Я, ти і пригоди

Ярослав

Просинаюсь через те, що пересохло в горлі і самопочуття на "вищому" рівні - паршиво. Підняти очі важко, проте далі цікавіше: я не маю поняття, де знаходжусь! Чужа спальня, вся в рожевих тонах, невеликий безлад. Я на великому ліжку сам але не в найкультурнішому вигляді. Мої і ще чиїсь жіночі речі розкидані по всій кімнаті.

От і погуляв.

Задзвенів мій телефон, що лежав на землі під ліжком. Я поглянув і миттю підняв слухавку, прошипівши:

- А щоб я ще колись тебе послухав! Ти де?!

- Це ти де, чувак?- заговорив мій давній друг Діма, через якого все вчора і сталось. Після приїзду в Київ я не встиг зі всіма зустрітись, а він взяв з мене слово, що ми погуляємо як колись. От і догулялись.

- Поняття не маю!- Шепочу в слухавку, аби мене не почула господиня цього приміщення.- Я до пуття не пам'ятаю нічого, з ким я був?

- Не нервуй, дай ще мені згадати. Я теж не в самотній компанії прокинувся, але хоч в своїй квартирі. А це часом вчора з клубу не Альбіна тебе кудись потягнула?- Почулось, як друг засміявся.

- Не ржи, недоумок!- Сичу, хоча зараз можу посперечатись на рахунок того, хто ким є.- Яка ще Альбіна?

- Старий, дуй скоріш до мене від неї і бажано не попадайся їй на очі, бо не відпустить!- Той знову засміявся.- Потрібно прийти в себе і згадати все.- Все ще зі смішком говорить друг і відключається, а я досі щедро посипаю його персону прокльонами, правда пошепки. Тяжко прийти до тверезих думок і зібратись. А ще - знайти всі свої речі. Де мої штани?!

З іншої кімнати почувся характерний звук води з крану, схоже моя незнайома "колега на вечір" приводить себе в порядок.

Пора тікати! Я схопив свої речі і, нормально не одягнувшись, тихо вибіг з квартири. Все, приб'ю Діму з його дурнуватими ідеями. Пора зав'язувати з гулянками і чимось нормальним зайнятись. Господи, це я кажу?!.

Реабілітація на квартирі Дімки пройшла стандартно: я накричав на нього, ми помирились похмелившись, але на подальші дії сил не було. Дещо пригадав, проте вечірка Діми була за рівнем грандіозності трохи меншою від попередньої, тоді, коли Ілля влаштував гулянку за майже-перемогу, а пам'ятав я теж не все.

Проте зараз чиста зосередженість дала результат: я почав згадувати деякі важливі моменти вечірки, а там є від чого червоніти! Пощастило, що Таля мене не караулила тоді, а сама була зайнята романтіком з Даном. Гулянка видалась для кожного вдало: Ілля з Лізкою одразу пустились в пляс і від їхньої "романтики" вивертало, як від "сопливих" мелодрам.

До мене одразу приклеїлось дві мухи, а я навіть почав думати, що вечір вдається, доки з ними не стало нудно. Потрібно було конче поміняти кандидатуру. Не пам'ятаю чітко, як я тоді обирав собі нову "жертву втіх" доки в якийсь момент мої очі не натрапили на Ксюшу, яка в знемозі більш танцювати, сиділа за барною стійкою і фліртувала з барменом. А очі то її вже не могли чітко зосередитись на обличчі хлопця, проте черговий стакан в її руках став надто зайвим, тож я, як мужній лицар (тоді на вигляд наче добряче покоцаний) рушив рятувати бармена від його нового собутильника.

А Гітлерша вчепилась за той коктейль мертвою хваткою, просто як за той мотоцикл, який ледь в повітря не злетів. Я вирішив, що дівчині потрібно освіжитись, та й сам встановити різкість, бо коридор в моїх очах плавно розходився перед ногами. Довелось сунути її до вбиральні та вмити лице. Як я пройшов цей путь, також не пам'ятаю, а лише кумедно скручену гримасу Ксюши.

Очевидно, саме в той момент дівчині в голову вштирив останній коктейль, який я вирвав з її рук, бо в коридорі на шляху до зали в дівчини підкосились ноги, а я чомусь подумав, що вона зараз розляжеться зірочкою вздовж підлоги. Тоді доблесний і злегка не в собі лицар точно не підніме цю леді з простор клубу.

Доки дівчина не з'їхала вниз, підхоплюю її та прижимаю до стіни та підтримую за руки. Вона явно думала зараз не те, що треба, адже трохи розгубилась і з дивацькою усмішкою протягнула собі під ніс:

- Триндець, як романтичноо...

Мене наче крізь все тіло пробило струмом. Лиш щойно до моєї сп'янілої голови дійшло, як я її схопив, в якій позі тримаю біля стіни і на якій відстані знаходжусь від неї. А та просто мізерна. Ксю дивиться на мене таким п'яно-збудженим поглядом, що в її очах я ледь не загубився навічно.

От тоді наче протверезів. Сама невидима сила дала мені духу спокійно провести дівчину в залу, та я змушений був попросити Дана провести Ксю додому, бо їй на сьогодні явно досить. Іллі зараз не до неї, а Дан ледь не єдиний, хто ще контролює свій стан та вчинки. Як би сказала будь-яка мама: то є золота дитина!

Але ж це не про Ксю, коли ситуація може мінімально пахнути "запахом пригоди на м'яке місце"! Вона навіть не пам'ятає, що було в той пікантний момент в коридорі, я ж при наступній зустрічі це акуратно випитував. І зараз їй хоч би що, а я згадую ту ситуацію з мурахами по тілі і головному болі при згадці, бо після того вечірку я провів в самотності зі спиртним.

Як би дивно для мене не звучало, потрібно розвіятись від тих гулянок. Сидячи в Діми, думав, що робити.
Їхати додому не хотілось через те, що там мене чекав злий термінатор Таля, яка не могла вчора до мене зв'язатись, а сьогодні слухавку ледь не рознесло від її криків, що переживала за свого недоумка-брата. Тож додому я пас. Потрібно десь відвести душу та освіжитись і мені прийшло на думку зв'язатись з Ксю. Вона та дівчина, яка помітивши якусь нотку суму в людини, зможе зробити день вибуховим. А з її Лізкою Обезбашеною я взагалі з'язуватись не хочу - петарда, яка може взірватись в будь-який момент!

Після обіду вирішую написати дівчині есемес з пропозицією покататись, заодно провести наші тренування. Проте, надіславши, зрозумів, що зробив дурницю, атже Ксюша може бути на роботі. Я декілька секунд обдумав цю ситуацію, коли несподівано з номера дівчини прийшло повідомлення від Іллі:

"Привіт, вибачай, це Ілля пише. Ксю зараз не в кращому настрої, їй погано. Якщо хочеш, можеш приїхати, можливо зможеш її підтримати"