Ліки від кохання

***

Бі відчинила квартиру, як на неї випригнула біла велика лисиця. Вона звалила з ніг. 

  • - Мі, ти шо тут робиш? - Мі повинна була бути з Норою. Бі лоскотала Мі, і дуже сильно раділа.
  • - Нам треба речі збирати. Пішли.
  • Бі з лисицею, пішли збирати речі.  Вже день підходи в до вечора.
  • - Привіт Нора. Перекажи Ме, що я переводжуся  в 20 район.
  • - Чому?!
  • - Я так хочу.
  • - Ти сама таке рішення прийняла?
  • - Так. Ви  хочете теж  перевестися?
  • - Так, ми ж завжди з тобою.
  • - Гаразд, я до центру передзвоню, а ти скажи Мідзукі, що б він передзвонив. Ме не обов'язково переводити, нехай на це Мідзу дивиться.
  • - Так гаразд. - з сумом в голосі вона відповіла.
  • - Усе люба, бувай.
  • - Стій! Я де що тобі розповісти хотіла...
  • - Що? - Бі не могла приховати  переживань.
  • - М-мі втекла...
  • - Налякала! Вона до мене прибігла.
  • - Ф-у-ух. Як ми її шукали, трішки район не розгромили.
  • - Ми підемо, і купимо байк, і поїдемо... З ранку ми виїжджати будемо.
  • - Гаразд матуся... ми тебе дуже сильно кохаємо, і хвилюємося.
  • - Гаразд мої золоті. Побачимося там. Бувай люба.
  • - Бувай.
  • Бі поклала трубку. Вже зібрала валізи, але залишила їх в квартирі.
  • - Мі, пішли в SSG.
  • Мі сіла як песик. Давай підемо повільно.

 

Мі і Ебіна йшло повільно, і не за що не хвилюючись.

  • - Приві-іт. - Бі підійшла до головного центру та секретаря.
  • - Привіт Бі. Що тобі треба?
  • - Я хочу перевестися у 20 район.
  • - Гаразд, я підготую усі папери.
  • Маленька дівчина, років за 20 пішла з-за свого робочого місця.
  • Бі стояла там, і чекала. Мі побігла кудись по  SSG. Її там усі знали, тому це шуму не спричинило.
  • Годину прочекала Бі, і дочекалася. Дівчина прибігла.
  • - Підпиши ось тут, і якщо усе в тебе буде гаразд, то через неділю зможеш там працювати.
  • Бі уважно читала папери. Контракт був на 3 роки.
  • - Я можу туди поїхати зараз?
  • - Так можеш, ми усе спонмуємо. Ти будеш знімати квартиру, неподалеку від офісу.
  • - Гаразд... я свою продаю. Можеш будь ласка написати оголошення?
  • - Так, звісно. А тобі її не шкода? - Бі посумнішала.
  • - Ми з моїм чоловіком, жили тут більше 20 років.
  • - Так, я знаю про Тоні і тебе... вибач, я не хотіла тобі робити боляче.
  • - Та нічого - посміхнулася вона - у кімнаті Нори, ми робили ремонт. Припини його, залиш усе як було, і продавай. Добре?
  • - Так.
  • Ебіна дочитала усі бумаги,  і підписала їх.
  • - Бувай - з сльозами на очах сказала секретар. Бі переплигнула через стійку, і обійняла її.
  • - Ми ще зустрінемося - сказала Бі. Дівчина почула, як по її плечах течуть  сльози Бі.
  • - Повертайся щасливою, з коханою людиною. - вже відпустивши Бі, сказала дівчина.
  • - А ти, нікому себе не давай ображати. - вже йдучи сказала Бі.
  • - Бувай... лисиця.
  • - Бувай. Хоча ні. - Бі повернулася.
  • - Ти щось забула? - витераючи сльози запитала дівчина.
  • - Хочу попрощатися з іншими. - Бі побігла у гору, але до неї вже спускалися її друзі.
  • - Їдеш від нас?
  • - Ти нас ки-и-идаєш! - з сльозами кричала її подруга. Вона побігла до них, щоб обійняти. Її кагуне розкрився. Це були білі крила. Вони обійняли усіх її друзів.
  • - Ти там тримайся - сказав хлопець з толпи. Найстарший підійшла до неї, і обійняв.
  • - Ме ми нічого не скажемо. Ти там не помирай.
  • - Ти ж знаєш, що я хоч і мрію про смерть, але не хочу здаватися.
  • - Бувай наша маленька дівчинка. Тоні б пишався тобою. - хлопець підняв її маску, і поцілував в лоб. - не вдягай її, вона тебе не   захистить.
  • - Вибач. - Бі одягом маску, і свиснула, взявши два пальці у рота, так, що в усіх вуха заклало.
  • - Мі, ходімо. - Мі швидко прибігла до Ебіни.
  • - Бувайте любі!
  • - Ми ж зробимо їй паспорт, бо їй не повірять що їй 17. - шепталися два чоловіки.
  • - ну, ти ж знаєш, що їй далеко не 17.
  • - але пройшло майже 17 років. Вона трішки підросла,  подорослішала.
  • - Тоні привів її сюди, ще дівчиськом, але вона з ним росла.
  • - Пройшло майже 17 років...
  • - А ми їй нічого не розповіли. - з огидою сказав один із них.
  • - Він казав щоб ми мовчали! Ти бажаєш що мені було легко?! - істерично прокричав він.
  • - Краще, щоб вона забула. Джузо з цим їй мабуть допоможе.
  • - Вона майже забула.
  • - Нору дуже шкода.
  • - А Бі, що ні?!
  • - Вибач, усе, пішли додому.
  • - Вже 11 ночі.
  • - Гаразд пішли. 
  • Хлопці розходилися по домах. Десятеро, залишилися стерегти SSG.
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше