Дівчина прокинулася від жазу, вся в холодному поту. " знову "
- Бі, що таке? - запитав її Мелуман.
- Знову цей сон - Ебіна заплакала.
До неї спустився брат, і обійняв її.
- А якщо він до мене ще прийде? Мені знову ввижаєтся той день.
Той день- це день коли Ебіну з Норою покинув її чоловік. Це найстрашніший день її життя.
- Заспокойся люба. Піди прийми ххолодний душ, і тобі буде краще. Я не можу бачити як ти плачеш.
- Я тобі не подобаюсь? - з слозами вона запитала.
- Ні, ти що?! - він її прижав до себе.- Ти найгарніша дівчинка для мене, в усьому світі. - Він підняв іі лице до себе. - Запам'ятай це для себе. - Її лице при лунному сяяві, казалося таким блідим, а її тіло таким легким і тендітним. Її лицю не пасували шрами, які залишилися після останнього її бою з ним. Страшні шрами покривали усе її тіло, а пальці на кінцях дому чорні. Пройшло вже майже 3 місяці, а досі мабуть болять.
Мелуман відвів її до ванної , і там залишив, коли йшов увімкнув їй світло. Ебіна жила в Мелумана, пока в її будинку робили ремонт. Нора не любила його, тому залишилася в будинку її команди.
Ебіна стояла біля дзеркала. На її довге блакитна волосся, знову крапала кров.
- Дідько!
- Щось трапилось? Тобі погано? - почався голос її брата.
- Усе гаразд. В Ебіни заболіла голова.
- Добре, якщо щось буде треба, поклич.
- Домовились.
Ебіна почала роздягатися. Її волосся легко спадати на підлогу, і там лягало. Вона набрала воду, і подивилися на екран її телефону.
- 4:50, чому так темно ? О, два пропущених від Нори, три години тому.
Ебіна на хвилину сильно зажмурила очі, і сжалася в клубочок. Їй стало погано.
- Ебіна-а-а-а. - Дивний голос її налякав.
- Х-хто тут? - Вона піднялася.
- Де наша Нора-а-а?
- Т-Тоні? Що тобі треба?! - Вона закрила вуха руками, зажмурилася, і сіла в воду. - Ти від нас пішов! Кинув мене! Кинув нас.
- Ти колись дізнаєшся що тоді сталося... Будь ласка, іди до мене, моя кохана дівчинка.
Ебіна побачила перед собою, темну фігуру. Вона віддалено нагадувала Тоні.
- Цей запах - Ебіна була як в тумані. Вона не може нічого з собою зробити. Вона дуже хотіла зустріти цей рідний, коханий запах... хоча б один разочок побачити його...
Вона впала в його обійми.
- Моя люба.... Як я за тобою сумую. - Він її притиснув до себе. Він відчув те тепло, яке він більше ніколи не від кого не відчував.
- Чому ти пішов від нас? - тихо запитала вона, радіючи цій хвилині.
- Я вас захищав. Я сподівався вас урятувати від нього....
- Від кого?!
Привид зник. Ебіна залишилася одна в кімнаті. Вона впала.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.