Глава 5

 Наталія

 Наступного дня був вихідний, тому я прокинулася майже вдень. Одразу переодягнувшись і зробивши всі водні процедури, я пішла на кухню аби перекусити. Там я зустріла маму, яка була явно не в гуморі.
- Чому ти так довго спиш?! - голосно запитала мама
- У мене вихідний, тому я можу поспати - спокійно відповіла я і почала робити собі чай 
- Сьогодні ти йдеш на фотосесію, тому щоб в 17 була готова - попередила мама, а я закотила очі
- Мам, наша візажист дуже хоче бути моделлю і придивись до неї, вона має чудову фігуру, тому я б хотіли аби ти дала їй шанс - попросила я і сіла за стіл
- Чому я маю допомагати якійсь візажистці? - запитала мама
- Будь ласка 
- Я подумаю, але гадаю, що ні - сказала мама
 Вона пішла, а я нарешті змогла спокійно попити чай. Мені прийшло повідомлення від моєї подруги, вона запропонувала сходити по магазинах. Я погодилася і пішла збиратися. Одягнула простий та зручний одяг, а саме чорну футболку-топ, картату біло-коричневу спідницю трохи вища колін і чорні кросівки на високій підошві, а на верх я накинула темно-синю джинсову курточку, бо на вулиці був прохолодний вітер. Макіяж я зробила ніжний, нафарбувала вії тушшю, губи ніжно-рожевою помадою і трішки додала тонального крему під очі. Я підійшла до дзеркало і подивилася на своє відображення, на мене дивилася дівчина високо зросту, з каро-зеленими очима, рівним носиком, пухлими губами і гарною фігурою, мені справді сподобався мій образ і я була вражена, тим як вдало підібрала одяг і макіяж.
 Зібравшись, я вийшла з будинку і направилася до торгівельного центру. Там мене вже чекала моя подруга, її звати Іра, вона навчається в університеті на першому курсі, ми з нею дружимо з самого дитинства.
- Привіт, я така рада тебе бачити - щиро сказала я і обійняла дівчину
- Я теж дуже рада, маєш чудовий вигляд - похвалила Іра
- Дякую, ти ще гарніша - мовила я
- То що? За покупками? - запитала подруга, я кивнула і ми пішли по магазинах
 Приблизно через три години ми закінчили наш шопінг і розійшлися по домівках. На цей раз я купила той одяг, який подобається мені, а не мамі чи комусь іншому. Весь час я носила те, що мені казали батьки, а тепер настав час змінюватися і робити те, що подобається мені. Я купила декілька спідниць, светрів, футболок і кросівок, також трішки косметики. Не знаю, як я все це донесла додому, але дякувати Богу мама не помітила мої великі пакети, бо вона могла все це викинути. Таке вже було колись, але тоді мені було 15, а зараз 18, тому я можу робити, що мені захочеться.
 Наступного ранку я швидко зібралася до школи, але на цей раз одягнула не, те що мені сказала мама, а те що я захотіла, а саме чорну спідницю трішки вище коліна, білу блузку з відкрити плечима і взула свої улюблені білі кросівки на високій підошві. Добре, що у нас у школі дозволено ходити в чому захочеш, немає обов'язкової форми. Волосся я заплела у високий кінській хвіст і трішки підкрутила кінчики.  Макіяж я не робила, лише вуста нафарбувала ніжним блиском. 
- Що це одягнула, що це вигляд?! Немов одяг із секонд хенду! - кричала мама, коли я спустилася на перший поверх
- Це одяг, який тепер я буду носити і ти мені не завадиш - впевнено сказала я і подивилася їй прямо в очі
- Та невже?! Поки ми за тебе платимо і ти живеш у нашому будинку, буде так, як скажемо ми з батьком! - мовила мама і я з викликом подивилася на неї
- Тоді я куплю собі квартири і ви мені в цьому не завадите! - вигукнула я і вийшла з будинку
 Як же мені це набридло! Тепер, я почну збирати гроші на квартиру. Байдуже на яку, головне щоб подальше від цієї жінки. Прийшовши до школи, мене одразу зустрів Ігор. Я змінила свою думку щодо хлопця, він хороший, тому я не збираюся відштовхувати його.
