Дівич-вечір та пекло Іллі

- А тут є хоч щось нормальне?- запитав брат, перебираючи з нами речі з сумки,- Окрім жувачок тут якісь пудри, пінцети.. о, Господи!- схопив він якусь, навіть мені незрозумілу гостру штуку,- Нащо тобі набір для операційного столу?! Ти когось різати зібралась?

- Ти дурник, це манікюрний набір!.. Не скальпель це, а для кутикули... Та нічого я цим викручувати не збиралась!- Відбивалась за кожне дорікання брата Ліза, доки я перебирала маски для лиця і вибрала одну, а вони все сперечались,- так, якщо ти психуватимеш, я тобі ввечері епіляцію влаштую!- Рикнула Ліза і вдарила Іллю по пальцях, і той нарешті просто спостерігав. А я захіхікала:

- М-да, Ліз, вмієш ти погрожувати чоловікам! Ти в свою чорну діру напхала такого, що в мене складається відчуття, ніби ти на війну збиралась, а не до нас.

- Ну нам же треба якимось чином створювати вам контент.- Відповіла подруга з таким поглядом, ніби рятує наш блог, хоча офіційно спочатку були Ксюха&Іллюха, лиш згодом ми придумали для доповнення дует #обезбашені. Ліза, побачивши, що наш з братом блог стає популярним, дуже захотіла бути з нами в команді, от ми й придумали таку ізюминку.

- Точно!- Вигукнув брат і, діставши телефон, почав знімати нас з Лізою,- Привіт, народ! В нас вдома зустрілись Обезбашені, а це значить, що мені потрібно буде пережити черговий день серед цих бабських витівок і штучок...- говорив він і водночас навів об'єктив камери на гору тих речей зі сумки,- тож, чуваки, якщо я після сьогоднішнього вечора не з'явлюсь, знайте - я любив з вами тусуватись!

Після цих слів ми з Лізкою починаємо шалено сміятись, не звертаючи увагу на те, що малий Бондар нас знімає. Коли брат закінчує зі зйомкою і все публікує, я видряпую в нього мобілку і знову записую:

- Дівчонки, сьогодні великий день! Есклюзивно ввечері ви побачите, як одночасно дві подружки будуть наводити красу та доводити братика до сказу,- я захіхікала. Просто Ілля терпіти не може, коли ми з подругою влаштовуємо вечори краси з тими всіма масками, манікюрами, пінцетами та всім іншим, тож і сьогодні він буде ховатись від нас.- А якщо Лізині погрози оживуть, то ви спостерігатимете Іллю на процедурі епіляції!- Ми знову ржемо голосніше всіх коней, як братик починає протестувати та виказувати свій гнів.

- Закрийтеся вже в своїй кімнаті і робіть, що хочете! Хоч армагедон влаштуйте!- Вже ввечері виніс він свій вердикт і просто перед нашими носами зачинився в кімнаті. Yes, об'єкт Іллю ліквідовано, весь вечір наш!

Хвилинку... що я там казала про спокійний вечір? Брешу і не червонію! Братик свого часу не гаяв і запросив кращого друга Антіна, того, що я недолюблюю, тож вони зарились в кімнаті з пивом та іграми.

А ми з Лізкою в моїй кімнаті облаштували "лабораторію краси", пороздягались і під гучну музику розпочали таку собі піжамну вечірку! Доки подруга робила розгардіяж на моєму великому ліжку, де все в кімнаті було облаштоване в світло-зелених тонах, а на столі ріс малий кактус, я з невеликим сумом швидко розклала ще досі пальцем не торкнуті, речі з валізи, які мали бути зі мною на морі. Ех, отже, не збулись мої надії...

- Оксана, є бомбезна ідея!- перервавши ностальгію, вигукнула брюнетка, сидячи на ліжку в позі лотоса і тримаючи в одній руці бутерброд, а в іншій тюбик з тональним кремом. Хм... дивне поєднання комплекту..

- Щось в тебе забагато видано ідей, як для дня. Мені почати переживати за тебе?- поглузувала я.

- Нам треба знайти собі хлопців!- Вигукнула Ліза, а її моська від "геніальної" ідеї так і сяяла!

- Тобі кавалерів мало? Де ми їх тут зараз знайдемо?- поставила я питання та мимовільно згадала, як кожні мої стосунки одобрював брат:  той незнайомий, той не для мене, той підозрілий, і так весь час! Хоч звісно, Ілля не те, щоб забороняв мені з кимось зустрічатись - контролював і оберігав від всіляких недоумків. А сам... іноді таких фурій приводив, що я дивувалась, як їх ще земля носить.

Та я також турботлива сестричка: коли в брата починали зароджуватися нормальні стосунки, а не на тиждень, повз мене ще теж ніхто не прослизнув - всі пройшли мій фейс-контроль!

- Ой, та де, де... навіть в мережі, через блог оголошення виклади: "Шукаю хлопця, не козел, красивий, досвідчений та щоб носив на руках! Як вдячність, щодня буду варити борщі." За таким оголошенням тобі в день тисячі писатимуть!- мовила Лізка і залилась реготом.

- Ой, і так деякі бозна-що пишуть.- Махнула я рукою і як-небуть покидала речі з валізи. Просто якось мені не до стосунків зараз, особливо з зіпсованим настроєм на всю відпустку. Бо ж треба так, що все на купу: видачі прав не можу ніяк дочекатись, а я ще десь хочу стабільний підробіток знайти, аби САМОСТІЙНО назбирати на свій транспорт та майбутнє навчання, відпустка перед навчанням пішла коту під хвіст, і з усім оцим ще мізки стосунками забивати?

- Ну Ксю, так справа не піде, ми отут нащо стараємось? Зараз за вечір обом таку красу наведемо, що всі до наших струнких ніжок будуть падати, а ще влаштуємо фотосесію (бо ж гріх таку всю красу не зняти), назбираємо мільйони лайків і точно знайдемо собі спонсора, який завезе нас і на море, і на гори, і на круті вершини! Нуу...- з благальним поглядом стрілила в мене резинкою Ліза. Завжди пам'ятаю, як дивувалася її пофігізму і масці стервочки, яку вона постійно тримає. Я теж так намагалась поводити себе, ніби кожна подія - чергова пригода, хоч виходить не завжди.- То як?- Заграла дівчина бровами,- Якщо пригоди до нас не летять?- Мовила. Оце вже заборонений прийомчик, вона знає, що дивізу я ніколи не зраджу.

- То ми летимо до них!- Видихнувши, натягнула усмішку і всілась на диван, готуючись до всього. Цю відпустку я не прогавлю!

І тут, як то кажуть, понеслась дівоча душа в рай! Почали ми з Лізкою штукатурити одне одного - в прямому сенсі! А ще хтось казав, що після цього вечора красунями станемо - викапані чупакабри! Все діло в нашому волоссі, яке ми недбало зібрали в гульки, а воно, що в мене біляве, що в Лізи чорне, стирчало, ніби там гніздо з їжаками. Плюс до всього, наше перевтілення ми розпочали з догляду шкіри обличчя і нанесли стрьомні зелені маски, проте, як казала Ліза, що вони дуже якісні, екологічні ну і просто дуже нахвалені. У будь-кого, хто нас побачив, стався би сердечний приступ, але ми, дивлячись на себе в дзеркало, не могли стримати, ні сліз, ні сміху.