Перегони дають можливості

Я чекаю, коли позаду мене сяде Ярослав і заводжу мотоцикл. Нервую і, різко відпускаючи степлення, жму на газ та розумію, що кермо підноситься в повітря! Сидіння тікає вниз і я вільно з'їзджаю, Ярік зіскочив одразу. Байк, як я, зараз стоїть у вертикальному положенні і хоче кудись помчати на одному колесі, а я стою на ногах і міцно його тримаю, бо ж хто його знає, на кого він може рушити. Паралельно думаю, де там Яр та чи не забився він, і приглушую в голові крики дівчат. Через декілька секунд, що здавались годинами, переднє колесо почало опускатись вниз і мотоцикл став в нормальне положення, а я з того шоку вчепилась кліщами в кермо. "Капець, ти безстрашна, Ксю!"- Верещить моє друге "я". Сама ж винна - нащо такі різкі рухи робити?! Ярік одразу вихопив в мене кермо і зупинив ту дику залізяку. Ще мить і всі навкруги задихаються від сміху, і Яр теж! Він стоїть, дивлячись на мене та усміхаючись, і навіть не злиться! Проте я попереджала, щоб той переживав за свого "коника"!

- Все нормально?- Я підійшла до нього, хоч вже боялася й близько стояти біля залізного коника, як я вже охрестила байк Яріка.

- Зі мною чудово, а от мотоцикл треба оглянути, чого з ним щось не так. Але з тобою є над чим попрацювати, тож буде весело!- Хлопець видихнув.- Чого ж мені Ілля такого про тебе не розказував?- До мурашок по тілу пронизав мене своїм поглядом Ярік, а я в той момент так почервоніла, що хотілось втекти! Хоча, якщо взяти по факту, знаючи мене, я влаштую Ярославу такий відпочинок з тими тренуваннями, що він цього ніколи не забуде! Хіба ж це погано, коли від тебе лишається гора спогадів та море усмішок? Отож...

Нарешті вся вакханалія закінчилась, ми вирішили починати наші тренування від завтра, а зараз наше місце призначення: перегони. Позаду нас їхали Дан, Матвій з Настею, а попереду Влад з Катею, та бачити їх я зовсім не хотіла. Та ні, я бажаю щастя подрузі, просто мені за Іллю образливо. Адже мені здалось, що на вечірці вони так добре веселились, романтично було, а тут несподівано замість брата намалювався Влад? Чому ж його на вечірці в нас не було? Не захотів приїхати чи якось по особливому дівчину привітав? Взагалі-то Катя і словом не обмовилась за хлопця. Дуже дивно, я нічого не розумію, тож мушу все взнати.

Під час поїздки роїться чимало думок і через це я не помічаю, як ми під'їжаємо до невеликої галявини поруч дороги, де лунає музика, купа народу і всі готуються до початку змагань: хто підтримує, хто готується рвати й метати суперників. Та в мене щелепа відлетіла і загубилась в траві! Чому ж я раніше не була тут серед раю мотоциклів та їх неймовірних господарів? Як же я про це зараз жалію! Ми стаємо біля імпровізованої парковки для тих, хто не бере участі і тут одразу виявилось, що Влад, "хлопець" Каті змагатиметься. Не дивно, та я не вболіваю за нього. А от Яр і Матвій зупиняються біля моря з транспорту і ми рушаємо до епіцентру вечірки, яку магічним ефектом освітлює захід сонця. Я повністю розгубилась і боялася відстати від Яра, аби не загубитись тут. Настя не відставала від мене і ми вирішили прихопити собі по якомусь напою.

Краще б я не йшла туди, бо далі те, що я бачила, було не реальністю, а якимось уривком з турецького серіалу в режимі слоу-мо! По-перше: здогадайтесь, кого я побачила біля однієї компанії байкерів? Зрадника Іллю! Чорти б його вхопили! Він, нічого мені не сказавши, покинув мене, а сам поїхав на вечірку, ще й яку! Брехун, мовчав, як риба, мабуть знав, що після того, як я тут опинюся, бажання придбати мотоцикл в мене стрибне вище неба, тож нічого не сказав! Оберігач бісів, злість аж через вуха пре, ну хіба це справедливо? Але, на мою біду, це ще квіточки, бо я бачу, як Ілля з іншими хлопцями обертаються до іншої компанії, і, здогадайтесь знову, кого Ілля зачіпає поглядом?! Як в іншій компанії Катя з Владом цілуються! Апогей! Триндець робиться навколо, та як я розумію, не лише я не знала про їх стосунки, бо повертаю погляд назад на брата і бачу, як його перекосило. Цього він ніяк не мав бачити, занадто жорстоко це одразу йому на очі попало, то я усвідомила зараз. Він стоїть, як вкопаний, доки ця закохана парочка ні на кого уваги не звертає! Я забуваю про все і підходжу до брата та хапаю його за руку. В хлопця подвійний шок. А в мене злість.

- Ти?! Ксю, ти що тут робиш?

- Це ти мені поясниш, що тут робиш, але потім. А зараз питання: ти теж про них нічого не знав?- Одразу переходжу до конкретики, бо декілька зайвих слів і мене рознесе. За поглядом Іллі я зрозуміла, що він нічого не знав і мені так його стало шкода, що злість на хлопця просто випарувалася! Серце зім'ялось в грудочку, душа наче потоптана і це в мене, а що з братом коїться?! Я дуже переживаю за нього в такі моменти, адже, як не як, до всіх тих почуттів брат чутливий і допомагає йому лише моя підтримка. Я обійняла його. Міцно. І прошепотіла:

- Я не знаю, що відбувається, але так не повинно бути. Ти мені все розкажеш, що відчуваєш до Каті і ми разом щось придумаємо. Ти зрозумів.- Затвердила я та відсторонилась з обіймів, а брат мовчки кивнув. Так, вони з Катею розійшлись, але я тепер точно впевнена, що брат не відпустив її просто так. Я відійшла і вирішила відшукати Настю, бо вона зникла, та повернула погляд, шукаючи брата. Він хоче випити, але не може, йому сьогодні бути за кермом. Але я ж то знаю, що після вечірки мені доведеться його рятувати. Саме помічаю, як Яр з Матвієм підходять до Іллі та інших, тож худко приєднуюсь до них і саме вчасно, бо хлопці обговорюють про учасників змагань.

- Сьогодні я відпочину, а от чи далі давати вам жару на гонках, ще подумаю.- Мовив Ярік.

- Як хочеш, але ти, старий, мусиш нас не підвести!- Звертається Матвій до... Іллі?!

-Що?- Викрикую я надто голосно, через що вся компанія звертає на мене увагу, а я підходжу до брата в притул,- Ти, що, в гонках участь береш?- Вбиваючим поглядом пронизую брата, а злість на нього повертається з ударною силою! Вечір сюрпризів, блін! Брат підтверджує це і хоче пояснити, та я не даю.- Ти через це сьогодні такий знервований ходив? Через участь?- Брат винувато кивнув. Та мене просто навколо пальця обвели!- Тобі ще лиш гонок не вистачало, а я нічого за це не знала!- Мені здається, чи від мого тіла блискавки літають?- Оце вдячність!