Глава 14. Важкий вибір

Астафаль

Він ненавидів використовувати здібності менталіста. Лазити в людей в голові було схожим з тинянням по брудних, закинутих будинках розпусти.

Про його здібності знали далеко не всі, і як для короля це було чудовим козирем. Йому не один раз зіграла на руку  ця здібність. Хоча признатись у звичайному житті це вміння значно йому заважало. 

 Він ніколи не погодився б на цю авантюру, якби не особисте прохання Алека. Астафалю було цікаво, чим саме дівчині вдалось отримати прихильність його друга,  і він збирався в скорому часі це дізнатись. 

Аліна виявилась звичайною, трішки розгубленою дівчиною. Астафалю не вдалось  розгледіти в ній жодного корисного задуму, чи відкритої злоби ні до себе, ні до Алека. 

Його потішило її здивування на обличчі, коли вона зрозуміла, хто перед нею. 

В якийсь момент Астафалю стало шкода її, але шляху назад уже не було. Він повільно будував собі шлях в її свідомість, а вона навіть не помічала цього. І спершу все проходило гладко, вона спокійно і не опираючись  виконувала  його вказівки. Але потім, щось пішло не так. 

Підсвідомість дівчини суттєво відрізнялась від всіх інших осіб в головах який йому довелось побувати. Її свідомість робила супротив навіть у ті моменти, де Кітер не втрутився в полотно спогадів, вона намагалась чинити опір навіть, коли йшлось про таємницю, або вона не хотіла згадувати дрібниці. 

Коли він зрозумів, які саме знання напротязі тривалого часу Кітер прививав дівчині, то його зуби скрипіли від злості та поки що, було  рано закінчувати процедуру. Заборонені техніки, старші курси, цей покидьок дуже чітко зіграв на тому, в чому дівчина була необізнана. 

Так, ці техніки дійсно були заборонені, але не тільки для адептів молодших курсів. Ці техніки були загально заборонені серед світлих ельфів. Навіть некроманти  не насмілювались падати так низько і братись до виконання темних технік. 

А потім, все почало виходити з під контролю. Вона ослухалась Астафалевого наказу і повернулась на старт. Незважаючи на біль, вона відмовлялась робити те, про що він казав, а потім з’явився вовк. 

Астафаль не розумів звідки він взявся і яким чином був пов’язаний з дівчиною. Однак, після спроби вигнати сіроманця з свідомості Аліни, він перервав їх зв’язок. 

Астафаль розплющив очі. На кріслі обм’яклою лялькою лежала Аліна. На її лобі густо виступила роса, а обличчя було геть блідим.  

Алек схвильовано перевів погляд з дівчини на нього, та він не міг нічим порадувати друга. 

– У нас проблеми. 

Алек стиснув кулаки, намагаючись стримати емоції і Астафаль чудово розумів чому.

– Що трапилось? 

– Темні знання. Він майже весь час вчив її темним технікам.  

Алек тихо вилаявся і стривожено подивився на дівчину. 

– А те, що ми шукали? 

– Я не зміг дістатись до цілі. Нам завадив вовк.

Астафаль помітив, що не сильно здивував друга сказаним. 

– Великий, сірий і не в міру наглий? Він намагався її захищати? 

Якби Астафаль гірше знав Алека, то подумав би, що той жартує. 

– Може поясниш чому тебе це не дивує? – спитав він у друга. 

– Він тут. Відколи я знаю цю дівчину, поруч з нею завжди є вовк. І його ім’я дуже йому підходить. Його звуть Тінь. 

– Я так розумію, ти підозрював про щось подібне? 

– Здогадувався. Занадто добре він її розуміє, як на вовка. А ще ці візерунки на її руках, – Алек показав на руки  і Астафаль лише тепер звернув увагу на дивний квітковий узор, що вкривав руки Аліни. 

– Я десь бачив подібне... – задумався він. – Я знаю хто нам точно допоможе в цьому розібратись. 

– Елеонор, – одразу вірно зрозумів його друг. 

Вони діяли швидко. Поки Алек приводив Аліну до свідомості, Астафаль порталом перемістився в кімнату Елеонор. Де вона за лічені хвилини знайшла йому потрібний фоліант.