***

Бі відчинила квартиру, як на неї випригнула біла велика лисиця. Вона звалила з ніг. 

• - Мі, ти шо тут робиш? - Мі повинна була бути з Норою. Бі лоскотала Мі, і дуже сильно раділа.
• - Нам треба речі збирати. Пішли.
• Бі з лисицею, пішли збирати речі.  Вже день підходи в до вечора.
• - Привіт Нора. Перекажи Ме, що я переводжуся  в 20 район.
• - Чому?!
• - Я так хочу.
• - Ти сама таке рішення прийняла?
• - Так. Ви  хочете теж  перевестися?
• - Так, ми ж завжди з тобою.
• - Гаразд, я до центру передзвоню, а ти скажи Мідзукі, що б він передзвонив. Ме не обов'язково переводити, нехай на це Мідзу дивиться.
• - Так гаразд. - з сумом в голосі вона відповіла.
• - Усе люба, бувай.
• - Стій! Я де що тобі розповісти хотіла...
• - Що? - Бі не могла приховати  переживань.
• - М-мі втекла...
• - Налякала! Вона до мене прибігла.
• - Ф-у-ух. Як ми її шукали, трішки район не розгромили.
• - Ми підемо, і купимо байк, і поїдемо... З ранку ми виїжджати будемо.
• - Гаразд матуся... ми тебе дуже сильно кохаємо, і хвилюємося.
• - Гаразд мої золоті. Побачимося там. Бувай люба.
• - Бувай.
• Бі поклала трубку. Вже зібрала валізи, але залишила їх в квартирі.
• - Мі, пішли в SSG.
• Мі сіла як песик. Давай підемо повільно.

Мі і Ебіна йшло повільно, і не за що не хвилюючись.

• - Приві-іт. - Бі підійшла до головного центру та секретаря.
• - Привіт Бі. Що тобі треба?
• - Я хочу перевестися у 20 район.
• - Гаразд, я підготую усі папери.
• Маленька дівчина, років за 20 пішла з-за свого робочого місця.
• Бі стояла там, і чекала. Мі побігла кудись по  SSG. Її там усі знали, тому це шуму не спричинило.
• Годину прочекала Бі, і дочекалася. Дівчина прибігла.
• - Підпиши ось тут, і якщо усе в тебе буде гаразд, то через неділю зможеш там працювати.
• Бі уважно читала папери. Контракт був на 3 роки.
• - Я можу туди поїхати зараз?
• - Так можеш, ми усе спонмуємо. Ти будеш знімати квартиру, неподалеку від офісу.
• - Гаразд... я свою продаю. Можеш будь ласка написати оголошення?
• - Так, звісно. А тобі її не шкода? - Бі посумнішала.
• - Ми з моїм чоловіком, жили тут більше 20 років.
• - Так, я знаю про Тоні і тебе... вибач, я не хотіла тобі робити боляче.
• - Та нічого - посміхнулася вона - у кімнаті Нори, ми робили ремонт. Припини його, залиш усе як було, і продавай. Добре?
• - Так.
• Ебіна дочитала усі бумаги,  і підписала їх.
• - Бувай - з сльозами на очах сказала секретар. Бі переплигнула через стійку, і обійняла її.
• - Ми ще зустрінемося - сказала Бі. Дівчина почула, як по її плечах течуть  сльози Бі.
• - Повертайся щасливою, з коханою людиною. - вже відпустивши Бі, сказала дівчина.
• - А ти, нікому себе не давай ображати. - вже йдучи сказала Бі.
• - Бувай... лисиця.
• - Бувай. Хоча ні. - Бі повернулася.
• - Ти щось забула? - витераючи сльози запитала дівчина.
• - Хочу попрощатися з іншими. - Бі побігла у гору, але до неї вже спускалися її друзі.
• - Їдеш від нас?
• - Ти нас ки-и-идаєш! - з сльозами кричала її подруга. Вона побігла до них, щоб обійняти. Її кагуне розкрився. Це були білі крила. Вони обійняли усіх її друзів.
• - Ти там тримайся - сказав хлопець з толпи. Найстарший підійшла до неї, і обійняв.
• - Ме ми нічого не скажемо. Ти там не помирай.
• - Ти ж знаєш, що я хоч і мрію про смерть, але не хочу здаватися.
• - Бувай наша маленька дівчинка. Тоні б пишався тобою. - хлопець підняв її маску, і поцілував в лоб. - не вдягай її, вона тебе не   захистить.
• - Вибач. - Бі одягом маску, і свиснула, взявши два пальці у рота, так, що в усіх вуха заклало.
• - Мі, ходімо. - Мі швидко прибігла до Ебіни.
• - Бувайте любі!
• - Ми ж зробимо їй паспорт, бо їй не повірять що їй 17. - шепталися два чоловіки.
• - ну, ти ж знаєш, що їй далеко не 17.
• - але пройшло майже 17 років. Вона трішки підросла,  подорослішала.
• - Тоні привів її сюди, ще дівчиськом, але вона з ним росла.
• - Пройшло майже 17 років...
• - А ми їй нічого не розповіли. - з огидою сказав один із них.
• - Він казав щоб ми мовчали! Ти бажаєш що мені було легко?! - істерично прокричав він.
• - Краще, щоб вона забула. Джузо з цим їй мабуть допоможе.
• - Вона майже забула.
• - Нору дуже шкода.
• - А Бі, що ні?!
• - Вибач, усе, пішли додому.
• - Вже 11 ночі.
• - Гаразд пішли. 
• Хлопці розходилися по домах. Десятеро, залишилися стерегти SSG.
•  
•  
•  
•  
•