Глава 15

 Наталія

 Він накрив мої вуста своїми, спочатку я ніяк не відреагувала, але в наступну мить усе зрозуміла і відпихнула хлопця. 
- Що ти робиш? Ти мій брат! - викрикнула я, Олег приклав вказівного пальця до моїх губ аби я не кричала так голосно.
- Нато, я не твій брат, тобто в Єлени є ще один син, який є її рідним, а я прийомний - пояснив Олег.
- Тобто у неї є ще один син, але вже той хто мій брат? - перепитала я.
- Так - коротко відповів Олег.
- А де він? 
- Він зараз на роботі, але вже десь о 18 мусить прийти - сказав Олег - Тому можеш не хвилюватися, ти мені виходить не сестра, саме через це у нас усе може бути.
- Вибач, але я маю хлопця - заперечила я і відсторонилася від Олега, але він підсунувся ближче і взяв мою руку.
- Нато, твій хлопець мені не перешкода - заперечив Олег.
 Олег хотів ще щось сказати, але Єлена спустилася і хлопець не встиг щось промовити.
- Отже, Нато, він скоро приїде, а поки ти можеш поговорити з Олегом - мовила вона - Я ж ще не сказала, Олег це не мій рідний син, а рідний скоро приїде, його теж звати Олег.
- Ого, то у вас тут легко все заплутати і переплутати - пожартувала я.
- Так - кивнув Олег, посміхнувшись.
- Я прийду завтра, а зараз бувайте, мені вже час - попрощалася я і вийшла з будинку. 
- Я проведу - крикнув Олег і побіг за мною, я закотила очі.
- Навіщо? - грубо запитала я і пришвидшила крок, але Олег мене наздогнав.
- Не біжи! Я просто хочу з тобою краще познайомитися - сказав Олег і оглянув мене з голови до ніг. 
- Навіть не думай! - пригрозила я і кинула на хлопця швидкий погляд.
- Та заспокойся, я з миром - промовив Олег і жартома підняв руки ніби здається, я посміхнулася.
- Ну добре, але якщо тебе побачить Ігор поряд зі мною, я боюся, що тобі буде не дуже добре - попередила я.
- Ігор - це твій хлопець? - перепитав Олег, я кивнула - А та все буде добре, не хвилюйся через це.
 Цілу дорогу ми розмовляли, жартували і я багато чого дізналася про свого рідного брата. Він обожнює спорт, також він вже одружений і його дружина має скоро народити дитину, але разом вони не живуть, бо батько дружини ще не готовий відпустити свою доньку. Її батьки, як і мої - занадто опікуються. 
- Гарний будинок, впевнений і квартира теж, а ти тут сама живеш? - запитав Олег, коли ми зупинилися біля будинку.
- Дякую, але я живу тут не сама, а з Ігорем - відповіла я, посмішка з обличчя Олега одразу впала і він став серйозним.
- Зрозуміло, ну тоді бувай - Олег обійняв мене і поцілував у щічку.
 Я пішла в квартиру зі змішаними почуттями. Він мій так би мовити брат, хоч і не рідний, тоді чому він так показує свої почуття? Невже я справді йому сподобалася? Але стоп! В мене Ігор і я впевнена, якщо він дізнається про мої сьогоднішні походеньки, мені буде не солодко. Зайшовши в квартиру, я побачила як Ігор стоїть біля вікна на кухні.
- Привіт - вигукнула я і нарешті знявши взуття, підійшла до хлопця й поцілувала в щічку.
- Привіт - якось холодно відповів Ігор, мене це трохи насторожило, але я вирішила не звертати увагу, а почала робити собі чай.
- Ти будеш чай? - поцікавилася я.
- Так - знову так само холодно і коротко відповів Ігор, що з ним відбувається?
- Ось - я поставила чашки з гарячим чаєм на стіл і сіла за нього, Ігор зробив теж саме.
