Глава 4

Наталія

  Це повідомлення було від...Міші! Того самого друга Ігоря, який чіплявся до мене. Мені одразу стало не по собі і я озирнулася, щоб подивитися чи є Міша в класі. Але подивившись, я зрозуміла, що його немає. Це налякало мене і я не знала, що можна від нього очікувати. Раптом, він зайшов до класу і попрямував до мене, я проковтнула ком у горлі, який через хвилювання з'явився.
- Привіт, я біля тебе сяду - сказав Міша і сів зі мною, я не могла нічого промовити, бо мені стало страшно
- Що тобі потрібно? - запитала я
- Я вже казав 
- Відчепись від мене - попросила я
- Навіть не подумаю - грубо сказав Міша
  Я обернулася і побачила, що Ігор пристально дивиться на нас із Михайлом. Це мій шанс! 
 Після уроку, я одразу вийшла в коридор, як я й очікувала за мною пішов Ігор.
- Нато, чому Міша з тобою сів? - запитав він
- Ігор, тут щось не так - сказала я і показала йому повідомлення
- Я так і знав, що він щось затіяв. Я зараз йому таке солодке життя влаштую - мовив Ігор і вже збирався йти схоже до Михайла, але я зупинила його
- Стій, не потрібно ось так одразу. Краще дочекатися поки він почне діяти, а тоді зупинити йому, бо раптом Міша нічого погано не затіяв, хоча я у це сумніваюся - зізналася я
- Будь обережна - попросив Ігор і обійняв мене, я відповіла йому взаємністю
- Бачу, Нато, хочеш одразу до головного красунчика школи у ліжко? А хто наступний? - почула ми з Ігорем голос позаду нас, обернувшись, я зустріла з очима Михайла
- Закрий свого рота! - грубо крикнув Ігор
- Що ти собі дозволяєш? Хто ти такий, щоб так говорити зі мною і на такі теми? - запитала я
 Михайло лише посміхнувся і пройшов повз нас, я подивилася йому в слід, а потім обернулася до Ігоря, який злісно дивився на спину Михайла. 
 Після уроків я спокійно йшла додому, Ігор пропонував провести мене, але я заспокоїла його тим, що в будь-який час можу подзвонити до маминого водія, який забере мене. Хлопець вагався, але все-таки повірив мене і пішов до себе додому. Я йшла спокійно, роздивляючись природу навколо себе. Вже весна, тому сонечко яскраво світить і починає виростати травичка і з'являтися листя на деревах. Це все так гарно, що я мабуть намалюю весняний пейзаж, коли буде вільний час. 
- Ну привіт, куди так поспішаєш? - почула я голос біля себе, обернувшись я зрозуміла, що це Михайло, мені одразу стало не по собі, але я намагалася не показувати цього
- Тобі яка різниця? Ти йшов кудись, то і йди - доволі грубо сказала я
- Агов, чому ти така зла? Я не збираюся тобі нічого поганого робити - запевнив мене хлопець, я недовірливо подивилася на нього і підвела брову
- Та невже?
- Так, я хотів вибачитися за той випадок і сказати, що справді не знаю, чому тоді так вчинив з тобою. Пробач - мовив Михайло і я здивувалася, що він так швидко змінився 
- Ще сьогодні вранці ти мені писав, що мене чекає "солодке" життя, а тепер вибачаєшся? Що це означає? - запитала я
- Ну так, я мав на увазі, що тебе чекає не дуже солодке життя, бо той актор з яким ти будеш зніматися у кіно...ем...він мій...знайомий, а в нього тяжкий характер...і тобі...буде тяжко з ним працювати - бурмотів Михайло і мені чомусь здалося, що він щось не домовляє
- Серйозно? Ну чесно кажучи, я це вже вчора зрозуміла - зізналася я
- Дай вгадаю, він тобі казав, що у тебе нічого не вийде і ти надто молода для кіно? - поцікавився Михайло
- А як? Звідки ти знаєш? - запитала я
- Він усім так каже. Сашко вже багато разів ходив на кастинги, але знявся лише в якомусь фільмі, який набрав мало переглядів і був він взагалі другорядним персонажем, тому він усім завжди казав, що в них нічого не вийде, щоб отримати роль, тому я й припустив, що він і тобі міг це казати - пояснив Михайло
- Та мені начхати на його думку! Я все життя хотіла знятися у фільмі, а тут чудовий фільм, відомий кінорежисер так ще й головна роль! Я не збираюся йому поступатися - впевнено сказала я
- Я завжди знав, що ти сильна дівчина - мовив Михайло
 Ось так за розмовами ми й дійшли до мого будинку, я пішла додому і в будинку зустріла того чоловіка - Петра Степановича. Мені одразу стало не по собі, я намагалася пройти в свою кімнату не поміченою, але як на зло моя мама помітила і покликала до себе. Я якомога довше знімала взуття і курточку.
