Спілкування-зітхання

Ярослав

Я ж мужик? Мужик. Сильний? Але ж не залізний! Відчував, що вечір буде веселим. Гадав, що одна бомба вгамується і не вибухне? Дохлий номер. Ніколи не відчував такого, як на тій дурнуватій вечірці. Найбільше чекав, коли приїдуть дівчата. Чекав Ксюшу, розумів, що щось втне і готовий був споглядати на будь-які ситуації її з Лізою розваг. Ще ті кадри.

Ледь вуха в трубочку не скрутились, коли подумки проговорив усі можливі ласкаві, бо побачив її! Таку, що не можна допускати у вільне споглядання, бо в кожного хлопця руки чешуться торкнутись!

Але вона робила все для того, щоб це бажання виникло в мене! Підійшла, подражнила своїм образом, погралася з емоціями і здиміла! Навмисне! А я лишався здалека пожирати Ксю, бо знаходитись зблизька було вкрай небезпечним. Власноруч хотілось цю мстиву рибку втопити в морі, потім зловити, підсмажити і зжерти!

Наситившись спогляданнями на танспол, звідки не висовувала свої ніжки Ксю, мчу шукати Іллю. Годі з мене, я вже вдосталь надивився. Встиг зрозуміти, що вгруз по самі вуха через цю дівчину. Позадивлявся вдосталь, що аж влип. До приїзду в Україну і так гадав, що знаю про Бондар достатньо. Ніщо ж не віщувало біди - просто любив спостерігати за нею в блозі. Точніше, хотів знати, як ведуться справи в друга Іллі, і натрапив на ню. Було весело, було гаряче, було по різному. Хотів з нею познайомитись, гадав, що знаю про життя друзів вже все, навіть про Лізу. Але після знайомства захотілось взнати побільше! Десь в душі розумів, що кинув око на малу Бондар, але гадав, що мені просто намалювалась розвага для короткого роману на певний час. Хоча знав, що не можу використати сестру свого друга. Але ж дружити ніхто не забороняв?

Надружився.

Зрозумів одразу, що блог - це не реальне життя, хоч він дав мені багато цікавої інформації про нову подружку, але на кожному кроці були сюрпризи. Щоб підкупити її на дружбу, запропонував свою роль вчителя-водія. Рибка клюнула.

Думав, розважусь. Але коли переляканий примчав до Бондарів додому, щоб зрозуміти, що сталось з Ксюшею, всі жарти розтанули. Такою пригніченою, розбитою не бачив її ніхто. Захотілось дати їй свою підтримку, приголубити, зробити все, що захоче. Повернути радість і жагу жити та веселитись.

Повернув. Результат на очах!

Зрозумів, що все вдається, коли став частинкою її блогу. Хоч одне фото, але емоції головніші. Зрозумів, що хочу більшого, адже хто витримає стільки часу кататись з такою дівчиною і, принаймні, не обійняти.

Не хочеться думати, як би склалось наше спілкування без Інтернету. Ксюша знає мене лиш декілька тижнів, а я спостерігав за нею вже давно. Тож вирішив, пора діяти.

Але дияволиця виявилась швидшою!

А я ще не розумів, чому вона не захотіла зі мною на вечірку їхати, додому сама напросилась, наче сюрприз готувала. І в неї він вийшов, судячи з того, як в нашої компанії пацанів щелепу ледь не звернуло.

Ось де собака зарита, замучити бідний чоловічий рід надумала. І одразу ж свиснула подалі від нас. За це хвалю, бо не витримав би точно.

Знаходжу Іллю на балконі, заливає в себе якусь лабуду.

- Бачу, твоїй сестрі вже чудово,- стою над його душею. Напій так і лишається недопитим.

- Я прийшов повеселитись, а не няньчити малу.- друг підводиться і стає біля мене.- Маєш якісь варіанти?

- Блін, Ілля, мені вже дах зносить!- Не витримую. Я від друга не приховую нічого. Він знав, що я хотів познайомитись з Ксю, покликав мене до себе тоді, коли дівчині було погано, бо знав, що ми здружились. Про те, що мала Бондар вміє крутити хлопців за ніс, розмовляли з другом жартома. Але зараз все серйозно.- Друже, я не можу допустити того, щоб вона кудись вляпалась. Я не буду робити вигляд, що нічого не відбувається. Ілля, довір її мені.- Дивлюсь, як друг думає і опускає погляд на тансмайданчик, де крутиться народ.

- З одного боку мені тебе шкода,- і я поділяю його думку,- з іншого, мої нерви не вічні, а ти саме той, хто може захистити мою безголову сестру. Краще ти, аніж якийсь чувак, який поведеться на її викрутаси.

Можливо він не повірить, але я і є той чувак, який повівся на її викрутаси.

Вдаряємось дружньо в повітрі кулаками і я мчу вниз у пошуки своєї обезбашеної.

Переповнює адреналін, коли бачу, як дівчина за барною стійкою балакає з якимось типом. Сказала, що друзі. Повірив на слово, але одну з ним не лишив. Більше ніколи не залишу на самоті. Завжди буде лиш зі мною.

Оксана

Стою в ошатному під'їзді біля дверей, які ведуть в дім мого хлопця. Квартира, це, звісно, не приватний будинок, як в нас з Іллею, проте, якщо вірити опису Яріка, мені має сподобатись. Стою за спиною хлопця, він не відкриває двері ключем, а дзвонить в дзвінок. Мабуть, хоче зробити сюрприз. Відкриває Таля, не в надто привітному настрої.

- Братику, нічого пояснити не хочеш?- я на собі відчула, як від милої, на погляд, дівчини, летіли іскри.

- Тобі по порядку чи до головного?- байдуже запитує Ярік, хоча я чую, як він стримується, аби не попросити вибачення в строгої сестрички. Не хлопець, а кремінь просто.

- Ти вчора зник з вечірки, ніхто тебе не бачив, зранку вимкнув телефон. В тебе проблеми, батько вимагав тебе почути. Гадає, що ти знову почав гуляти, поки без їхнього нагляду.

- В мене є серйозна причина.- Ярослав зробив крок вбік і я визирнула, привернувши до себе увагу.

- Ксюша!- Неочікувавши, дівчина кинулась в обійми, не вірячи своїм очам.- Невже ти до нас завітала?

- Таля, я думаю, ти проявиш гостинність, доки я зв'яжуся з татом.- Мовив хлопець, пройшовши в будинок.

- Жартуєш? Я ж весь час тебе в гості запрошувала!- Ми з відмінним настроєм пройшли вглиб будинку на простору кухню, доки Ярік в коридорі говорив по телефону. Навкруги було яскраво, білосніжо, тепло.- То брат з тобою був?- Усміхнено запитала Таля, ставлячи чайник. Вона була дуже задоволеною таким розкладом подій, що її братик знайшов таке щастя. Звісно, я знала, що дівчина буде сердитись, бо Ярік навмисне вимкнув телефон, аби нам ніхто не завадив проводити час разом.