш на кухні? - попросила я, тато невдоволено кивнув і пішов на кухню, а ми тим часом з Ігорем сіли на диван і я стала чекати, поки хлопець почне розповідати свою версію подій.
- Нато, вчора я злегка переборщив з алкоголем - почав Ігор, а я скоса глянула на нього через останні слова - Ну гаразд, я дуже переборщив, бо мені здавалося що я втрачаю тебе, що підеш від мене, в клубі я зустрів якусь дівчину, вона почала до мене лізти, а я був під дією алкоголю, тому не керував себе. Вона запропонувала піти до мене, я погодився, а коли ми підійшли до будинку, вона поцілувала мене, але я відсторонився і ми зайшли в під'їзд. Там я вже не знаю як, але я сказав їй що ми не можемо йти далі, вона сперечалася і т.д., а тим часом до під'їзду забігла якась пара, я не звернув уваги. Коли мені все-таки вдалося "вигнати" ту дівчину, я пішов у квартиру. Коли підіймався, то помітив що якась дівчина біжить геть з будинку, я був п'яний тому не зміг розгледіти її обличчя, а це була ти, я зрозумів це пізніше. Коли я підійшов до квартири, двері були відчинені, а з спальні доносилися якісь звуки, я зайшов туди і був у шоці. Там була якась дівчина і мій друг Міша, ти знаєш його. Вони цілувалися і були майже голі, у Михайла були ключі від квартири, які я дав йому, коли ще добре спілкувалися. Я вигнав їх, а потім одразу заснув. Ну а зранку все зрозумів і побіг сюди. 
 Я була дуже шокованою від такої розповіді, не очікувала такого ні від Ігоря, ні від Міші. Хоча від другого можливо, а от що Ігор буде пити і ще й стільки, то точно ні. 
- Мені бракує слів, бо я навіть не знаю що сказати - зізналася я.
- Нато, пробач мене за все, я...мені так соромно - бурмотів Ігор, він підсів ближче до мене, взяв мене за руки і подивився в очі, там було лише страждання, надія і віра. 
- Ігор, мені здається інші дівчата зараз би послали тебе, але я надто сильно кохаю тебе - сказала я, Ігор все ще нічого не розумів, тому я додала: - Я пробачаю тебе.
- Нато, дякую - вигукнув Ігор і поцілував мене, ніжно і боязко, але я відповіла впевненіше.
- Я бачу ви помирилися - почули ми голос тата і відсторонилися одне від одного - Ігорю, іди приготуй чай.
 Ігор встав і пішов на кухню, я підійшла до тата.
- Доню, я люблю тебе і хотів запитати, ти впевнена, що Ігор тебе більше не зрадить? - запитав тато і піклуючись подивився на мене.
- Тату, мені приємно що ти турбуєшся, але я гадаю що Ігор не зрадить мене - відповіла я і поцілувала тата в щічку.
- Ну гаразд, ходімо пити чай - вже бадьоріше сказав тато і обійняв мене за плечі.
 Ми сиділи пили чай і просто розмовляли, схоже татові не дуже подобається Ігор, але хлопець усіляко намагається отримати довіру мого тата. Це так приємно, що Ігорю важлива думка мого тата.
- Любий, я вдома - кринула хтось із коридор. Я одразу впізнала...ем... Любу, не можу тепер називати її "мама". Тільки її тут не вистачало.
- Я куп... а це хто такі? - запитала вона, коли зайшла на кухню, вона стала біля тата, а свій погляд спрямувала на Ігоря.
- Люба, йди у кімнату, будь ласка - попросила її тато, але вочевидь та навіть не думає йти, вона спопеляла Ігоря поглядом, від чого хлопцю стало явно не по собі, а мені гидко від її думок. 
- Чому це я маю йти? Нехай цей...в біса привабливий хлопець звідси йде, з яких пір ти впускаєш у дім незнайомих людей? - в'їдливо запитала Люба.
- Він не незнайомець - заперечив тато.
- Ну а хто тоді? - поцікавилася Люба і підійшла до Ігоря, вона поклала одну руку йому на плече, а сама дивилася на тата.
- Він хлопець Нати. - відповів тато.
- Тобто? Ти брешеш! Ти вигороджуєш його чомусь, мабуть тому що твоя донька загуляла з ним - голосно говорила Люба, мені стало боляче від її слів, але злість переповнювала мене більше.
- Досить! Мені все одно на те, що ти не хочеш зі мною розлучатися, але знай - з цього моменту ти мені ніхто, бо я подаю заяву на розлучення і ти мені не завадиш - крикнув тато і встав зі столу - Доню, поговоримо пізніше.
 Тато вийшов, а Люба задоволено посміхнулася.
- На нього чекає багато випробувань, якщо він думає розлучатися зі мною і ці випробування будуть йому не під силу - злісно сказала Люба і вийшла на двір. Ігор явно не розумів що відбувається, але я все добре розуміла. А головне те, що Люба дуже підла і погана жінка.
- Ем...я мабуть вже піду - сказав Ігор і встав, але я взяла його за руку.
- Ігор, ти вибач тата, він не винен що Люба прийшла і все зіпсувала, я думаю ви ще обов'язково поговорите - впевнено сказала я, він посміхнувся мені.

- Ігор, я піду переодягнуся і прийду - промовила я до хлопця.
