- Начальниця, ти чого? - підбіг до неї Мідзукі. - заздриш їм?
- П-привіт Мідзукі .
Ебіна пішла на збори. Воно проходило на 17 поверсі.
- Доброго дня-я - увірвалася до залу Бі. - вибачте за запізнення, мабуть.
Увесь зал закляк.
- П-проходь сідай.
Ебіна пішла, і сіла біля Мелумана.
- И что это было?!(розмова італійською, бо це їх рідна мова, а в Японії на італійській, мало хто розмовляє)
- Ты про что? - Дивлячись на головну, запитав с подивом він.
- Милый мой... я все про тебя поняла... - Бі підвелася, і пішла звідси.
- Що з нею?!
- Мелуман! Ти що їй такого наговорив.
Підвелася дівчинка з кучерявим,чорним, довгим волоссям, і з чорними очима.
- Мэлман, будешь так с моей мамой обращаться, ты просто утром не встанешь!
- Нора! - дав їй під шию Мідзукі.
- Акаме, чого стоїмо?!
- А я тут до чого?!
- Пішли вже!
Уся її команда, з 6 чоловік побігла за нею.
Ебіна вибігла, і сіла на байк, і поїхала до дому.
- К сожалению, меня все достало, все равно меня хотели перевести в 20 район.
Вона вирішила подзвонити секретарю, і попроситися туди перевестися, але. Вона врізалася байк. Вона полетіла по дорозі.
-М-м боляче.
- Ви як? - Її підвів гарний хлопець, років 20.
-Й-я? " такий гарний. Біле волосся, червоні оченята, і ці шви... як в неї, але червоні."
- Вибачте будь ласка. " вау, яка вона гарна"
- Т-та нічого.
- Ви кажись, руку зламали!
- Руку? - Бі подивилася на свою руку. Вона як в тумані. " цей запах. Такий дивний"
- Дівчина!
- Да?
- Ваші очі!
- Що з ними не так?
- Око змінило колір.
Ебіна втратила свідомість.
-Про-окидайся - той чоловік бив її по щоках. - може тобі викликати швидку?
- Т-та нічого - вона почала підніматися, за допомогою хлопця.
- Ти впевнена?
Вона знову подивилася йому в очі. Вона їх читала як книгу. " Він схожий на дітей, що були зі мною. Я бачу в нього величезний страх, але прикований... Як це на мене схоже."
- Може ти знімиш маску? Як вона в тебе тільки не впала - він простягнув руку до її маски.
- Н-ні- вона її відбила.
- Ебіна! - Будучи до неї кричав Мелуман. - Ти що наробила?! Дурепа!
Хлопець загородив собою Бі.
- Чого ви на неї кричите?! - Мелуман дуже здивувався - це я у неї в'їхав. Не треба на цю дівчину кричати!
Ме заспокоївшись, почав нормально говорити.
- Гаразд. Але мій байк, не треба було брати! Дурне ти дівчисько !
- Не треба мене так називати! - піднявшись сказала Бі.
- Та що ти собі дозволяєш! - Ме погрозливо пішов в її сторону, і вже підняв руку, як...
- А-а-а! Моя рука! - його руку перехопив хлопець, і зламав. - Ти що робиш, виродок?!
- Якщо ти її вдариш, то ти більше ніколи не зможеш підвестися на свої ноги.
- Чому ?
- Бо я тобі їх переламаю.
Ебіна стояла у шоці. Вона почала йти у сторону квартири Мелумана. Хлопець побіг за нею.
- П-постій!
- Що таке?
- А-а як же твій байк?
- Це не мій - не спиняючись відповіла вона.
- Зупинись! - він добіг до неї, і зупинив за руку.
Вона повернулася до нього.
- Що тобі треба?
- Питання, лише одне.
- Так, я тебе слухаю - із здивуванням дивилася на нього.
- Ми ще побачимося? - з такими наївними очима він запитав.
Вона посміхнулася, і підійшла до нього ближче.
- Ти ж Джузо-Рей Сузуя? Я права? - в його очах, було неймовірно багато запитань.
- З-звідки?
- Я донька мадам ляльководниці.
- Е-ебіна?
- Хах. - їй помітно стало легше. - Ти мене пам'ятаєш?
- Ти зовсім не змінилась. Але погарнішала .
- Дуже дякую. Ти теж не змінився.
- Це дуже приємно, побачити тебе цілу. " моя перша кохана дівчинка. Знову я її рятую. Нічого не змінилося. Хоча, я її трішки не вбив." - а це, я так розумію твій брат?
- Ха-ха-ха. Ти тільки це зрозумів?
- Мелуман?
- Так.
Застигло мовчання.
- Ми з тобою, ніколи не ладили, але ми завжди були нерозлучні...
- Так... Але, ти не відповіла на моє питання - з усмішкою він запитав.
- Ми ніколи один одному не підходили...
Він прижав її до себе.
- Так ти відповідь даси? Чи я її ніколи не дізнаюся, як і причину твого зникнення...
- Ти ж знаєш, як до мене там ставилися...
- Гаразд...
- Але... так.
- Що?
- Ми ще зустрінемося - з посмішкою вона сказала.
- Якщо будеш в нашому районі то приходь.
- А ти в якому?
- 20.
- А як в нас з'явився? Про нас же говорять, що найстрашніший і небезпечніший район в місті.
- Ха-ха-ха... ваш район вичестила лисиця.
З Ебіниного лиця не спадала усмішка.
- Прям лисиця?
- Дівчина, уся в швах, і має білу лисицю з командою.
- Як цікаво-о.
- А ще кажуть, що в неї є татуювання на...
- Пів спини.
- Так. А ти звідки знаєш? Не повірю, якщо ти скажеш, що теж працюєш в SSG.
- Ха-х, не повіриш, але я там так, звичайний боєць." Як приємно, коли про тебе говорять в інших районах."
- Гаразд, мені треба вже йти до вас... бо потрібно де що вдосконалити в нашій системі.
- Гаразд, бувай.
- Бувай - Джузо не схотів відпускати її руку, але вона вже почала йти, а він стоїть, і дивитися їй у спину.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.