- Привіт, як ти? - запитала я і обійняла хлопця
- Привіт, добре. Маєш просто неперевершений вигляд - похвалив Ігор і почав розглядати мене з голови до ніг
- Дякую, я вирішила одягати, те що мені подобається, а не моїй мамі - пояснила я. Ми йшли до класу, в якому у нас зараз має проходити англійська мова
- А як вона на це відреагувала? - поцікавився хлопець
- Дуже розізлилася і сказала, що нібито поки я живу з нею, то біде так як скаде вона. Саме тому, я тепер збиратиму гроші на квартиру, у тата не хочу просити, хоч ми з ним і в хороших відносинах, але я не можу - розповіла я
- Тобі чимось допомогти? - запитав Ігор і стурбовано подивився на мене, я посміхнулася йому
- Та ні, дякую - відмовилася я
 Ми зайшли до класу і Ігор захотів сісти зі мною, я погодилася і ми сіли за третю парту на ряду біля вікна, саме в цей момент до класу зайшов Міша і подивився на нас, здивовано підвівши брову.
- Привіт, ем... я гадав, що зможу сьогодні з тобою сидіти - сказав Михайло, коли підійшов до нас
- Вибач, але я сиджу з Ігорем - сказала я і посміхнулася Ігорю
- Ну гаразд - мовив Михайло і сів позаду мене, це мене насторожило, але я не показувала цього
 Уроки пройшли чудово і я зрозуміла, що Ігор - хороший і веселий хлопець. Не знаю чому я не звертала на нього уваги, але зараз мені дуже подобається з ним спілкуватися.
- Тебе провести? - запитав Ігор, коли ми вийшли зі школи
- Та ні, дякую. Я ще мушу йти на фотосесію, тому потрібно швидко йти - пояснила я і обійняла хлопця
- Гаразд, бувай - попрощався Ігор і пішов у іншу сторону
 Я йшла і нічого не підозрювала, але раптом до мене звідкись підійшов Олександр.
- Привіт, ти маєш зайву хвилину? - запитав він
- Привіт, насправді я дуже поспішаю - зізналася я і навіть не подивилася у сторону хлопця, це йому не сподобалася,тому він зупинився переді мною, я намагалася його обійми, але він не давав проходу - Що ти хочеш? Я справді поспішаю!
- О котрій ти звільнишся? - поцікавився хлопець
- Десь об 19 - сказала я і Олександр дав мені дорогу, я почала швидко йти і хлопець не відставав від мене
- Тоді, чекатиму тебе біля твого будинку о цій годині - мовив Олександр і не дав мені часу навіть подумати, він одразу пішов кудись і не обертався на мої крики
"Дідько!" - вилаялася я в себе у думках
 Після фотосесії я ж буду йти з мамою, що буде коли вона побачить Олександра? Чорт! Як же не вчасно. 
 Я зайшла до будинку і пішла до своєї кімнати, мені потрібно швидко зібратися і доїхати до студії, бо через 30 хвилин має початися фотосесія, але за цей час я лише приїду, тому я дуже швидко переодягнулася і "запригнула" в авто маминого водія.
 Ми швидко доїхали до студії і я приїхала вчасно. Ну майже, бо я ще мушу переодягнутися і зробити макіяж, точніше мені мають це зробити. Прийшовши до гардеробної, мені дали дві сукні на вибір, одна до коліна чорного кольору з доволі великим вирізом, а інша скромна - біла, легенька і з невеликим вирізом. Мені одразу сподобалася друга, тому саме її я одягнула, взути мені дали білі підбори і дали декілька прикрас. Коли я одягнулася до мене одразу підбігла Віка і почала робити макіяж. 