- Добре, я буду в вітальні - відповів Ігор і ми розійшлися.
 Дивно...Де була всю ніч Люба і чому прийшла саме зараз? Це співпадіння чи ні? Що це означає? Я зайшла в кімнату і відкрила шафу. Так, як я вже тут не живу, речей не багато залишилося, але я щось знайшла. А саме чорну спідницю, яка ледве досягала колін, червоний топ і чорні кросівки. Клас, обожнюю такий стиль. 
 Я спустилася до низу, Ігор стояв і дивився у вікно, я тихенько підкралася і закрила його очі своїми руками.
- Вгадай хто? - попросила я.
- Думаю, що найгарніша дівчина у світу, яку я кохаю сильніше всіх? - припустив Ігор, я прибрала руки і хлопець повернувся до мене й ніжно поцілував.
- Ходімо? - перепитав Ігор, я стверджувально кивнула і ми пішли.
 Ми йшли і просто спокійно спілкувалися, без усіляких суперечок і т.д. Це було так добре, але мені подзвонила Іра - моя подруга.
- Алло - невпевнено сказала я, коли підійняла слухавку.
- Алло, Нато, мені потрібна твоя допомога - швидко відповіла Іра, я почала хвилюватися.
- Що трапилося? - запитала я.
- Через годину в кафе "Сонце" - сказала Іра і кинула слухавку. Я нічого не розуміла.
- Що сталося? - запитав Ігор, коли побачив сій погляд на асфальт.
- Дзвонила Іра і сказала, що їй потрібна допомога і попросила зустрітися через годину - відповіла я і стурбовано подивилася на Ігоря - Гадаєш трапилося щось серйозне?
- Навіть не знаю, але це все дивно - зізнався Ігор і турботливо обійняв мене за плечі.
- Я тоді піду в кафе, а ти йди додому і відіспись - мовила я.
- Гаразд - погодився Ігор і поцілувавши мене, пішов у протилежну сторону. 
  Я йшла до кафе і розмірковувала над ти, що ж таке трапилося у Іри. Чому вона захотіла так раптово зустрітися? Ми вже до речі, з нею дуже давно не бачилися. Я хотіла їй подзвонити і зустрітися, але все ніяк не наважувалася. Але я навіть подумати не могла, що наша зустріч відбудеться за таких обставин і через такі причини. Дуже сподіваюся, що нічого серйозно не сталося і з нею усе буде гаразд. 
 Я прийшла в кафе за 15 хвилин до часу зустрічі, тому я сама обрала столик і сіла за нього. Що саме замовляти Ірі і чи взагалі вона щось захоче - я не знала, тому замовила собі латте і стала чекати подругу. Нарешті вона прийшла і обійнявши мене, сіла навпроти. Простеживши за її поведінкою і поглядом, я зрозуміла що трапилося щось серйозне.
- Іра, що трапилося? Я не знаходжу собі місця! - сказала я.
- Я все тобі розповім, але давай спочатку замовимо піцу, бо я страшенно голодна - посміхнулася подруга і я була рада, що попри якусь ситуацію, вона посміхається.
 Ми замовили ще одну середню піцу, Іра собі капучино і два фісташкові морозива.
- Отже, Нато, давай я розповім тобі все від початку - почала Іра - В університеті за мною навчається один хлопець, його звати Максим, ми з ним добре дружимо, але приблизно два-три тижні тому була вечірка, все як завжди. Спочатку ми просто розважалися, танцювали, грали в ігри, а потім - Іра затнулася, бо прийшов офіціант і почав розставляти наше замовлення, коли він пішов Іра продовжила - Я зрозуміла, що перебрала з алкоголем, голова страшенно боліла зранку, але зараз не про це. Через алкоголь, я не розуміла що чиню, останнє що я пам'ятаю як ми з Максимом говорили, а потім пішли у якусь кімнату. Наступного ранку хлопець сказав, що ми перестали. Чесно кажучи, я люблю його, тому не сильно переймалася. А от вчора мене страшенно почала нудити. Я не дала цьому ніякого значення, але коли моя сестра сказала мені зробити тест на вагітність, я сміялася і не вірила, але тест зробила. Дві лінії. Я вагітна.
- Іра, а ти казала Максиму? - поцікавилася я.
- Ще ні, я боюся що він не захоче дитину і покине мене, залишить одну - зізналася Іра, а я турботливо взяла її за руку.
- Ти повинна йому подзвонити, він має знати правду - сказала я.
- Гаразд, я зараз же подзвоню - вирішила подруга і дістала телефон.
 Вона відійшла на двір, а я весь цей час спостерігала за нею, на диво вона говорила спокійно і не кричала, можливо Максим і не такий поганий, а погодиться і прийме дитину. Коли Іра прийшла, я вирішила не тиснути на неї, а почекати поки вона саме почне говорити.
- Він сказав, щоб ми завтра зустрілися і поговорили. Мені здається, що він радий, бо голос його, коли я сказала про вагітність був бадьорий - нарешті сказала Іра.
- Це ж добре! - посміхнулася я.
- Я теж рада, цікаво а це буде дівчинка чи хлопець? - мрійливо запитала Іра.
- В тебе всього три тижні, а ти вже про стать дитини думаєш! - пожартувала я і була рада, що Іра щиро сміється.