Глава 6

 Наталія

 Пройшло три дні і сьогодні я збираюся на зйомки. Мені трішки не по собі, бо сьогодні я також мушу сказати свою відповідь на кшталт того, що мені казав Саша, але проблема в тому, що я не знаю. Мені б дуже хотілося з кимось це обговорити, але з ким? 
 Зараз я вже виходжу з будинку і буду йти на студію, але тут мене чекає несподіванка, біля будинку на мене чекає Ігор з букетом тюльпанів.
- Ігор? Що ти тут робиш? - запитала я і підійшла до хлопця
- Привіт, на тебе чекаю. Ось це тобі - сказав хлопець і вручив мені квіти. Я вдихнула їхній запах на повні груди та подивилася на хлопця
- Дякую - мовила я і поцілувала Ігоря в щічку - Я піду їх поставлю в вазу і повернуся до тебе
 Ігор кивнув, а я швидко пішла до будинку. Поставивши квіти у вазу, я пішла до хлопця, який терпляче чекав на мене.
- То що? Ходімо на студію? - запитала я і Ігор кивнув мені - Все добре? Ти якийсь сумний.
- Та ні - відповів Ігор, я взяла його за руку, він здивовано подивився на мене, але я проігнорувала його погляд і ми ось так, тримаючись за руки, йшли до студії 
- Що ти робиш? - здивовано запитав Ігор, але посміхався вже від вуха до вуха
- Ти засмучений, тому я хочу допомогти тобі - відповіла я
- Не потрібно - сором'язливо сказав хлопець, але взяв мене міцніше за долоню. Його руки були такі теплі і я відчувала, що вони були сильні. Чому я раніше не помічала Ігоря?
 Ми зайшли до студії і лише тоді "розімкнули" наші руки. Я одразу пішла до гардеробної, а Ігор до іншою. Але дорогу мені загородив Олександр. 
- Що тобі потрібно? - грубо запитала я 
- Ти подумала? 
- Ще ні - відповіла я і опустила очі
- Режисеру потрібно знати вже сьогодні, тому у тебе є час до кінця сьогоднішніх зйомок - сказав Олександр і прошепотів мені на вухо: - Але сказати чесно, мені було б цікаво знятися у такій сцені саме з тобою
 Я стояла шоковано, а хлопець лише посміхнувся і пішов. Що це щойно було? Що це означає? Зі ступору мене вивела Віка і попросила аби я поспішила, я кивнула і пішла переодягатися. Сьогодні у нас сцена де я вже на середині пошуку батька разом з Сашою, і саме сьогодні я познайомлюся в фільмі з персонажем який грає Ігор.
- Успіхів Вам - побажала Віка, коли я вже була повністю готова до зйомок
 Все проходило навіть дуже добре, мені неймовірно подобається зніматися в фільмах, можливо, цей фільм не буде популярним, але я дуже рада, що в мене є цей досвід. 
- Стоп! Саша! Більше емоцій, ти мусив ревнувати Наташу, а не посміхатися! - дорікнув режисер і нам довелося перезнімати
- Можеш хоча б для фільму прикинутися ніби справді ревнуєш мене і кохаєш - попросила я і прискіпливо подивилася на Сашка, якого ця ситуація лише забавляла
- Це фільм, тому я розумію, що це не по справжньому - спокійно відповів хлопець і зазирнув мені в очі - А ти? Можеш прикинутися ніби кохаєш мене?
- Я це й роблю! - мовила я і звернула увагу на Ігоря, який уважно спостерігав за нашою розмовою, хлопець подивився на мене і я підбадьорливо йому посміхнулася, а він мені
- Що? Закохалася у цього школяра? - дорікнув Сашко, я злісно подивилася на нього
- Яка тобі різниця? У кого ж мені ще закохуватися? В тебе?! Не сміши - огризнулася я 
- Досить! Камера, мотор! - крикнув режисер і ми почали зйомку
 Чомусь Сашко сьогодні жахливо поводиться. Як же мені не хочеться спати з ним! Хоч це буде лише для фільму, але всеодно я не хочу цього робити. Але мабуть погоджусь, бо мені потрібні гроші. Зйомки закінчилися, я переодягнулася і вже збиралася йти, але мене зупинив режисер.
- Наташо, я знаю, що Сашко тобі вже передав мою пропозицію. То ти згодна? - запитав він, я ковтнула ком який підкотився до горла
- А скільки Ви за це додатково заплатите? - боязко поцікавилася я. Мені дуже не хочеться аби хтось думав, що я якась повія і готова спати з будь-ким заради грошей, але вони потрібні мені!
- П'ять тисяч доларів - відповів режисер
 Не густо. Якщо перевести в гривні, то це 122 тисячі 500. На квартиру можливо не вистачить, бо зараз дорого, але це вже краще, аніж нічого. Що ж робити?!
- Вибачте, але якщо я погоджуюсь Ви не вважатимете мене повією? - запитала я і мені було дуже страшно почути відповідь, але режисер лише посміхнувся і дружно обійняв мене за плечі
- Наташо, не хвилюйся. Це кіно. Багато хто погоджується і ніхто не вважає її повією, тому тут немає нічого поганого - заспокоїв мене режисер і я наважилася подивитися на нього
- Добре, я згодна - сказала я
- Чудово, отже, в мене є підготований сценарій для цієї зйомки, ось він - режисер дав мені сценарій і я заховала його до рюкзаку - Ця зйомка буде проходити окремо тут же, але на наступному тижні в віторок об 15 годині, добре?
