***
Бі відчинила квартиру, як на неї випригнула біла велика лисиця. Вона звалила з ніг.
- - Мі, ти шо тут робиш? - Мі повинна була бути з Норою. Бі лоскотала Мі, і дуже сильно раділа.
- - Нам треба речі збирати. Пішли.
- Бі з лисицею, пішли збирати речі. Вже день підходи в до вечора.
- - Привіт Нора. Перекажи Ме, що я переводжуся в 20 район.
- - Чому?!
- - Я так хочу.
- - Ти сама таке рішення прийняла?
- - Так. Ви хочете теж перевестися?
- - Так, ми ж завжди з тобою.
- - Гаразд, я до центру передзвоню, а ти скажи Мідзукі, що б він передзвонив. Ме не обов'язково переводити, нехай на це Мідзу дивиться.
- - Так гаразд. - з сумом в голосі вона відповіла.
- - Усе люба, бувай.
- - Стій! Я де що тобі розповісти хотіла...
- - Що? - Бі не могла приховати переживань.
- - М-мі втекла...
- - Налякала! Вона до мене прибігла.
- - Ф-у-ух. Як ми її шукали, трішки район не розгромили.
- - Ми підемо, і купимо байк, і поїдемо... З ранку ми виїжджати будемо.
- - Гаразд матуся... ми тебе дуже сильно кохаємо, і хвилюємося.
- - Гаразд мої золоті. Побачимося там. Бувай люба.
- - Бувай.
- Бі поклала трубку. Вже зібрала валізи, але залишила їх в квартирі.
- - Мі, пішли в SSG.
- Мі сіла як песик. Давай підемо повільно.
Мі і Ебіна йшло повільно, і не за що не хвилюючись.
- - Приві-іт. - Бі підійшла до головного центру та секретаря.
- - Привіт Бі. Що тобі треба?
- - Я хочу перевестися у 20 район.
- - Гаразд, я підготую усі папери.
- Маленька дівчина, років за 20 пішла з-за свого робочого місця.
- Бі стояла там, і чекала. Мі побігла кудись по SSG. Її там усі знали, тому це шуму не спричинило.
- Годину прочекала Бі, і дочекалася. Дівчина прибігла.
- - Підпиши ось тут, і якщо усе в тебе буде гаразд, то через неділю зможеш там працювати.
- Бі уважно читала папери. Контракт був на 3 роки.
- - Я можу туди поїхати зараз?
- - Так можеш, ми усе спонмуємо. Ти будеш знімати квартиру, неподалеку від офісу.
- - Гаразд... я свою продаю. Можеш будь ласка написати оголошення?
- - Так, звісно. А тобі її не шкода? - Бі посумнішала.
- - Ми з моїм чоловіком, жили тут більше 20 років.
- - Так, я знаю про Тоні і тебе... вибач, я не хотіла тобі робити боляче.
- - Та нічого - посміхнулася вона - у кімнаті Нори, ми робили ремонт. Припини його, залиш усе як було, і продавай. Добре?
- - Так.
- Ебіна дочитала усі бумаги, і підписала їх.
- - Бувай - з сльозами на очах сказала секретар. Бі переплигнула через стійку, і обійняла її.
- - Ми ще зустрінемося - сказала Бі. Дівчина почула, як по її плечах течуть сльози Бі.
- - Повертайся щасливою, з коханою людиною. - вже відпустивши Бі, сказала дівчина.
- - А ти, нікому себе не давай ображати. - вже йдучи сказала Бі.
- - Бувай... лисиця.
- - Бувай. Хоча ні. - Бі повернулася.
- - Ти щось забула? - витераючи сльози запитала дівчина.
- - Хочу попрощатися з іншими. - Бі побігла у гору, але до неї вже спускалися її друзі.
- - Їдеш від нас?
- - Ти нас ки-и-идаєш! - з сльозами кричала її подруга. Вона побігла до них, щоб обійняти. Її кагуне розкрився. Це були білі крила. Вони обійняли усіх її друзів.
- - Ти там тримайся - сказав хлопець з толпи. Найстарший підійшла до неї, і обійняв.
- - Ме ми нічого не скажемо. Ти там не помирай.
- - Ти ж знаєш, що я хоч і мрію про смерть, але не хочу здаватися.
- - Бувай наша маленька дівчинка. Тоні б пишався тобою. - хлопець підняв її маску, і поцілував в лоб. - не вдягай її, вона тебе не захистить.
- - Вибач. - Бі одягом маску, і свиснула, взявши два пальці у рота, так, що в усіх вуха заклало.
- - Мі, ходімо. - Мі швидко прибігла до Ебіни.
- - Бувайте любі!
- - Ми ж зробимо їй паспорт, бо їй не повірять що їй 17. - шепталися два чоловіки.
- - ну, ти ж знаєш, що їй далеко не 17.
- - але пройшло майже 17 років. Вона трішки підросла, подорослішала.
- - Тоні привів її сюди, ще дівчиськом, але вона з ним росла.
- - Пройшло майже 17 років...
- - А ми їй нічого не розповіли. - з огидою сказав один із них.
- - Він казав щоб ми мовчали! Ти бажаєш що мені було легко?! - істерично прокричав він.
- - Краще, щоб вона забула. Джузо з цим їй мабуть допоможе.
- - Вона майже забула.
- - Нору дуже шкода.
- - А Бі, що ні?!
- - Вибач, усе, пішли додому.
- - Вже 11 ночі.
- - Гаразд пішли.
- Хлопці розходилися по домах. Десятеро, залишилися стерегти SSG.
-
-
-
-
-