Глава 14

Наталія

 Наступні дні пройшли зовсім не цікаво, але одне єдине, що мене турбувало, так це те що наша нова візажист - Єлена - якась підозріла. Вона весь час сперечається з Сашком, але коли я намагаюся у неї щось про це розпитати - вона мовчить. Це справді дивно.
Ігор пішов до своїх батьків, бо вони попросили його прийти. А я ще лежала в ліжку, бо на годиннику було всього 10 годин ранку. Тим паче вихідний! Але раптом телефон задзвонив, але це був невідомий номер.
- Алло - невпевнено промовила я.
- Алло, Нато, це я Єлена, Ваш візажист - представилася вона - Я б хотіла з Вами зустрітися.
- Ну добре, тоді в кав'ярні "Аромат" через 2 години - запропонувала я.
- Гаразд, до зустрічі - попрощалася Єлена і поклала слухавку.
 Дивно...Що це їй ще потрібно? Навіть нам зустрічатися? Попри те, що я зовсім не хотіла вставати з ліжка, мені довелося, і переборовши себе, я все-таки пішла на кухню аби поснідати. Швидко попивши чаю і з'ївши яєчню, я побігла одягатися, бо поки їла дивилася серіал і через це сніданок затягнувся на довго. Одяг я вибрала самий звичайний - світло-синю снідницю, білий топ і такого ж кольору кросівки. Мені подобається! Макіяж я зробила яскравим, сині стрілки і рожева посада, а волосся я підкрутила і залишила розпущеним. Не знаю чому я так гарно народилася, але хочеться хоч іноді виглядати по-справжньому гарною.
 Вийшовши на двір, в мене одразу вдарило прохолодне повітря. Зайшовши, в кав'ярню я сіла за столик і почала чекати Єлену. Перед цим я замовила морозиво карамельне і латте.
- Добрий день - почула я позаду голос, обернувшись, переді мною стояла Єлена, яка вмить вже сиділа навпроти мене.
- Отже, що Ви хотіли? - одразу перейшла до справи я. Нам принесли замовлення, і на диво Єлена теж замовила теж саме що й я, але морозиво в неї чорничне. 
- Нато, я хотіла поговорити...ем...можна на "ти"? - запитала жінка, я кивнула і вона продовжила: - З тобою про твою рідну мати, ти взагалі її знаєш?
- А звідки Вам відомо, що моя теперішня мама, не є моєю рідною? - поцікавилася я.
- Я ну...була знайома з твоєю рідною мамою, так би мовити - пояснила Єлена, я здивовано подивилася на неї.
- Мені про мою рідну маму взагалі нічого не відомо, ні імені, ні чи вона взагалі досі жива, ні чому здала мене в дитбудинок - сказала я.
- Твоя мама не хотіла аби так трапилося, але тоді були важкі часи і вона зрозуміла, що не зможе виховувати дитину. Спочатку, цілий рік ти жила з своїм татом і рідною мамою, вони ледь зводили кінці з кінцями. Тому твоя рідна мама, вирішила втекти, аби не бачити як ти страждаєш. А зараз вона дуже шкодує про це і їй боляче згадувати - розповіла Єлена. Я надпила кави і почала обмірковувати її слова. 
- Знаєте, я б хотіла з нею зустрітися аби сказати все що я думаю про неї. Хоча...така мати не може бути матір'ю. Ви можете розповісти щось про неї? - попросила я, мені стало цікаво яка моя рідна мати зараз чи моє дитину.
- Так, звісно. У твоєї мами є син. Він вже дорослий, старший за тебе на 3 роки, коли вона його народила він жив разом із тобою, а потім вона забрала його і втекла з ним. Вона не заміжня і чесно кажучи, то вона ще й досі кохає твого батька, але розуміє що ніколи більше не зможе бути з ним - розповідала Єлена, вона почала нервово закусувати губу, так само як і я роблю коли нервуюся - Ти дуже схожа неї.