- Так, звісно - відповіла я 
- Добре, тоді до завтра - сказав режисер і я попрощалася з ним
 Мені було соромно, але й справді, багато хто знімається у фільмах і воно не соромляться таких сцен. Тому я теж. Вийшовши з студії, я направилася додому, але мені знову хтось зупинив.
- Що? - запитала я, це був Ігор, але він був не з пустими руками, а тримав у одній руці три тюльпани, а в іншій дуже гарного ведмедика
- Це тобі - сказав хлопець і дав мені ці речі
- Справді? Дякую! - запитала я і міцно обійняла хлопця, після чого поцілувала в щічку
- Так, Наташо, молодець! Кожного дня змінюєш хлопця, але яка різниця? Ми хоч і не разом, але всеодно я дізнаюся про тебе більше, бо в ліжку модна багато чого дізнатися - почувся голос Олександра ззаду, я обернулася і мені хотілося дати йому за такі слова сильного ляпаса, я це й зробила. Він шоковано подивився на мене, наступної миті він сказав декілька нецензурних слів і пішов. Я обернулася до Ігоря і зловила його здивований погляд і зрозуміла, що він чекаю пояснень. Але мені дуже не хочеться аби він знав, що мені доведеться робити...
- Нато, що означають його останні слова? - запитав Ігор, я взяла його за руку і подивилася йому прямо в вічі
- Ігор, загалом, мені доведеться знятися в сцені у цьому фільмі, де я буду спати з Сашком, але мені це справді потрібно, бо режисер заплатить хорошу суму - почала пояснювати я, мені б дуже хотілося аби цей випадок не зіпсував наші відносини з хлопцем
- Ти погодилася на це через гроші?
- Так, пробач, мені дуже за це соромно, але водночас мені потрібні ці гроші - виправдовувалася я, але Ігор забрав свою руку і просто мовчки пішов, я дивилася йому вслід і чомусь мені стало дуже боляче, так ніби я втрачає важливу людину для себе...А можливо це так і є?
 Я хотіла бігти за ним, благати не йти, але чомусь все, що могла зробити то це стояти і сумно дивитися йому в слід. Чому так трапляється? Тих ким ти дорожиш - ти втрачаєш. Додому я йшла дуже повільно, постійно згадуючи цю ситуацію, я вважала себе винною, але також Сашу який тоді прийшла і зіпсував усе. Я міцно тримала в руках ведмедика, якого мені подарував Ігор. Ця іграшка нагадувала мені про нього і я хоч трішки розуміла, що важлива йому, але зараз... Раптом він тепер думає про мене погані речі? Що мені тепер робити? 
 Я прийшла додому і одразу ж пішла до своєї кімнати, мама кликала мене вечеряти, але я відмовилася. Мені зовсім не хочеться їсти. Щоб хоч трохи відволіктися, я набрала собі ванну і ще довго полежала в ній, а потім пішла в свою кімнату і лягла на ліжко. Сльози самі покотилися по моїх очах, а я не встигала їх витирати, тому просто почала плакати в подушку. Скільки разів я казала, що не буду плакати, але всеодно. Мені стає боляче і я не витримую. Ці події заставляють мене задуматися, хто мені потрібен і хто для мене важливий, а хто - ні. 
 На ранок я прокинулася доволі пізно, тому чимдуж почала збиратися до школи. Але коли зайшла до ванної кімнати, я вжахнулася! Туш була розмазана, очі червоні, бо я всю ніч плакала. Такс, отже я мабуть запізнюся на перший урок, а це в нас фізкультура, ну нічого - можна. Я почала приводити себе в порядок і коли вже була зібрана виглядала більш менш. Одягнула я картату чорно-білу спідницю до колін, білу блузку і чорні туфлі на невеликих підборах. Нам дозволяють носити таке взуття, тому я не хвилювалася через якісь не зручності з директором. 
 На дворі світило сонечко, як же я обожнюю весну! Все починає квітнути, співати пташки - це так гарно! Обов'язково щось таке намалюю. До речі, я малювала вже дуже давно, потрібно це виправляти. 
 Фізкультура пройшла у нас так як і завжди. Не люблю її, бо мені ліньки переодягатися, але доводиться. Наступний урок у нас була українська мова, тому я направилася в цей кабінет. Сівши за свою парту, я почала шукати очима Ігоря, але його ще не було. Дивно, на фізкультурі його теж не було. Сподіваюся з ним усе добре. Аж тут він забігає до класу і сідає радом зі своїми друзями, навіть не подивившись на мене. Через це я трохи засмутилася, але це було не довго, бо до класу зайшов Михайшло і одразу направився до мене.
- Що? Сьогодні без Ігоря? Тому я з тобою сяду - безцеремонно сказав він і сів поряд
- Чому це? Можливо я хочу з кимось іншим? - обурилася я
- Не сміши мене. Нато, що ти робиш сьогодні після школи? - поцікавився Міша
- Йду на зйомки - відповіла я
- Шкода, тоді я тобі напишу на вихідних і ми вийдемо погуляємо - сказав хлопець, а здивовано подивилася на нього. Чому це він не запитує про це, а одразу стверджує
- А якщо я не хочу з тобою гуляти? 
- Захочеш - огризнувся Міша і продзвенів дзвоник, до класу зайшла вчителька і почався урок
 Щось не подобається мені Міша... Він якийсь підозрілий, а може це я себе просто накручую? Після уроку я, як завжди вийшла до коридору і почала чекати Ігоря, але хлопець коротко подивився на мене і пройшов повз. Мені стало боляче, що ж мені тепер робити? Як налагодити з ним стосунки? Чи нічого не робити, а просто чекати? Чому усе так тяжко!