Літо зі сюрпризами

- Buongiorno, senyora!- Защебетала в слухавку моя розумничка Ліза. Вона любить щось бурмотати італійською, яку давно знає. Ще б пак, не здивуюсь, якщо вона зможе прив'язати до себе якогось гарячого італійця. Це наче її друга рідна мова, тож мені потрібно напружитись, щоб вловити сенс, особливо зранку.- Не хочеш зараз зустрітись? Маю ідею на гулянку.

- Ні!- Занадто голосно вигукнула я, навіть від подушки відірвалась. Оглянувши кімнату Яріка, зрозуміла, що час вже далеко за ранок. Хлопець щось пробурмотів і далі засопів. Який же він милий...

- Чому так одразу?- ображено запитала подруга, вивівши мене з трансу.

- Розумієш...- зам'ялась я.- Просто я зараз не вдома і не одна.

- А де?- Чорт, Ліза, ввімкни клепку!- То ти з... я вам завадила?- І навіщо було переходити на шепіт? Я їй пояснила, що зможу звільнитись близько обіду, а до нього не так вже далеко, та поки щоб мене не турбували.

- Хоч в когось стосунки налагодились...- пробурмотіла Ліза в слухавку та відключилась. Можливо в них з Іллею проблеми? Дізнаюсь по обіді, а поки можна зайвий час поніжитись зі своїм хлопцем в ліжку та подивитись яскраві сни про наші з ним пригоди в Єгипті. Такий чудовий ранок... Найкращий за це прекрасне літо. Ніщо не змогло його зіпсувати. Ну гаразд, якщо пригадати, то я добряче заварила каші з батьками, цілий тиждень ниття пішов нанівець. Проте ми з братом змогли повеселитись на повну - розваги, в комплект яких потрапили наші новоспечені пари.

Вчора був чудовий день і не менш гарячий вечір. Я відчувала себе, наче вдома. Вся квартира світла і яскрава, манила своїм теплом. Проте, заманив мене все ж Ярік.

Здавалося б, що може зіпсувати цей чудовий ранок? Ніщо, адже я готова була розтерзати будь-кого, хто завадить мені провести декілька годин з Ярославом. За невеличким сніданком, який, по факту був обідом, я вирішила довго не затягувати з тим, що може заважати нашим стосункам.

- Яр, через декілька днів повертаються мої батьки.- Ставлю чашку кави на стіл, дивлюсь в очі хлопцеві. Він, зрозумівши, про що йтиме мова, поклав виделку і приготувався слухати.- Ти вже знаєш, що для нас з Іллею халява закінчиться.

- Ти вирішила не слухати порад та не йти в батьківську компанію?- На щастя, хлопець добре знайомий з нашою ситуацією, адже я не витримала б розказувати все, в чому живу.

- Якщо я піду туди, мені остаточно зв'яжуть руки, я втрачу вибір на все, навіть на кохання!- Наголошую, кого найбільше боюсь втратити.- Тато навіть зведе з кимось заради вигоди! Все заради компанії, заради бізнесу!

- Тебе ніхто нікому не продасть!- Яр підвівся і, перемістивши своє крісло до мене, сів поруч та обійняв.- Я тебе нікому не відпущу. Протримайся трохи, я обов'язково щось вирішу.- Він ніжно гладив мене по волоссю, я вдихала його аромат і намагалась заспокоїтись. Ця тема запалює мою злість зі шаленою швидкістю. Ну ось, сама ж зіпсувала нам ранок.

- У тебе хоч все добре?- бурчу, охоплена обіймами.- Ти вчора весь час замислений був.

- Такі ж проблеми, як і в тебе.- Прошепотів Яр.- "Тобі вже пора посерйознішати, остаточно взятись за голову, мав би свою сім'ю, тоді порозумнішав би" - все в цьому стилі від батька.

- Тобі вже шукають наречену, а я не в темі?- Вдаю обурення, а сама ж усміхаюсь.

- Угу, одну кращу іншої,- хмикає хлопець,- зануди Всесвіту і порядність країни. Хто мені тебе замінить? Я помру від нудьги.

- Гадаю, тобі і з Талею весело було.- Оце так, я, виявляється, для розваги. Ярік після моїх слів почав мене лоскотати, аби я більше не говорила таких дурниць. Ми обоє наповнили своє життя чимось більшим, і вже без нього наші серця не обійдуться.

І це той, хто казав, що йому буде нудно - сам зануда! Навіть не змогла з ним нормально відео для блогу зняти. Бачте, він не фотографічний та не любить публічність. І це сказав бізнесмен та майбутній керівних широкої аудиторії. Через це я на нього образилась і пригрозила, що з Лізою точно щось натворю і зніму цілий фільм для блогу. От тоді буде знати. Після такого Ярік мене навіть не захотів до Лізи відпускати, переживав. Але домовленість була, тож в обід я збиралась в ресторан до подруги. Це версія для Яра. Насправді ж, мені спокою не давав Макар зі своїми повідомленнями. Хоч я негарно вчинила тоді, залишивши його в клубі, але міг би й почекати з зустріччю.

Я призначила побачення обом в один час, адже захотіла познайомити Лізу й Макара. Не знаю чому, але мені здається, що за їхніми темпераментами вони б стали друзями. Тож в призначений час я заходжу в ресторан, де за одним із столиків помічаю Макара. Він махає рукою і я, узгодивши всі нюанси з адміністратором, пройшла до хлопця.

- Я вже й забув, як ти виглядаєш.- Жартує Макар і вказує на місце навпроти. Я хоч і дуже голодна, але сідати не поспішаю, так як от-от має прийти Ліза. Познайомлю друзів і тоді мені легше буде відбиватись від запитань хлопця, коли поруч буде подруга. На щастя, вона не любить запізнюватися (або ж голодна, як і я), і майже одразу за мною залітає в приміщення. Усмішка від вух, мабуть настрій змогла підняти. Підлітає до мене, по звичці цілує в щоку і щебече:

- Ледь не запізнилась! Терміново потрібно поговорити!

- Так, але перед тим познайомлю тебе з деким.- Вказую на хлопця і Ліза нарешті звертає увагу за людину за столом.- Це мій новий друг, Макар.- Він киває головою, весело промовляючи:

- Salve, Lizzi!- Ну нічого собі! Це він італійською привітався? Що ж, вочевидь друзям буде про що поговорити. Серед цих розумників я себе на мить незручно відчула. Обід буде цікавим. Проте, я навіть не помітила, як змінилась на обличчі Ліза.

- Що ти тут робиш?- То вони, виявляється, знайомі?! Дивлюсь на подругу і розумію, що від її настрою лишилась лише вбивча злість. Щось не те відбувається.

- Скучив за вами, тому й тут.- Мені здалось, що Макар глузливо усміхнувся, насолоджуючись злістю подруги.

- Ксю, негайно пішли звідси!- Ліза бере мене за руку, проте від шоку я заперечую.

- А обід?