- Добрий день - сказала я і посміхнулася, але ця посмішка вийшла не щирою
- Добрий, Наташо, дуже радий тебе бачити - сказав Петро Степанович
- Доню, хочеш чаю? - запитала мама, через ці не щирі емоції мені хотілося втекти, але я лише кивнула і сіла на стілець, навпроти цього чоловіка, він прямо витріщався на мене, але я взяла телефон і вдала, що читаю щось дуже цікаве, а насправді всього лиш листала ленту Інстаграму
- Наташо, це правда, що тебе взяли на головну роль у фільмі? - поцікавився Петро Степанович
- Так - коротко відповіла я
- Людо, ти рада цьому? Особисто мені здається, що це дуже цікаво - сказав Петро Степанович
- Я дуже рада, мені здається у Нати все вийде - не щиро відповіла мама, мені було боляче чути, що моя мама коли ми одні каже, що я ні на що не здатна, а при людях поводить себе так ввічливо
- Я піду до себе в кімнату, ще уроки робити - мовила я і хотіла вже йти, але мама пішла за мною
- Я на хвилиночку - сказала вона Петру Степановичу
- Що тобі потрібно? - сухо запитала я
- Ти будеш робити те, що я тобі скажу - промовила мама і боляче схопила мене за руку
- Ай! Що ти маєш на увазі? - запитала я і зупинилася поряд з мамою
- Ти зараз же вибачишся за всі погані слова перед Петром і запросиш його на побачення чи щось таке - не сказала, а наказала мені мама, я здивовано підвела брову
- Ні, я цього робити не буду! - впевнено мовила я і вирвалася з її міцної хватки
- Ти про це пошкодуєш! - почула я крик мами, але не обернулася, а не зворушно пішла до своєї кімнати
 Ні! Я не збираюся спати з якимись чоловіками, які старше мене на 30 років! Та й взагалі, яке вона має право за мене вирішувати? Я повнолітня і можу робити те, що захочу і без її дозволу. Саме тому, я тепер не збираюся бігати у неї на повідку. Все! Кінець! Мені це набридло, з завтрашнього дня я припиню бути для неї лялькою. 
 Наступні три дні пройшли без усіляких цікавих моментів, мама продовжувала знущатися з мене, але я намагалася тримати сильно і незворушно. Сьогодні, а точніше зараз я збираюся на перші зйомки у своєму житті! Це дуже хвилююче! Одягнула я простий одяг, бо знаю, що там буде гримерка де мені видадуть спеціальний одяг. Макіяж я теж не робила, бо вже залишилося мало часу, а запізнитися я зовсім не хотіла. Швидко доїхавши до студії, я зайшла в середину і все тут було не так, як у день кастинг. Зараз тут багато усіляких камер, різних освітлювачів для зйомки. Очима я відшукала режисера і підійшла до нього.
- Добрий день, я вже тут, що мені робити? - запитала я
- Добрий день, Наташо, дуже радий, що Ви так вчасно прийшли. Отже, зараз Олена, наша візажист проведе Вас у гримерку, де все розкаже, а потім коли Ви будете готові, приходьте сюди - пояснив кінорежисер
- Добре, дякую - сказала я і тут же до мене підбігла дівчина, схоже це і є Олега, вона доволі симпатична і дружелюбна
- Отже, зараз Вам дадуть одяг, а потім я зроблю Вам макіяж і зачіску, потім Ви підемо до Володимира і він скаже Вам, коли починати і все про процес зйомки - розповіла дівчина
 Ми дійшли до гримерки і мені дали одяг. Це була чорна футболка-топ з білим, чорні штани на високій посадці і чорні кросівки, все це доповнювала темно-синя джинсова куртка.  Хоч і образ був темний, на мені він сидів доволі не погано. Далі, Олена зробила мені мінімальний макіяж, який доповнював мій образ і підкрутила мені волосся. Коли я була готова пішла до режиссера, біля якого вже стояв Олександр.