- Нато, давай одразу до справи. Хто той хлопець, який проводжав тебе? - запитав Ігор, а я ледь не поперхнулася чаєм. Він бачив...
- Це син Єлени, але не рідний, він з дитбудинку, в неї є ще один який мій рідний брат і я побачу його завтра - зізналася я,брехати все одно не було сенсу. 
- Чому він тебе проводжав? - далі розпитував Ігор. Ми що на допиті?
- Ігор, ти тільки не сердись. Коли я прийшла до них додому, Олега - не рідного сина не було, ми спочатку просто говорили з Єленою, а потім прийшов він, жінка пішла на гору, а Олег поцілував мене, я відпихнула його, а далі ми просто почали спілкуватися, після чого він провів мене додому - розповіла я.
- Він цілував тебе?! Я йому в наступний раз, коли побачу - покажу де раки зимують - пригрозив Ігор, а я лише посміхнулася.
- Не хвилюйся, він ж мій брат, хоч і не рідний - сказала я, Ігор полегшено видихнув і підсів ближче до мене.
- Ну гаразд, але, Нато, не забувай це - попросив Ігор і поцілував мене в щічку.
- Добре, я в ванну - сказала я і пішла в ванну кімнату.
 Я набрала повну ванну теплої водички і залізла в неї. Чудово. Просто спокійно посидіти в ванній і ні про що не думати, хоча зараз до мене в голову приходять різні думки. Чому Олег - не рідний брат, так поводить себе? Який мій рідний брат, чи він взагалі захоче мене бачити? 
 Наступного дня, мені призначили зустріч із Олегом - рідним братом, о 16 родині, я погодилася і ось зараз збираюся йти. Мені сказали, що сьогодні в нього короткий день, тому він зможе мене побачити. Я одягнула звичайні чорні штани і легеньку бежеву кофтину, взула такого ж кольору кросівки. Вийшовши на двір, мене зустріло яскраве сонечко, яке світло дуже тепло і випромінювало свої промені. Я посміхнулася і попрямувала до будинку своєї матері. Татові я так і не сказала, що знайшла свою рідну маму, а тим  більше що вже спілкувалася з нею і не раз. 
 Подзвонивши в дзвінок, мені відчинила двері Єлена, яка побачивши мене, засвітилася і широко посміхнулася.
- Я така рада, що ти прийшла, проходь - вона пропустила мене, і я пішла до будинку вже знайомою стежкою.
- А Олег вже тут? - поцікавилася я.
- Так, він вже чекає на тебе, точніше обоє вже чекають на тебе - відповіла жінка, я здивувалася що й не рідний брат, теж чекає мене, хоча я домовлялась про зустріч із рідним братом.
 Ми зайшли в вітальню, де я одразу побачила двох хлопців. Мій не рідний брат Олег, сьогодні був дуже привабливим у звичайних джинсах і білій футболці, а от інший хлопець, виглядав більш солідно - чорні штани і біла сорочка. Він немов на якусь співбесіду йде, а не на розмову із своєю сестрою.
- Привіт - привіталася я, брати одразу подивилися на мене і синхронно встали.
- Нато, я такий радий тебе бачити - сказав не рідний брат і обійняв мене, а потім ще й поцілував у щічку, через що отримав косий погляд від Єлени.
- Привіт, отже ти та сама Ната, яка моя сестра? - перепитав рідний брат, який чомусь не підходив до мене ближче, ніж на метр.
- Так, я і є твоя сестра - погодилася я, і лише тоді він обійняв мене. Мені було так приємно нарешті відчути, як це мати брата, так ще й старшого!
- Прошу, сідай - запропонувала жінка і я сіла на диван, поруч одразу сів не рідний брат, а рідний навпроти мене.
- Нато, розкажи щось про себе - попросив рідний брат.
