- Ти не хочеш прокинутися? - Він посміхнувся і пішов у ванну.
- Що ти хочеш зробити? - виглядуючи з-під ковдри, прошепотіла Бі.
Мелуман прибіг із ванни, і вилив на неї маленьке відерко з водою.
- Ти що робиш?! - Ебіна вискочила з-під ковдри, і наскочила на Мелумана. Його чорне підстрижене волосся, накрило блакитна довге.
- Бі, ти ж без одягу. - сміючись поговорив братик.
- Та мені це не краплі не заважає! - з дзвінким сміхом сказала вона.
Мелуман був звісно вищий за свою молоду сестричку, і сильніший, але проти неї нічого зробити не може.
- Тебе не хвилює, що я теж на пів роздягнутий - сміючись сказав.
- Що?! - вона почервоніла, і оглянула його. На ньому був тільки рушник.
Мелуман перевалився на Бі, зажав її руки і ноги. Хоча в нього було не довге волосся, але воно трохи звисало в низ. Він дивився в її очі, блакитні не мов небо. Він побачив її шви. Дві руки оплетені швами чорного кольору. Шия і ноги теж. Маленькі шви по усьому тілу після їх останньої ссори.
- Вибач, вибач, вибач.
- Мелуман - вона витерла його сльози, і прижав до себе. - це тільки моя провина, ти не винен.
- Але я це зробив!
- Це було не свідомо, заспокойся.
- Вони досі не загоїлися!
- Усе вже гаразд.
- Вибач моя маленька. - він прижав її до себе.
- Треба вже вдягатися.
- Моя маленька - він засміявся - вмієш ти тему перевести. - Він засміявся, підвівся, і підняв сестричку.
Вони вже вдягалися.
- Ме, можеш мене заплести?
- Так, виходь, сідай.
Бі вийшла з ванної кімнати в традиційній формі SSG. Блузка кремовог кольору, і спідничка, аж до коліна. Це для Бі, дуже дивно. Мелуман закляк.
- В-вау.
- Як тобі ? - з посмішкою запитала вона.
- Т-та ти... бездоганна.
- Дуже дякую Ме. А тепер спускайся, і зроби з мого волосся коси. Дуже гарні.
- Та йду вже - посміхаючись побіг до неї.
Вона сіла на білий килимок, і Ме почав її заплітати.
- Ме! - викрикнула вона, дивлячись на екран телефону.
- Що таке маленька? - з посмішкою він запитав.
- Вже восьма година.
- І що?
- Нам на роботу на восьму тридцять.
- Гаразд збирайся.
- Я на другий збігаю, за прикрасами. До речі, де мой жа...
- Жакет? - посміхнувшись він запитав.
- Даси? - посміхнулася вона.
- Біжи вже за серіжками.
Бі посміхаючись, побігла за зброєю.
Ебіна побігла у низ, і випадково підскользнулась.
- Ме-е-е-е.
Мелуман побіг ловити її...
- Ти нічого собі не зламала?
- М-ме...
- Що та... - він побачив, що його руки, на її грудях.
Вона засміялася.
- Ти чого? - посміхаючись запитала вона. - Ти мене роздягненою бачив, а тут таке, ти чого? " Він що, дівчину ніколи не чіпав? Або у нього зовсім її не було. Ха-ха-ха та це вже смішно, він ж в мене не такий поганий. Гарний, розумний... має життєвий опит. Дуже довгий життєвий опит. Років так двісті. Ха-ха-ха. Хоча слабке місце тільки я його знаю. А може з-за сестри. Маленьких же сестер не люблять. Хоча я не настільки бридка, хоча ці шрами і шви. Бр-р. Цікаво а подобаюся йому я? Мабуть так. Хоча.... Так ось, я не помічала, що б він з дівчиною був... це погано. Хоча... Він же тільки мій хлопчик. Але після того.... його мабуть досі совість гвалтує. Мої шрами і рани досі не зажили. Цікаво, а жакет він мій знайшов чи ні. А йому подобаються мої груди чи ні? "
- Т-та нічого. З-застібни б-блузку, бо верхні г-гудзики п-показують щ-щось н-непристойне....
" Чому я так почервонів? Ми ж на роботу запізняємося. Я її брат... Але вона мені так подобається... Мабуть навіть кохаю її... Не як брат... Та це якась нісенітниця.... Вона ж моя сестра... Але яка гарна... Вона ж тільки моя дівчинка... Я її після Тоні, ні з ким не бачив... Вона тільки моя дівчинка, і більше ні чия. Якщо б цей момент вічно тривав. Мені так подобається. Я хвилююся тільки за неї, бо ті шрами не заживилися ще... бідна моя маленька дівчинка. "
- Може відпустиш вже? Братику? - посміхнулася вона. - Ти до речі не бачив мою маску? " Моя маска з білого мармуру, схожа на лисицю. Така гарненька. Як її гарно Нора розмалювала. Така в мене гарненька. Вже великою себе вважає. Хоча така мала . Ме, їй би татусем був гарним... Але Тоні був би гарнішим, і ріднішим. Не можна його замінити"
- Бі...
- Що?
- М-ми вже запізнюємося...
- Який ти тугодум братику! - Вона поцілувала його в губи, і підвелася. - Маска де моя?
Мелуман не зміг підвестися. Він увесь почервонів. - О-о! Знайшла. Пішли вже.
Мелуман підвівся, і вони вийшли з квартири.
- Чур, я за кермом! - біжучи до байку.
- Б-бі.
- Чого тобі?
- Ти ж тільки моя дівчинка? - тихо і почервонівши запитав він.
Бі підійшла до нього, склала руки на його шиї, і прошепотіла йому на вухо - звісно твоя дівчинка... тільки твоя...
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.