- О нарешті, я гадав ти вже ніколи не вийдеш - дорікнув мені Олександр
- Вибачте, але коли ми перейшли на "ти"? - поцікавилася я
- Так, тихо. У нас ще купа роботи, отже я сподіваюся ви прочитали сценарій і вивчили свої слова? - запитав режиссер
- Так - одночасно з Олександром сказала ми 
- Добре, тоді давайте починати. А до речі, якщо ви уважно читали, то могли помітити, що у нас буде ще один персонаж, як й теж буде закоханий у головну героїню, ось він, познайомтесь - промовив режиссер і відійшов, щоб ми змогли побачити цього хлопця. Я дуже здивувалася коли побачила хто це.
- Ігор? - перепитала я і вирячилася на хлопця, який широко посміхався мені
- Так, я теж радий тебе бачити - сказав він і обійняв мене, в цей момент я подивилася на Олександра, у якого на обличчі було видно декілька емоцій: здивування, зацікавлення і...щось на кшталт ревності? Тобто?
- О, то ви вже знайомі? - поцікавився режисер
- Так, ми однокласники - відповіла я і трішки відійшла від Ігоря
- Я Олександр - привітався хлопець і потиснув руку Ігорю, а потім щось прошепотів йому на вухо, Ігор спочатку розізлився, а потім заспокоївся
"Що Олександр сказав йому?" - зацікавлено подумала я
- Отже, давайте вже почнемо зйомки, бо часу у нас не багато - сказав режисер і ми приступили до зйомок
 Спочатку у нас не дуже виходило, але після декількох спроб усе почало йти чудово і ми змогли спрацюватися. Мені було тяжко грати дівчину, яка закохана в Олександра, йому схоже теж, але...я досі не розумію, що міг означати той погляд, коли я обіймала Ігоря і що Олександр тоді сказав хлопцеві? Коли зйомки закінчилися, режисер похвалив нас і сказав, що у нас чудова акторська гра. Я переодягнулася і вийшла з студії, на вулиці було вже темно, бо на годиннику 18 годин. 
- Можна тебе провести? - запитав Олександр, я здивовано обернулася до нього і здивувалася, що він таке запропонував мені
- Ем...ну добре - погодилася я
- Вибачте, що я так швидко перейшов на "ти", Ви, ж не проти? - поцікавився Олександр
- Ні, я за - сказала я і усміхнулася куточком губ
- Вибач, що я так ставився до тебе, тепер розумію, що це було не справедливо - визнав хлопець
- Та нічого, я вже звикла - зізналася я і отримала здивований погляд Сашка - В школі наді мною часто знущаються, сама не знаю чому, вдома батьки мене не слухають, тому мені доводиться робити усе, що скажу вони
 Навіть не знаю, чому я розповіла про це Сашкові, він ж мені взагалі можна сказати ніхто. Але чомусь я довіряла йому. Навіть не знаю, що керувало мною, але я розповіла йому про свої проблеми, можливо, тому що мені набридло це все тривати в собі, а можливо, щось інше...
- Дякую, що провів і вислухав мене - сказала я, коли ми підійшли до мого будинку і зупинилися
- Будь ласка, мені було справді цікаво слухати тебе і я можу порадити лише те, що це твоє життя і слухай в першу чергу своє серце - мовив Саша
- Дякую, бувай - промовила я і обійняла хлопця. Я глибоко вдихнула запах його парфумів і він так мені сподобався, такий терпкий і ніжний водночас
- Бувай - попрощався Саша і пішов додому
 Я зайшла в будинок і одразу пішла до своєї кімнати, там я приготувалася до сну: переодягнулася, зробила різні процедури і лягла в ліжко. Чомусь мені снився Сашко... Чому?