- Ну я всі ці роки жила з татом у великому будинку, а також із його дружиною, яку все життя вважала рідною мамою, поки не дізналася, що я не рідна донька. Ця дружина дуже погано до мене ставилася, постійно кричала, вказувала що робити, знущалася, а тато просто мовчав. Я не розуміла чому вона так ставиться до своєї рідної доньки, але тепер розумію. Вона сказала, що через те, що я не їх рідна донька, вона мене ненавидить. Через декілька днів вона помітила мене і мого тоді друга Ігоря в вітальні, ми сиділи і просто говорили, а вона вирішила інше і сильно накричала на нас, а мене вигнала з будинку. Я втекла до Ігоря додому і живу там досі, ми тепер пара - розповідала я, а на останніх словах, кинула швидший погляд на не рідного брата - Я теж знімаюся в фільмі, поки він ще не вийшов, але скоро вже мусить з'явитися трейлер по телевізору. Мені ще з дитинства хотілося бути відомою акторкою. А до зйомок, я була моделлю і фотографувалася для маминого салону. Вона продає сукні і різний одяг, а я є "обличчям" цього салону. Мені зовсім не подобалося так фотографуватися, але нічого іншого, як робити це не залишалося.
- Мені так шкода, я не хотіла аби з тобою таке трапилося - сказала Єлена і сумно подивилася на неї.
- Це в минулому і тепер я живу з Ігорем, та відколи я знаю, що вона не моя рідна мама, вона більше не буде мені вказувати - мовила я і посміхнулася краєчком губ.
- Нато, я тоді був малий і нічого не розумів, мені так шкода, що моя мама так вчинила з тобою - додав рідний брат.
- А тепер твоя черга розповідати про себе - звернулася я до рідного брата.
- Відколи ми з мамою тут живемо, я лише недавно дізнався що в мене є рідна сестра. Так як я був маленький тоді, я не пам'ятав що маю сестру. Рік тому я одружився і вже скоро в мене буде маленька дитина, лікарі кажуть, що це буде принц. А про тата я ніколи нічого не чув, мама приховувалася що він ще живий і якщо ти не проти, то можеш нас познайомити? - попросив рідний брат, я кивнула - Дякую, я працюю у архітектурній фірмі. Мені до вподоби креслити і створювати будинки і різні інші будівлі. Мою дружину звати Катя, з нею ми познайомилися в університеті.
- А ти Олег, розкажи щось і ти - попросила я в не рідного брата, він випрямився і зазирнув мені в очі.
- Я навчаюся в університеті на третьому курсі, а саме на програміста, знаю банально, але мені подобається. Комп'ютери і тому подібне мені цікаве. В університеті я так би мовити, головний і найпопулярніший хлопець серед дівчат. Кожна мене хоче, але я не кожну хочу. - він підморгнув мені. - В мене була дівчина, одна єдина, яку я справді кохав, а вона лише використала і кинула мене, тоді я сказав собі, що ніколи не кохатиму і не дам себе використати. А тут з'явилася ти... - розповів Олег.
- Я вже мабуть піду, мені ще потрібно до тата - перебила я його, аби мама і брат не дізналися про почуття Олега, не рідного брата до мене, хоча я ще не знаю чи це справді так.
- Я проведу тебе - одразу сказав Олег, не рідний брат.
- Гаразд
 Ми попрощалися і вийшли з будинку. Спочатку ми йшли мовчки, але я більше не могла мовчати.
- Олег, будь ласка не кажи Єлені про те, що ти відчуваєш до мене - попросила я, а тоді зовсім тихо додала: - Якщо це взагалі правда.
- Так, Нато, ти мені дуже подобаєшся. Після тієї дівчини, я нічого подібного не відчував, а тут ти і мені здається, що мої почуття до тебе навіть сильніші - сказав Олег і став переді мною, взявши мене за обидві руки.
- Олег, ти ж знаєш що я маю хлопця - заперечила я.
- Нато... - Олег знову нахилився до мене, тепер я розумію що він хоче мене поцілувати. Що ж робити? Прийняти поцілунок, відповісти взаємністю чи відсторонитися?