Зірвало дах

Незнаю, чому було так кайфово злитися з натовпом у танці: через це, аби відірвати тіло від землі, або через те, щоб моє тіло не згоріло від погляду Яра. Здається, я пробудила дикого звіра, це було зрозуміло по одному погляду. Ну звісно, стільки часу нити, крутячи перед його очима п'ятою точкою, а тут таке втнути! Можливо, я справді перегнула палку? Та гаразд, від Іллі ще вдома послухала моралі, Ліза відволікла і за це дякую. А з усім іншим розберусь.

- Подружко, тобі сонечко в макітру часом не бахнуло? Що це було?- З ентузіазмом заверещала мені у вухо Ліза під час танців.

- Якщо комусь не подобається, хай не дивиться.- Відмахнулась я.

- Скажеш таке!- Пхикнула подруга.- В цього стада ледь очі з орбіт не повипадали.- Казала Ліза, сміючись зі "стада", тобто хлопців. Таки бачила все, зараза.- Що струсонула мізки, то струсонула. Невже так кортить якогось котика завести?- М-да, влучно вона другу половинку завуальовує. То тваринка, то скотинка. А сама вже не так виряджається як колись. Невже пахне ревнощами від Іллі?

Трохи потанцювавши, ми з дівчатами вирішили перепочити і наша пропажа - Настя з Катею, пішли шукати, де б можна було "припаркуватись". До самого вечора ми веселились, я поодиноко відчувала на собі погляди Яра, але так ні до кого не підходила. А на час повільної музики я взагалі втікала у вбиральню. Не хотілось говорити ні з Ярославом, ні з Іллею (а Ліза це знала і брала його на себе, відволікаючи), ні з кимось іншим. Але був в однієї людини боржок переді мною і про це я не забула.

Вже опустились сутінки, вся вечірка перемістилась всередину клубу, де, здавалось, не було місця пір'їні впасти. Я сиділа за столиком, що розміщувався з іншими на балконі, з якого було видно танспол. Попиваючи коктейлі, притупцювала каблуками в такт музиці і спостерігала за всіма зверху. Поряд до мене приєднався брат, смакуючи щось незрозуміле. Хоч моєю поведінкою не був задоволений, з полегшенням видихав на те, що в мене нарешті піднявся настрій. Що ж, братику, скоро я тебе на трасі обганятиму, тож радій, доки є час. Мої сили повернулись до мене і я готова знову підкорювати світ.
Ух, аж самій страшно стало.

Після побудови таких грандіозних планів, я вирішила спуститись на перший поверх і через танспол побрела до барної стійки. Декілька разів я спотикнулась, ненароком прижималась до когось та все ж неушкодженою вдалось дійти до пункту.
Майже всі стільці біля стійки були зайняті, я сіла на вільний і жестом руки покликала бармена. Та навіть неочікувала, що моя пропажа так швидко мене знайде.

- Ксю, та тебе не впізнати!- Почула я позаду голос Макара і він привітався, поцілувавши мене в щоку.- І як це тут тебе ще ніхто не вкрав?

- А я всім крадіям кажу, щоб почекали, доки я тут очікую людину, яка винна мені майстер-клас по виготовленні коктейлів. - Весело защебетала я і підморгнула.

- Все ж не забула, молодець.- З якоюсь хитринкою усміхнувся мені хлопець, а його очі набрали темноно відтінку.- Толік!- Крикнув він бармену, якого я кликала,- Коктейль цій дівчині за мій рахунок.- Сказавши це, Макар підвівся і обійшов стійку, стаючи навпроти мене на робочому місці барменів. Може дозволити собі таке нахабство, та й Толік наче не проти. Очевидно, знає тут все, як свої п'ять пальців. За мить Макар починає брати якісь пляшки і стакани, починає переді мною невеличку виставу, власноруч шаманивши якийсь напій. Я із задоволенням дивилась на це дійство. Все так швидко відбувається, що ще декілька секунд і переді мною стоїть наповнена склянка.

- Ну ти і даєш!- із захопленням випалила я.- І ти будь-що можеш так зробити?- Запитала я, а Макар нахилився через стійку до мене, наче зараз розповість якийсь секрет. Я аж прислухалась.

- Для тебе я можу зробити все, але не хочу, щоб ти стала п'яненькою.- Ой, сказав так, наче я зараз першої свіжості! Від його слів я лише засміялась. Хлопець підморгнув мені та вирішив назад повернутись до мене, аби бути поближче і обійшов стійку. Але чорт, цього часу вистачило достатньо! Достатньо для того, щоб нізвідки з-за моєї спини з'явився Ярослав! Тільки не це...

- Ксю, досить вже дуріти. Нам поговорити потрібно.- Сказав він, ставши навпроти мене, я ледь склянку з рук не впустила. Саме в цей момент підійшов Макар і здивовано вирячився на Яра. Те, чого я боялась, сталося.

- Якісь проблеми, чувак?- Запитав Макар, від чого Ярік ще сильніше насупився.

- Ксю, ти нічого не хочеш пояснити?- Поглянув на мене. Я миттю спохватилася на ноги.

- Так, хлопці, це мій друг Макар, а це... Ярослав.- Я трохи зам'ялась, завагавшись, як представити хлопця. Цікаво, чому?!

-Ксю, збирайся, ми їдемо.- Навіть не дивлячись на мене, наказав Яр, а Макар не думав відступати.

- Чому це вона має десь їхати? Вона зі мною розважалась!- Хлопці дивились одне на одного спопеляючими поглядами. Їх до біса схожі очі були темнішими ночі. Неначе демон спостерігає за демоном. Хоч це було дуже привабливою та сексуальною рисою в обох, зараз це дуже моторошна картинка. Потрібно негайно щось робити.

- Макаре, я все ж поїду, насправді вже стомилась. Велике дякую за смачний коктейль. Я ще зв'яжусь з тобою.- Швидко промовивши це, я попрощалась із заціпенілим хлопцем.

Яр взяв мене за руку і потащив до виходу. Через кількість народу я ледве встигала за ним. Ох, щось зараз буде!
Перейшовши весь довгий путь, ми з хлопцем опинились поза клубом на дворі. Чисте синє небо заворожувало погляд, а зірки підсвічували все довкола, допомагаючи місцевим ліхтарям. Але я на це сильно уваги не звернула. Навіть не встигла вхопити жменю повітря, щоб трохи протверезіти, як відлунням пролунав голос Яріка:

- Ксюша, ти не гадаєш, що трохи перестаралась?

Я закотила очі і ображено повернулась до хлопця спиною. Вже подуріти не можна.

- Ну захотіла я повеселитись, що з того?- Не контролювала інтонації. Яр на таке швидко обхопив мою талію руками і повернув до себе, притиснувши до свого тіла. Наші губи ледь не зіткнулися, між нами всього пару міліметрів! Але хлопець не піддався одразу. Просто в губи мені прошепотів: