28.Наздогнати втрачений час

Майже всі іспити Аліна успішно склала. Залишились два останні предмети які викладав Кітер. Їх Аліна відтягнула на передостанній день сесії. Бажання зустрітись з професором після останніх подій у неї абсолютно не було. Але більше часу в запасі вона немала. Кабінет де Кітер проводив іспити, єдиний, не міг похвалитись великою чергою, її однокурсники з військового напрямку вже здали іспит професору і щасливо роз'їхались на канікули. 

Вона мовчки стояла під дверима, і не могла наважитись їх відчинити. Як себе тепер поводити поруч з ним вона не знала, лякала її і перспектива додаткових занять з професором в наступній половині навчання.

Набравши повні груди повітря, Аліна відчинила двері в кабінет, у якому вже нещодавно гостювала.

– А я вже думав, що ти вирішила пропустити мій іспит, – у своїй саркастичній манері сказав Кітер. 

Аліну не сильно здивувало, що професор зрозумів, що прийшла саме вона.

– Ви ж знаєте, що це неможливо, – в його ж манері відповіла вона.

– Злишся за скаргу?

Професор підвівся з-за столу і повільно направився, до великої дерев'яної шафи. Відчинивши її, він вийняв фоліант і повільно повернувся до столу.

– Кураторці Вієті не сподобалось, що цим питанням займаєтесь ви. І професор Тімея теж вкурсі даної справи, – невдоволено випалила вона. Страх перед професором кудись зник.

– Вієті - амбіційне стерво, яке хоче чужими руками загребти собі хороше місце, – немов виплюнув професор. – Що стосується Тімеї, то я сам їй розповів. Не здивований, що вона поклала око на тебе, вона любить таких як ти.

– Що ви маєте на увазі? – не зрозуміла Аліна.

– Тімея колекціонер. Їй сумно сидіти в бібліотеці, і вона постійно знаходить собі нових знайомих. До речі, в старої неабияка чуйка на таких як ти.

– Яких таких? – Слова професора звучали як образа.

– Невезучих. Тих, що постійно втрапляють в сутички, проблеми, незрозумілі ситуації. Любить ця стара перечниця потім слухати їх розповіді у тихих стінах бібліотеки, – усміхнувся Кітер.

Схоже, що Аліна геть не вміла розбиратись в людях. Вона вже геть не знала кому вірити і як правильно себе поводити в даній ситуації.

– Іспит, – нагадала вона професору. Їй захотілось по швидше закінчити цей неприємний діалог, і нарешті, відпочити від академії і її божевільних викладачів.

– Всі отримали автоматичне зарахування, – спокійно відповів Кітер.

– Тобто? – Аліна не могла повірити в сказані професором слова.

– Протягом всього року я достатньо вас перевірив і по теоретичній і по практичній частині. Тому, всі твої одногрупники і ти, в тому числі, здали іспит з моїх предметів автоматично. Хоча, особисто тобі рекомендую під час канікул приділити побільше уваги самозціленню, – сказав професор і розгорнув сувій, що вийняв нещодавно з шафи.

– Дякую за рекомендацію, – сказала Аліна, ледь стримуючи щасливу посмішку, і поспішно вистрибнула з кабінету.

Певно її зовнішній вигляд неабияк вразив натовп адептів старшокурсників, що підійшли до кабінету Кітера, але це мало її цікавило. Не зацікавив її і факт того, що цих осіб вона бачила вперше.

– Кітер у себе? – спитав її хтось з натовпу.

– Так, – досі щасливо усміхаючись відповіла Аліна. І вже збиралась і далі продовжити свій щасливий маршрут, але була знову зупинена питанням.

– Там є ще хтось? – судячи з тембру, голос належав тому ж самому чоловіку.

– Ні, – настрій у Аліни починав псуватись. Їй не подобалось, що вона мусить ще хоча б на мить затримуватись в академії.- – Але можна було зайти і перевірити самому, а не чіплятися до мене.

– Сильно розумна? – той же голос.

– А прямо в очі поставити дане питання тонка кишка мішає? – раптово розізлившись, випалила Аліна.

По натовпу пронеслись багаточисельні перешіптування суть яких Аліна не вловила. Раптово двері кабінету відчинилися.

– Аліна, ти досі тут? Мені здалось ми з усім розібрались, чи ти хочеш розпочати додаткові вже зараз, – випалив професор. Зачувши про додаткові заняття Аліна круто розвернулась і з розгону взяла такий темп, що при всьому бажанні її ніхто б не наздогнав.

Особа наглого мага-цілителя з старших курсів залишилась в таємниці. Та щось підказувало їй, що життя їх ще зведе.

 Щойно вона опинилась за територією академії, двома перенесеннями, Аліна опинилась на порозі будинку. Що правда, тепер відчувала слабкість, адже звички використовувати резерв у неї ще не було, хоча Міка казав, що з часом такі перенесення вона навіть не буде відчувати.

Вони домовились зустрітись на Дубовій вулиці в останній день сесії, а це означало, що в неї є цілих два дні наодинці з собою. Щасливо посміхнувшись, Аліна  кинулась на кухню наздоганяти втрачений час. Їй потрібно було зробити ще немалий об'єм роботи, щоб на момент відкриття їхньої з Міка лавки, все було ідеально.

 Вона підготувала товар і сьогодні хотіла зайнятись приготуванням бальзаму для губ.

Для цього вона власноруч відшукала підходящого розміру баночку і відібрала необхідні компоненти. У повільному і приємному для неї темпі вона заходилась топити гліцерин і додавати до нього сік буряку та перетовчену троянду. Додала декілька крапель ароматної квіткової олії і обережно помішувала, чекаючи коли всі компоненти рівномірно об'єднаються.