Широко розплющеними очима вона дивилась на стрілу, яка дедалі ближче підлітала до неї. Вона заплющила очі з гіркотою розуміючи, що це останні її миті. Але замість болю почула тільки тихий стогін та шум.
За крок, перед нею на колінах стояла Елеонор, тримаючись за вістря льодяної стріли, що визирало з її живота, навколо розпливалась червона троянда крові.
– Навіщо? – запитала Аліна, дивлячись на бліде обличчя Елеонор.
– Бо тільки так ми обоє зможемо вижити, – сказала дівчина, і як опале листя опустилась на землю.
– Яка іронія. Ти стільки сил витратила, щоб врятувати її, а їй не вистачило розуму навіть на те, щоб врятуватись. Гідна була партія для Астафаля, вони обоє були недоумкуваті. – сказала Ліневейн.
– Ти повинна її вбити, – почула вона рик Тінь в голові.
– Я не можу. Чому ти відпустив Елеонор?
– Спершу розберемось з Ліневейн, розмови потім. Візьми мою силу.
Аліна відчула як резерв всередині неї стає все повнішим. Вона не знала як це відбувається та вкотре вирішила просто довіритись другу.
Поки Ліневейн з огидою дивилась на тіло Елеонор, що стікало кров’ю, Аліна повільно топила лід навкруг ніг.
Коли ельфійка знову звернула увагу на неї, було вже пізно. Аліні вистачило спіймати її за руку і пропустити невеличкий заряд власної сили, щоб Ліневейн обвалилась на землю в медикаментозному сні.
– Дякую тобі, Тінь.
– Рятуй Елеонор і подякуй їй, це її план. Вона на відміну від тебе – спершу думає, а потім діє, – якось повільно промовив друг.
Елеонор виглядала жахливо. Стріла розчинилась, а з рани в животі лилась кров. Калюжа була чималою, а вид блідої дівчини ,що лежала в ній, змушував Аліну непокоїтись.
Аліна оцінила стан Елеонор як критично важкий. Відкрилась внутрішня кровотеча, що значно зменшувало шанси Елеонор.
Доля знову давала їй другий шанс і вона не гаючи ні хвилини кинулась рятувати дівчину. Відшукавши причину внутрішньої кровотечі, вона повільно почала загоювати рану. Сил у неї залишилось мало, як і часу у Елеонор. Потім вона перейшла на очеревину і запустила регенераційні процеси. Оскільки вона була невпевнена у якості, а можливості провести повторну ревізію в неї не було, для того, щоб дати дівчині ще часу вона засунула їй в рот пілюлю з витяжки дривесилу і допомогла її проковтнути.
Вона відчувала, що контроль над свідомістю Ліневейн витягає забагато сил і вона ледве втримувала ельфійку в стані сну. На допомогу прийшла занавіска, яку Аліна безжалісно пустила на ганчірки і саморобною мотузкою міцно зв’язала Ліневейн руки. На одній з рук вона побачила свій перстень і з неймовірним щастям забрала цю знахідку.
Коли Тінь підпер їй бік, допомагаючи пересуватись, Аліна з вдячністю зазирнула йому в очі. Друг був виснажений, весь перемазаний після боїв у які вступав.
– Треба забиратись звідси, – почула вона таку слушну пораду.
– Чудова ідея.
Вони вдвох повільно підійшли до Елеонор і Аліна взявши її за руку другою доторкнулась до потеплілого каменю.
Портал переніс їх до стін лікарні. Це єдине місце, куди тепер їм варто було потрапити. І Аліна сподівалась, що ворожі війська сюди ще не добрались і вони отримають допомогу.
Біля стін лікарні панував хаос. Наче мурахи маги-цілителі всіх напрямків снували між рядами воїнів, що лежали, навіть на вулиці. Кількість поранених була такою, що їх появу серед загального натовпу навіть не помітили.
– Ти зможеш когось покликати? – Спитала Аліна у Тінь.
– Я постараюсь, – почула вона осідаючи поруч з тілом Елеонор.
********
Першим, що вона побачила розплющивши очі, була біла стеля палати.
Накрохмалена постільна білизна пахла свіжістю та чистотою. Аліна потягнулась в ліжку, розганяючи кров по занімілих кінцівках. Як виявилось, причиною незручного положення став Тінь, який розвалився на половину ліжка, придавивши при цьому їй ноги. Вовк міцно спав і вона вирішила не порушувати його відпочинок.
Обпершись на лікті, вона роззирнулась. В одному з кутків палати, на кріслі, сидячи спав Алек. Хоч він і був одягнений в чистий одяг, мав доволі препоганий вид. На обличчі проступила щетина, під очима залягли синці. Велике садно на лівій щоці свідчило про недавню сутичку.