6

Протягом місяця Камелія та Олексій зустрічалися мало не щодня.

Виявилося, що дівчина пішла у відпустку, тож мала вдосталь часу для молодого чоловіка, що з кожним днем все більше й більше прив'язувався до тендітної квіточки. Однак і вродливиця відчувала до білявого красеня геть не дружні почуття. Це було щось ніжне й прекрасне. Таке, від чого навіть дихалося легше. Невже щастя й справді завітало до поранених душ?

А відповідь на це питання можуть дати лише милі голубки. Та поки що вони не поспішають пірнати з головою у вир почуттів. Однак це не заважає їм тягнутися одне до одного, мов під силою гравітації.

Одного вечора, коли Олексій провів квіточку додому, розпочався дощ. Не тихий і спокійний, а дикий,  нестримний. Краплі падали з неба із такою силою, що молоді люди промокли  до нитки.

Камелія не могла відпустити Олексія в таку негоду. Вона наполягла на тому, щоб чоловік піднявся з нею до її помешкання — там він зможе перевдягнутися в сухе, а свій мокрий одяг закинути до сушарки. А як приємний бонус — випити гарячого чаю.

Спершу той навідріз відмовлявся, але здався під натиском чарівних очей. А які ж можуть бути заперечення, коли ладен піти на все, аби тільки красуня не засмутилася? За власне здоров'я він вже давно не хвилювався, а от псувати відносини з Камелією геть не хотілося, тож довелося пристати на її пропозицію.

Однак на порозі квартири Олексій зупинився.

— А-а т-т-твоя м-мама н-не б-б-буде п-проти? — Раптова думка спалахнула в його голові, мов яскраве світло, й одразу трансформувалася у цілком логічне запитання. Звісно, між ним і Камелією була дружба, але мама квіточки точно помітила б, з яким трепетом чоловік ставиться до її доньки.

— Ні. До того ж вона зараз за містом. Влітку мама часто їздить на нашу дачу, бо має там клаптик землі, де саджає усіляку городину: помідори, огірки, моркву, цибулю... Любить вона це діло, — пояснила дівчина, підійшовши до Олексія, щоб замкнути за ним двері.

Вони опинилися занадто близько: всього кілька сантиметрів і мокрий одяг розділяли їх одне від одного. Погляди зустрілися, а думки враз кудись випаровувалися, залишивши по собі солодку тишу й дивне відчуття в грудях.

Гаряча хвиля торкнулася Камелії, що не могла відвести погляду від блакитних очей. Всередині все тремтіло. Під шкірою відчувалася легка пульсація, мов доторк ніжного пера. Хотілося опинитися ближче до чоловіка й торкнутися його губ. Залишити на них поцілунок, відчути на смак...

Олексій пильно спостерігав за дівчиною. Він ловив кожен її подих і мріяв розчинитися в цій магічній тиші, яку порушував лише стук їх сердець, що, здавалося, билися в унісон.

Рука чоловіка лягла на тонкий дівочий стан. Камелія не відштовхнула. Вона затріпотіла, немов спіймана птаха й голосно вдихнула повітря. Боротися із собою ставало дедалі важче, а бажання бути ближче до вродливого молодика брало гору над голосом розуму.

Дівчина довіряла йому. Прагла віддатися своїм почуттям до кінця, але боялася... Вона боялася зробити цей перший крок, що зменшить дистанцію між їхніми вустами й подарує омріяний поцілунок. Тому Камелія чекала... Їй було важливо, щоб це зробив саме Олексій, щоб він прийняв не лише власні почуття до неї, а й зруйнував стіну дружби для чогось більшого.

Молодик нахилився ближче, його подих торкнувся розкритих малинових вуст. У небесних очах плескалося запитання. Втім, відповідь була вже перед ним — сяяла в розширених зіницях Камелії. Відчувалася в її збитому подиху й вібрації тіла.

Губи злилися в поцілунку: ніжному й легкому. Спершу він нагадував танець метелика на розпещеній сонцем траві, але ставав дедалі глибшим. Кожна мить відкривала чуттєвість і притлумлену пристрасть, що так довго стримувалася, але прагла звільнитися, щоб потрапити в полон почуттів.

Цей вечір змінив все: він навіки поєднав дві поранені душі. Минуле почало втрачати владу над ними й слухняно заховалося в тінь.

***
Життя наповнене несподіванками, що бажають вирватися на волю й нагородити смиренних або ж покарати злостивців. Все залежить від того, ким ми будемо. Чи дозволимо болю зламати нас, чи вистоїмо й пройдемо свій шлях з гордо піднятою головою.

Олексій обрав друге. І саме тому доля посміхнулася йому, подарувавши людину, здатну зцілювати — віддавати всю себе, не просячи нічого натомість.

Їхнє з Камелією кохання міцніло. Воно, мов жовта кульбабка, пробивалося крізь асфальт, тягнучись до свого сонечка. Почуття, що глибші світового океану, захопили молодих людей, забираючи всю кригу минулих бід...

Перший поцілунок, що стер всі кордони, об'єднавши Олексія та Камелію, залишиться в гарячих серцях назавжди.

***
Минуло пів року. Олексій наважився на відчайдушний крок. Принаймні для нього він таким видавався, бо всередині все стискалося в нервовий клубок від думок про вчинок, що може змінити звичний перебіг подій.

Цього дня чоловік запросив свою квіточку до одного з ресторанів Києва. До цієї зустрічі він підготувався завчасно: придбав велетенський букет червоних троянд і один вельми коштовний подарунок. Одягнув чорний костюм двійку та лаковані черевики, а не звичний піксель з берцями. Хоча, останнє вже давно кануло у небуття.

Олексій як і раніше поважав цей символ незламності й боротьби, але час не стояв на місці. Змінювалися дні на календарі — змінювалося життя.