31.Кандидати

Наступного ранку вони з Міка активно зайнялись перенесенням товару до лавки. Його виявилось стільки, що довелось робити два заходи. На дверях висіло оголошення про пошук продавця, а всередині кипіла робота.

Контролюючи товариша, Аліна розкладала товари по поличках, а Міка наводив лад у кухні-лабораторії. Потім, він вийшов у напрямку "Дикого яблука", а Аліна продовжила його справу і з сяючими очима дивилась, як порожнє приміщення перетворюється на зручну і красиву, охайну лавку.

Вона хотіла докупити речей для оздоблення і тому, швидко одягнувшись у плащ, вийшла. Зачинила щільно двері і перебігла вулицю. Пройшовши декілька метрів, вона швиденько увійшла до лавки з товарами для дому і почала роздивлятись асортимент.

Їй в око кинувся килимок красивого бежевого кольору, декілька ваз для квітів з прозорого кристалу. Сподобались їй і цікаві вазони з квітами, але їй більше подобалось уявляти в них висаджені компоненти, ніж красиві квіточки.

Вона набрала купу речей і розрахувавшись, повільно поховала їх у сумку. Міка вже чекав її в середині лавки і з повним скептицизму поглядом подивився на речі, що їх Аліна розпочала миттєво розставляти на місця.

 На стійку продавця була виставлена велика ваза у якій вона помістила великий оберемок свіжої лаванди. Килимок затишно лежав біля дверей, а горщики для квітів були перенесені у кухню, щоб в подальшому стати зручними будиночками для м'яти, меліси, лаванди та ромашки. Уявляючи, які аромати будуть розноситись по лавці Аліна усміхнулась. Раптом в її голову прийшла де одна ідея.

– Міка, допоможи.

– Що таке? – спитав друг.

– Ти можеш переставити он ту поличку поруч з вікном, ось туди. – показала вона на порожній куток.

– Зараз. А для чого? – Міка почав пересувати поличку.

– Тепер тут можна покласти диванчик і невеличкий столик і у вільний час сидіти і пити смачний, гарячий чай з печивом, – усміхнулась  Аліна.

– Але столика в нас немає, – сказав друг – Та, і дивана якби також.

Аліна хитро глянула в його сторону.

– Ні...

– Так, – усміхнулась  Аліна. Вона навіть не намагалась приховати свого щасливого виду, коли Міка повільно вийшов і побрів у сторону меблевого магазину.

*******************

 Аліна очікувала повернення Міка з меблями і думала про те, що кандидатів на роль майбутніх підлеглих було не густо. Від самого ранку, ще жодна людина не відгукнулась на їхнє оголошення, хоча судячи з натовпу людей, що снував туди-сюди між лавками – його бачила не одна особа.

Від цього їй було трішки сумно, та душу все одно гріла майже здійснена мрія. Дзвіночок дверей сповістив про повернення Міка, але коли вона вийшла з кухні, то не побачила його. Натомість, в проході несміливо переминаючись з ноги на ногу стояла Рія.

– Я невчасно? – спитала знайома.

– Рія, – Аліна не вірячи підбігла до знайомої. – А я думала, що ти поїхала на канікули додому. Чому ти не прийшла в гості? Де зникала весь цей час?

– Ти головне не злись на мене , але я думала, що тобі буде не до того. Я бачила тебе декілька разів, а потім почула як твої одногрупники розмовляли про те, що ти вчишся зразу на двох напрямках і взагалі... Я не хотіла стати лишньою.

– Рія, я навіть і не думала на тебе злитись. Ти даремно так  думала. Як ти знайшла мене тут? Проходь на кухню в мене тут є дещо смачне.

Вони пройшли на кухню і присіли за стіл.

– Я побачила тебе з тим красивим ельфом зранку і вирішила зайти. Це до речі твій...? Нуу, ти розумієш, – якось зам’ялась Рія.

– Упаси мене всі Небесні Зорі, – раптом рознісся голос Міки.

– Знайомся, Рія це – Міка. Він мій найкращий у всіх світах друг, а зараз ще і партнер по бізнесу. А це, – Аліна розкинула руки, – наша з ним аптека.

– То ви ще шукаєте продавця? – спитала Рія.

– Леді Рія, а ви бажаєте стати кандидатом? – уточнив друг.

– Можна просто Рія, – почервонівши відповіла подруга.

Аліна перевела погляд з неї на друга і загадково посміхнулась. Схоже, що у неї на очах може сформуватись досить цікава пара.

– Ти справді хотіла би працювати тут?

– А чому б і ні. Вдома у Фараорні моя  мама володіє квітковою лавкою, найбільшою у всьому місті. І я чудово розбираюсь у рослинах і торгівлі. А все інше я навчусь.

– Міка, зривай геть об'яву, ми знайшли нашого продавця, – усміхнулась щаслива Аліна.

– Уже лечу, – сказав Міка і зник в дверях.

– То з чого почнемо навчання? – спитала Рія.

– Запам'ятай перше і головне правило, ліки без рецепту – не продаються, і всі препарати медичного призначення ми будемо видавати виключно по рецепту від цілителя.