- Дякую, тобі велике, тепер я можу також бути моделлю, як ти - заговорила Віка
- Будь ласка, я справді рада, що тобі вдасться займатися тим, чим ти хочеш - відповіла я і посміхнулася - Та й це не моя заслуга, я лише попросила, а рішення приймала моя мати з фотографом
- Все одно, дуже тобі дякую - сказала Віка 
 Після фотосесії мама пішла зі мною і це мені дуже не сподобалося, дорогою ми з нею не розмовляли, але те, що вона може побачити Олександра мене дуже насторожувало. І ось, ми виходимо з авто і нас зустрічає Олександр, який дуже гарно виглядав у звичайних джинсах і білій футболці. Я задивилася на нього, але коли зрозуміла, що його також бачить моя мама, одразу перевела свій погляд на неї, вона була спокійна, але це нічого хорошого не передбачає.
- Добрий день, Ви, мабуть мати Наташи? - порушив незручну тишу Саша
- Так, а Ви хто? - запитала мама крижаним тоном
- Я її друг, чи дозволите Ви поговорити з нею? Це займе декілька хвилин - запевнив хлопець
- Гаразд - сказала мама, а тоді перевела свій погляд на мене - А з тобою ми поговоримо вдома
 Від цього мені справді стало страшно, але зовні я лише стримано кивнула і підійшла до хлопця. Мама зайшла до будинку.
- Навіщо ти прийшов так рано? Не міг відійти, щоб вона не бачила нас?! - одразу налетіла я на хлопця, він лише посміхався і розглядав мене - Що ти дивишся?! Відповідай!
- Та не кричи. Все буде добре, я ж не прийшов просити твоєї руки і серця, а поговорити - сказав Олександр і ми сіли на лавочку біля будинку
- Про що? - запитала я і зазирнула хлопцеві у його неймовірні очі
- Слухай, режисер сказав мене поговорити з тобою. У сценарії не написано, але під час зйомки фільму нам доведеться цілуватися, ти ж не проти? Це лише заради фільму - сказав Олександр, я кивнула - Добре, але він просив мене запитати в тебе чи готова ти на більше?
- Тобто? На що саме? - незрозуміла я
- На те, аби нам переспати. Ну не п-справжньому, а лише в фільмі. Звісно, ти можеш відмовитися, але якщо погодишся, тобі дадуть додаткові гроші - пояснив Саша
- Скільки?
- Поки не знаю, але він казав, що нормально
 Я задумалася, звісно, це не дуже приємно, але мені потрібні гроші, щоб скоріше з'їхати від батьків. Можливо погодитися? 
- Я подумаю - сказала я і встала, Саша зробив те саме
- Ну що ж...добре, тоді бувай - сказав він і обійняв мене, я знову ледь не зомліла від неймовірного запаху його парфумів
- Бувай - прошепотіла я і пішла до свого будинку
 В будинку я одразу пішла переодягнутися і потім спустилася на вечерю. Мені було страшно, але я мушу бути сильною. Не хочу аби мама бачила мою слабкість і те, що я боюся її. 
- Ну що? Це хто був? - одразу почала розпитувати мама, я лише закотила очі і вдала, що дуже зайнята поїданням спагеттів - Ти глуха, чи що?!
- Не кричи! Яка тобі різниця? Вона ж сказала, що це її друг, тим паче наша дівчинка, якщо щось буде не так розповість нам - сказав тато і подивився на мене, я кивнула і посміхнулася йому
- Чому це ти раптом її захищаєш? - запитала мама і підозріло подивилася на тата
- Бо вона моя донька - спокійно відповів тато
 Мені набридло це слухати, тому я подякувала за вечерю і пішла в свою кімнату. Я всерйоз задумалася над словами Саши. Мені не дуже хочеться спати з ним, але разом із цим мені потрібні гроші? Що ж робити?