- Стійте, але якщо моя мати й досі дива і Ви з нею спілкуєтеся, то можна я з нею поговорю - попросила я і з надією подивилася на жінку.
- Нато, я впевнена, що ти не будеш рада її побачити, бо твоя мати, ти загалом її знаєш - мовила жінка, я широко відкрила очі і не могла зрозуміти, хто моя мати може бути.
- Тобто? Я спілкуюся зі своєю мамою, не знаючи що вона моя рідна мати? - шоковано перепитала я.
- Так - коротко відповіла жінка і важко видихнула.
- Хто вона? - рішуче запитала я.
- Твоя мати, це...це...я - прошепотіла Єлена, а я вмить відсторонилася від неї і почала швидко кліпати очима.
- Що?! Ви і є моя мати? - вражено перепитала я, у Єлени почали сльозитися очі, але вона витерла сльози, які почали котитися по щоці. 
- Так, вибач мене, я справді дуже завинила перед тобою і мені шкода - почала вибачатися жінка, але я їх але не чула.
- Ви вчинили жахливо і я ніколи Вас не пробачу. Прощавайте - сказала я і вибігла з тієї кав'ярні. Мені було неймовірно боляче.
 У мене були здогадки, що вона моя мати, але я всіляко відганяла ці думки подалі. Але тепер...Що тепер? Все буде як раніше, бо я ніколи не побачу ту жінку, яка колись покинула мене і мого батька в скрутному становищі. Вона навіть не моє права називати себе матір'ю. Особисто для мене вона - лише візажист, а от для їх сина...Стоп! Отже, в мене є брат, цікаво який він? Можливо я теж його знаю?
 Сльози потекли по очах і я впала на ліжко і розплакалася. Ну чому мені знову так боляче? Напевно від усвідомлення того, що мене кинули і я нікому не була потрібна, а тут раптом усі мене згадали. Але пізно. 
- Нато! Ти вдома? Нато, що трапилося? - почула я голос Ігоря і вже через секунду він сидів біля мене і обіймав, а я плакала йому в плече.
- Моя мама... рідна мама...я знайшла її - ледь промовила я, через сльози.
- Справді? Це ж добре? Чи ні? - запитав Ігор.
- Не знаю, мені боляче що вона мене кинула. Просто взяла і кинула, розумієш? Свою рідну доньку! - казала я - А все тому що у нас не було грошей тоді, вона кинула мене з батьком, а сама втекла з моїм братом. Моя рідна мати це наша візажист Єлена.
- Що?! Ти серйозно? Єлена, хоча я так і думав, у гримерці поки нікого не було, вона часто розглядала чиїсь дитячі фотографії дівчинки,  на фото дівчинці років 1-2 і вона схожа на тебе. Я не придав цьому значення - розповів Ігор.
- Але хто тоді мій брат? Він не винен у вчинку Єлени, тому я хочу з ним познайомитися - впевнено сказала я і дістала телефон. 
- Алло - почула я голос Єлени.
- Я хочу поговорити зі своїм братом - одразу сказала я.
- Гаразд, тоді приходь до нас, я скину смс-кою наш адрес - мовила жінка. Я поклала слухавку.
- Все буде гаразд - запевнив мене Ігор, я поцілувала його. Так добре, коли в тебе є той, хто завжди тебе підтримає у скрутний момент.
 Я вийшла з будинку і направилася по адресі, яку мені написала Єлена. Її будинок знаходиться не дуже далеко від мого, тому я можу пройтися пішки і все обдумати. Ця ситуація якась дивна. Звідки Єлена взагалі знає, що саме я її донька? А раптом це неправда і вона не є моєю мамою? З такими думками я підійшла до будинку. Одразу мене вразили розміри, це був немов палац. Цікаво, якщо в Єлени такий дворец, то чому вона працює звичайним візажистом? Я постукала і мені відчинила Єлена, широко посміхаючись. 
- Нато, я така рада що ти прийшла! - сказала жінка і відійшла аби я змогла знайти. Я пройшла і навіть подвір'я було неймовірне! Велике, таке зелена, було багато дерев, квітів і різних рослин. Також я краєм ока побачила басейн і стайню. Нічого собі.
 Зайшовши в будинок, я прямо таки відкрила рота. Він був гігантський і всередині все було таке біле, немов щойно відполірували. Все було таке вишукане, навіть люстра була вся прикрашена різними камінчиками звісно ж дорогими. Ми пройшли у вітальню, і я сіла на диван, а жінка побігла робити мені чай. Мене здивувало те, що в вітальні був не один телевізор, а два і такої ж кількості ноутбуків. Звідки в неї стільки коштів?
- Ось - прийшла жінка і поставила переді мною ароматний чай і сіла поряд.
- Вибачте, за таке запитання, але звідки у Вас це все? - поцікавилася я.
- Це все від мого теперішнього чоловіка, він бізнесмен і добре заробляє, тому ні я ні мій син не потребуємо грошей - пояснила Єлена.
- До речі про сина, можна мені з ним познайомитися? - попросила я і надпила чай.
- Звісно, але зараз він на парах, а прийде через півгодини - відповіла Єлена.
- А звідки Ви взагалі дізналися, що я Ваша донька? - запитала я.
- Ну нещодавно Олег - мій син, знайшов старі фотографії де була ти, він, твій тато і я. Він розпитував у мене і в кінці кінців змусив знайти тебе, я сама хотіла це зробити, але боялася твоєї реакцію, а коли Олег мене вмовляв, я все-таки погодилася і пішла в той будинок де ми жили раніше. Деякі сусіди ще і досі там жили і в них я дізналася куди ви переїхали. Я прийшла до вас додому, але двері мені відчинила якась жінка і представилася дружиною Петра, я запитала чи живеш тут ти і вона стверджувально кивнула, тоді я пішла, але не надовго, бо весь час спостерігала і чекала на тебе, а коли дізналася що ти знімаєшся в фільмі, зрозуміла що це мій шанс. По професії я візажист, тому мене взяли на роботу, де я і познайомилася з тобою - розповіла Єлена і подивилася на мене, чекаючи моєї реакції. Я сиділа не зворушно і все обмірковувала.
- Зрозуміло, а про що Ви весь час бурно спілкувалися з Сашком? - поцікавилася я.
- Він знав, що ти моя донька і всіляко вмовляв мене зізнатися. Сашко найкращий друг Олега, тому йому відомо що ти моя донька - пояснила жінка.
 Раптом до будинку хтось подзвонив і Єлена побігла відчиняти двері. Я сиділа і очікувала, мабуть це прийшов син - Олег, бо було чутно чоловічий голос.
- Мам, а що в нас є поїсти? - почула я голос хлопця, і в цей момент він зайшов у вітальню і зупинився, відверто розглядаючи мене. Мушу зізнатися він дуже привабливий, світле волосся, голубі очі, як океан і накачане тіло - А це ще хто?
- Це твоя сестра - Ната - представила мене Єлена, я встала і підійшла до хлопця.
- Приємно познайомитись - сказала я і простягнула руку, Олег потиснув мені її.
- Не міг подумати, що я маю на стільки гарну сестру, шкода що сестру, бо якби ні, у нас щось би було - мовив Олег і зазирнув мені в очі.
- Ви поки поговоріть, а я в свою кімнату сходжу - сказала Єлена і пішла, ми з Олегом сіли на диван і між нами нависла тиша.
- Отже, ти моя сестра, яку ми з мамою кинули давно? - перепитав Олег, я кивнула.
- Так, мені був один рік тоді - додала я.
- Не пощастило тобі, але я радий що все зараз добре, слухай, давай не будемо звертати увагу на те що ми брат і сестра? - раптом запитав Олег і підійшов до мене.
 Він сів поряд і нахилився дуже близько до мене. Що відбувається? Я відчувала його дихання на собі. Мені стало дуже спекотно, але через секунду наші губи зіткнулися в поцілунку...