Життя налагоджується

Прокинулась я від того, що дуже хотіла пити і чомусь мені було занадто спекотно. Якщо з першим я не сперечалась, адже вчора я змогла відірватись, та й для всіх вечірка була вибуховою, то з другим була інтрига. Можливо, мене друзі вчора по п'яним завезли в Єгипет чи в Україні раптово настала спека? Не дивно, що я надіялась на перший варіант. Захотіла піднятись, проте відчула, що важко рухатись, на тіло ніби щось важке поклали. Я заледве відкрила повіки і зрозуміла, чому так спекотно і важко. Я лежала на ліжку в кімнаті, а поруч мене закинула свої ноги мені на талію Катя і мирно спала. Вчора ми заледве провели додому друзів, подруга вирішила залишитись, проте я не пам'ятаю, коли ми опинились в кімнаті. Очевидно, що заснули одразу, атже лежали одягнуті.

Я відкинула її ніжки вбік і з великими муками піднялася з ліжка. Не підіймаючи погляду на цей білий світ, я прямим шляхом рушила на кухню, аби чогось випити, бо спрага дуже мучила. Боюсь уявити, який вигляд зараз маю. Зайшовши на кухню, я зустріла брата, що переривав холодильник.

- Що шукаєш?- Промимрила я і налила собі води.

- Чогось холодного.- Таким же в'ялим голосом відповів Ілля і щось дістав.- Пляшка з соком - те, що треба!

- І я хочу!- Попросила я хлопця і ми розділили напій.- Добре, що нас хоч підписники такими не бачать.-  Хмикнула я.

- Жартуєш? Нащо момент псувати? Бери камеру.- Скомандував брат і ми зробили просто ідеальне селфі, що повністю до всіх деталей показувало наш стан. Оптимістично, нічого не скажеш. Ілля швидко опублікував світлину з підписом: "Краще не буває" і пішов в кімнату зробити декілька дзвінків до салону, а завітати туди вирішив після обіду, коли повністю прийде до тями.

Мені поспішати оговтуватись було нікуди, тож я вирішила повернутись до спальні та поринути в царство Морфея. Не можна було не помітити, який розгардіяж коївся навкруги в домі, лишилось багато загублених речей, які доведеться потім поскладати і роздати власникам. Саме серед них у вітальні мій погляд зупинився на диванах, на одному з яких хтось лежав. Кому це не вистачило сили вчора дібратись додому і воно зараз зарилось мордою в мою улюблену м'яку подушку на моєму дивані? Чому вже не навпроти, на дивані Іллі? Дожилися, вже й дивани поділили. Мої питання були дуже цікавим, тож я худко підійшла до сплячого об'єкта і заглянула в його напів закрите подушкою обличчя.

І тут моє друге "я" просто заволало, намагаючись розбудити здоровий глузд криком. "Яя-ярік! А щоб тебе чорти вхопили!"- Просто волає воно, моє друге "я" та мимовільно згадує всі лайки, які колись чуло в дитинстві на дачі в бабусі.-"А щоб тебе кобила копнула, Ярік! Це ж треба було так відсвяткувати свій приїзд, щоб ось так розлягтись на нашому дивані! Та ти хоча б роздягнувся, аби мене цікавою картинкою порадувати..."

Захлопнись! Здоровий глузд почав керувати, аби я свої розпусні думки закинула куди подалі, як би це важко не було. Це ж, якщо хлопець прокинеться, то побачить мене в ось такому вигляді?! Волосся гуляє, де хоче, вчорашній одяг зім'ятий, туш зробила на очах такі візерунки, що я на зомбі схожа! Але, знаєте, Ярік зараз теж не першої свіжості! Доки хлопець не прийшов до тями, я мушу навести лад на собі та хоча б трохи навколо, аби сьогодні виглядати найсвіжішим огірочком! Надіюсь, під час екстра-швидкого прибирання я не знайду нових сюрпризів у вигляді ще якихось сонних об'єктів.

Я залетіла в свою кімнату і почала робити там порядок, не зачіпаючи ліжка, де спала Катя. Хоч я її і не будила, проте надіялась, що вона прокинеться від шуму, який я створюю. Через трохи дівчина  прийшла до тями і я вже була в кращому вигляді, хоч всі сліди вчорашнього вечора стерти не вдалось. Я ще забігла до брата і наказала йому, щоби той приводив до тями свого давнього друга, а то проспить цілий день. А в мене тим часом було чимало роботи над блогом, бо вчора я зняла ще бозна-що, і сьогодні в мене є непоганий контент, як я відходжу від дня народження та повертаюсь у буденність. Ох, не люблю це слово, нічого цікавого в ньому немає.

- Треба викликати таксі, аби оце все додому довести.- Веселим тоном мовила Катя, стоячи у вітальні біля дивану з подарунками.

-Добре, що хоч ще комусь не треба таксі викликати,- Хмикнув Ілля на Ярослава, що сидів на другому дивані в більш-менш нормальному стані.- ти точно можеш сам доїхати додому?

- Я в нормі, старий,- махнув рукою хлопець,- той чародійний чай Ксюши привів мене в норму.- Похвалив мене Яр, а я задоволено хмикнула. Все ж в моєму кухонному арсеналі є не лише бутерброди.

- Та просто досвід маю. Не раз доводилось мені той чай Іллі зранку заварювати.- Брат штурхнув мене під бік та всі засміялись.- Тобі, Катю, з тими таксі скоро потрібно буде на роботу влаштовуватись, аби заплатити за проїзд, ти ж так любиш ними кататись!- Насміхнулась я.

- Так, до речі!- Вигукнула блондинка, а її гулька на голові ледь не розлетілась.- Ти ж казала, що роботу шукаєш, так в мене є для тебе варіант. Як я раніше забула сказати?!

- Справді?- Мій настрій різко підвищився.- Кажи вже!- Не терпілось дізнатись, що це за місце. Невже доля мені послала такий подарунок?

- Поблизу торгового центру, де закрили міні-маркет, пам'ятаєш? На тому місці облаштували фітнес-клуб і саме шукають адміністратора. Я гадаю, їм би не завадив симпатичний, стрункий робітник. Туди ж такі красуньчики ходити будуть! Задумайся!- Підморгнула Катя та засміялась.

- Якщо адміністратором станеш ти, то я щодня в той клуб ходити буду!- Заусміхався Ярік, а я задумалась і навіть розгубилась.

Хоч їхати не так далеко, але щодня проводити свій час за стійкою і дивитись за тим, як хтось приводить себе в форму? В той момент, коли тобі можна лиш спостерігати, а в зал сходити лише, коли обід? Хоча, якщо там щодня можна буде спостерігати за тим, як в залі тренується Ярік, то це ж рай, а не робота! От тільки, мабуть, потрібно буде найняти когось, щоб мою слинку підбирав, ато я себе знаю! Щось я зациклилась на хлопцеві, чому це? Всю вину скинуто на його карі очі!