Ліки без рецепту не продаються

Глава 11. Плани змінюються

 

 

Аліна закінчила розповідь і  боязко підвела погляд на Алека, який жодного разу навіть не спробував її перебити. Запала мовчанка... 

 

Тінь обережним кроком підійшов до Аліни і поклав голову їй на коліна, благально зазираючи в очі. Вона відчувала його жалість і від цього починала злитись на себе. Вона ненавиділа жалість, це змушувало її пригадувати минуле життя.

 

– Кітер не міг... Я знаю його багато років, він відданий нашому королю, він відданий нашій країні. – Алек підвівся і швидким кроком підійшов до неї. – Ти впевнена, що не переплутала? Впевнена, що це не морок? – він охопив її обличчя руками, не дозволяючи відвести  погляд. 

 

– Схоже на те, що я брешу? – спитала вона. 

 

Вона розуміла його. Їй самій важко було усвідомити вчинок професора. 

 

Алек відпустив її і вийшов з намету. І вона була вдячна йому, їй також хотілось побути наодинці. 

 

– Якби я прийшов швидше... – Раптом роздалось тихе гарчання в голові. 

 

– Ти все одно не встиг би, –  тихо відповіла вона вовку. – Відпочивай, нам скоро знову потрібно буде йти. 

 

Вона почухала його за вухом,  і заплющивши очі спробувала викинути з думок моменти з в’язниці. 

 

 

********

Алек

 

Такого повороту подій він не очікував. Кітер – зрадник... 

 

Алек довіряв професору як самому собі, і навіть думати не міг, що той перейде на сторону Вазвуїла. Цілі, які переслідував колишній друг, були для нього загадкою і він не сильно хотів їх знати. 

 

Сумніватись у словах Аліни сенсу не було. Вона почувала себе так як і він, зраджена близькою людиною – наставником.  Як він міг так помилятись у професорі? Чому не побачив нічого дивного? 

 

Він йшов по лісу, охоплений роздумами. Скільки всього не сходилось, стільки питань і так мало відповідей. Сонце  починало хилитись до заходу, а  значить, йому варто було повертатись в табір. Одразу після повернення він роздав купу указів, одним з них було –  звернення табору.  

 

Алек був впевненим, що воїни вже чекають його і він не хотів їх затримувати. Вони і так витратили забагато часу, чим надали  ворогові перевагу. 

 

Його бойові товариші очікували його в повній готовності. Трішки віддаленіше, в тіні, на траві сиділа Аліна. Вона сиділа з заплющеними очима, підставивши сонцю бліде обличчя. Поруч з нею, слідкуючи за ситуацією, сидів вовк. 

 

Ця парочка була доволі дивною, якоюсь занадто злагоджено. Іноді здавалось, що вони розмовляють і розуміють один одного. Алек чув про такі здібності, та ніколи раніше не бачив, щоб ними хтось володів. Він відмітив про себе потім розпитати у дівчини більше.

 

– Ми готові капітане, –  відзвітував Матаас.  

 

Матаас був його правою рукою. Воїн не один раз прикривав його спину на вилазках у землі кочівників і був мудрим порадником у розробці стратегій.

 

– Чудово. Я чекатиму на звістку від тебе. Удачі. 

 

Матаас розчинився у воронці порталу. Передати інформацію, отриману від Аліни, всім найближчим таборам,  він не міг довірити більше нікому. Схоже, що вороги готується зіграти фінальні акорди і вони повинні бути готові до цього. 

 

Алек був впевнений, що Аліну вже шукають, адже не помітити її зникнення вони не могли і хоч спершу, він і хотів відправити її додому, зараз він розумів, що в безпеці вона не буде ніде. 

 

Якщо Кітер робив ставки на цю дівчину, то вона потрібна Алеку поруч. Схоже, що він не далеко втік від колишнього друга, адже збирався використати дівчину для власних цілей.  Можливо, вчинок і був ницим, та як то кажуть: «на війні всі засоби хороші». 

 

Воїни рушили в дорогу, не дочікуючи заходу сонця, розбившись  по групах, поруч з закріпленими магами, послідовно переміщались за допомогою порталів у місце наступного розташування. 

 

Аліна повільно підійшла до Алека. Дівчина була чимось схвильована і переминалась з ноги на ногу. З під вороту капітана ще проступали сині відпечатки чиїхось рук. Йому було важко уявити, через що довелось пройти бідолашній. 

 

– Я хочу дещо сказати і прошу вислухати мене до кінця. – Вона вичікувально вдивилась йому в обличчя. 

 

– Я слухаю, – спокійно відповів він. Йому стало цікаво, що саме так стурбувало дівчину. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше